РУХ згортає знамено

Вівторок, 21 жовтня 2008, 13:56

Позачергові вибори до українського парламенту до краю збурили пристрасті в середовищі політиків, які вже всі почали кампанію. Всі визначаються зі штабами, судами, мегафонами, попутниками і, як заведено, рейтингами.

Без виміряного до сотих долей рейтингу, поважний політик нікуди не рушить. А якщо вже рушатиме, то мусить знати, з ким і куди йти.

На такому роздоріжжі у пошуках шляху знаходиться і Народний рух України – легендарна нацдемівська партія, яку самі рухівці називають щонайменше брендом.

Пристрасті серйозні. Вибір вагомий

Формально йдеться про створення передвиборчої колони з Блоком Юлії Тимошенко, як до того схиляється керівництво партії, чи з Блоком Ющенка у складі "Нашої України" й Української народної партії, як це бачать три найбільші крайові організації: Тернопільська, Івано-Франківська і Львівська.

Останні три виборчі кампанії, починаючи з 2002 року, відбувалися в такому розкладі: НРУ переходить під начало іншого політичного авторитета і визначається з новою стратегією свого політичного майбуття.

Сам факт внутрішньопартійної дискусії, що вилилась на сторінки преси, робить честь НРУ.

Не так багато українських партій можуть похвалитися щирим і відвертим уболіванням партійців за ті ідеали державності, єдності й незалежності України, з якими більшість із них склала Рух ще наприкінці 80-тих і залишається в партії та з нею.

В основі дискусії, як це найчастіше буває, лежить різне бачення смислу й цілей політичної діяльності. Конференція прикарпатських рухівців 11 жовтня не підтримала пропозицію "центральних" рухівців звернутися до президента з проханням відмінити позачергові вибори.

Натомість видали власну резолюцію, в якій засуджуються дії фракції БЮТ щодо обмеження можливостей президента реалізувати свої повноваження.

Ще запальнішими виявилися тернопільські рухівці. Рішенням їхньої партконференції, що відбулася тієї ж днини, діяльність керівника НРУ Бориса Тарасюка оцінено як таку, що "перевищує повноваження і містить відступ від ідеологічних та програмових засад НРУ".

Пояснення цьому тривіальне: на кону парочка міністерських портфелів і десята частина місць у списку БЮТ. Угоду про це Юлія Тимошенко і Борис Тарасюк, гучно дбаючи про ефективність переговорів щодо створення коаліції НУНС і БЮТ, завчасно підписали наприкінці вересня задовго до того, як було прийнято рішення про дострокове припинення повноважень парламенту.

Тернопільчани запропонували звернутися до з’їзду партії з пропозицією висловити недовіру партійному голові.

Така ж позиція і у львів’ян. На думку їхнього лідера народного депутата Ярослава Кендзьора, варто бути проти "цинічного політичного бартеру" з БЮТ, бо ідеологія цього блоку не збігається з поглядами Народного руху: "Ми не можемо підтримувати політичну силу, яка в останні місяці фактично підігрувала Кремлю. Основна причина нинішньої ситуації в Русі – ідеологія. Позаідеологічність БЮТ змушує Тимошенко шукати опору в патріотичних силах".

У відповідь, 14 жовтня у появі внутрішньопартійної дискусії Борис Тарасюк звинуватив Балогу. Саме керівник секретаріату президента, вважає чільний рухівець, "прагне знищити партію".

"Мені не цікаво, що думає про мене Балога. Я, до речі, президенту казав свою думку і про "Єдиний Центр", і про Балогу. Я казав, якщо десь в тому, що ми робимо, з’явиться чи Балога, чи його ЄЦ, то не варто навіть починати", – це позиція народного депутата Романа Ткача, керівника прикарпатської організації НРУ, рухівця із 19-річним стажем.

Складно уявити, щоб за такою оцінкою зачаївся настільки настрашений іменем керівника секретаріату президента політик, щоб змусив крайову партконференцію переважною більшістю голосів висловитися проти політичного союзу з БЮТ.

Сам по собі політик Тарасюк, за всіх його чеснот і заслуг, навряд чи аж так сильно цікавий Тимошенко. Їй, природно, не потрібні генерали без армій (особливо, якщо вони ладні відхреститися бодай від власних проектів.

Як от від постанови про заяву ВР щодо засудження акту агресії Російської Федерації проти суверенної держави Грузії. Між іншим той проект містив найжорсткіше формулювання із усіх восьми проектів парламентських постанов з оцінки російсько-грузинської війни).

Є ще одна "важкенька" обставина, яка додає НРУ цінності: з Рухом традиційно, із 1998 року, поєднане політичне представництво кримських татар, а самі зв’язки сягають періоду чорноволівського НРУ і більш раннього радянського періоду, доби боротьби з дисидентами й інакомислячими.

(З біографій лише невеличкої частини достойників кримських татар, що змогли бути вміщеними у виданій УНЦПД 1999 року книзі "Громадські та політичні лідери кримськотатарського народу", видно, як перепліталися долі принципових і відданих ідеї свободи свого народу українців і кримських татар).

Кримські татари схвально підтримують жарт, що вони – єдині українці в Криму.

6 жовтня під час зустрічі Тимошенко з лідером Меджлісу Мустафою Джемілєвим було досягнуто домовленостей про перегляд обсягів асигнувань у проекті держбюджету на 2009 рік для облаштування депортованих. А найголовніше – про підтримку фракцією БЮТ закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, із поправками, які подасть Меджліс.

Свого часу, у 2004 році, його було ветовано Леонідом Кучмою.

Активний діалог Тимошенко з представниками кримських татар має на меті знайти додаткові аргументи у справі здобуття прихильності кримськотатарського народу. А це близько 90 тисяч татар, які ще не повернулися на Батьківщину, і ті 260 тисяч, що гостро потребують урядової підтримки.

Власне парадокс полягає в тому, що до виборів прем’єр-міністр не надто ретельно вивчала потреби кримських татар. Ще 15 вересня 2008 уряд схвалив законопроект, що має аналогічну назву – "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою".

Утім, ухвалений урядом вересневий проект, як повідомляє прес-служба Меджлісу, не містить реальних механізмів відновлення прав татар і є порожньою декларацією.

Втім, намагання БЮТ порозумітися з Меджлісом, напевно, матимуть успіх.

Щоправда навряд чи сьогодні хто-небудь передбачить, яким чином узгоджуватимуться оцінки потенційними партнерами тих викликів, які стосуються не тільки статусу кримських татар, бачення майбутнього Криму, але й бачення місця української держави на міжнародній арені та її відносин із сусідами.

Приміром, щодо російсько-грузинського протистояння. Різниця у поглядах – очевидна.

Заява Меджлісу від 12 вересня цього року не дає приводів для подвійних тлумачень:

"Широкомасштабні бойові дії, здійснювані російськими військами в Грузії, на території, що розташована дуже близько від Криму, пряма участь у бойових діях кораблів і підрозділів Чорноморського флоту Росії, що базуються в Севастополі, категоричне неприйняття керівництвом РФ зусиль міжнародних організацій з виключення насильницьких заходів у врегулюванні виниклих конфліктів, викликають особливе занепокоєння жителів Криму.

Стало очевидним, що Україні слід зробити всі кроки до того, щоб в найкоротші терміни знайти своє місце в системі європейської і міжнародної безпеки".

Отже, очевидним є різночитання Меджлісом і БЮТ російсько-грузинських відносин періоду серпня-вересня 2008 року. Нагадаємо, представники БЮТ називали цю війну невибагливо – "грузинсько-осетинський конфлікт".

Контрадикторні позиції обстоюють ці групи політиків і щодо вступу України в НАТО, бо ж новий дискурс від БЮТ тепер містить тезу про (відсутню) систему Європейської безпекової та оборонної політики, що покликана підтвердити "миролюбний" характер і "проєвропейський" курс БЮТ.

Натомість Меджліс пов’язує із вступом, зокрема до НАТО, самі процеси демократизації політичного й суспільного життя України, в тому числі, у частині забезпечення прав людини.

Чи розколеться Рух по основі: цінність соборної самостійної української держави або підпорядкування ідейних позицій жорсткій прагматиці буденності?

Скоріше за все з’їздом буде ухвалено рішення про виборчий похід з БЮТ. У практичній політиці люблять практичних гравців.

 

Світлана Конончук, керівник політичних програм УНЦПД , для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді
Підпишіться на наші повідомлення!