"Тепловий удар" по Києву: злочин без кари?

Ще десятиліття тому автор цих рядків писав про нові способи "загартування" севастопольців – за допомогою вимкнення взимку опалення й гарячої води впродовж усього року.

І про те, що подібна практика не має виправдань, попри наявність у Севастополі теплих зим - от і зараз – там +8°C з перспективою підвищення ближчими днями до +13°.

На початку 2000-х, коли подібна практика доповзла до Дніпропетровська, я спеціально відзначив, що відключення гарячої води й опалення взимку – мовляв, от заплатите, а тоді дамо – дуже нагадує взяття заручників, суворо заборонене цілим рядом міжнародних конвенцій; спершу треба пережити суворий час, а тоді вже – через суд, якщо треба, - забрати гроші.

І ось практика подібного відключення прийшла й у стольний Київ.

Причому у дуже цікавому вигляді: обмежують у теплі та гарячій воді такі житлові масиви, як Троєщина, Лісовий, Оболонь, Куренівка, Виноградар, Поділ, Харківський, Позняки, Осокорки, Русанівка, Березняки, Теремки, - натомість у ЗМІ нема й натяку про замах на комфорт мешканців Печерська чи Липок.

Повна "рівність" громадян!

А друга цікавинка – ще красномовніша. Гендиректором АК "Київенерго" у жовтні став Едуард Соколовський. Преса називає його топ-менеджером самого Ріната Ахметова. Мовляв, ахметовський СКМ чи то контролює, чи то близький до встановлення контролю за "Київенерго".

Знов-таки, чи так це насправді – у зв'язку з "прозорістю" українського бізнес-середовища сказати важко. Одно достеменно відомо: СКМ належить частина акцій "Київенерго".

І ремствування керівництва компанії щодо нестачі коштів почалися, за дивним збігом обставин, ледь не на другий день після зміни менеджменту.

Нарешті, третє – найцікавіше. 16 жовтня була опублікована оцінка нової ситуації депутатом Київради Іваном Плачковим.

Він сказав буквально таке: "Теперь "Киевэнерго" ничего не стоит отключить киевлянам тепло или свет. Так они смогут шантажировать власти, если те вовремя не выплатят компенсации".

І додав, що ніде у Європі немає подібної концентрації життєво важливих для великого міста ресурсів в чиїхось руках, ніде подібні підприємства не належать одній персоні чи невеликій групці людей – ними керує або саме місто, або сотні дрібних акціонерів.

Назва цієї публікації була пророча: "Грітися будемо в Ахметова"...

Злі язики будуть плескати, що це, мовляв, помста киянам за Майдан.

Проте не слухатимемо плітки, будемо йти вслід фактам, а вони такі, що неплатежі - і внаслідок цього борги за гарячу воду та опалення з боку певної частини киян, справді мають місце, так само, як і неперерахування з бюджету міста певної суми грошей за спожитий для підігріву води газ.

Про конкретні цифри тут навряд чи можна впевнено говорити - надто різними вони виглядають у різних заявах та публікаціях, але зрозуміло – суми досить великі. Отож проблема справді існує.

Але яка проблема?

Справа в тому, що переважна більшість киян справно платить за комунальні послуги, в тому число і за гарячу воду та опалення. І платитимуть, впевнений, попри холодні батареї.

Що означає, коли їм не надають оплачені послуги? Це означає, перепрошую, банальну крадіжку. А оскільки йдеться про мільйони людей – то про крадіжку в особливо великих розмірах.

Мені можуть заперечити – мовляв, технологічно не можна відімкнути воду й тепло неплатникам, залишивши їх у справних платників. Перепрошую, це вже не моя справа.

Бо ж те, що робить "Київенерго" із справними платниками – це фактично взяття заручників, які не мають стосунку до проблеми боргів і несплати бюджетної компенсації.

Ще 1899 року у статті 50 Гаазької конвенції про закони і звичаї сухопутної війни містилося положення, що через дії окремих осіб, за які народ у цілому не може нести відповідальність, все населення не може бути покараним.

Підкреслюю, це на війні, коли все на грані!

А у Женевській конвенції про захист цивільних осіб у воєнний час від 12 серпня 1949 року будь-які репресалії, спрямовані проти цивільних осіб, а також узяття будь-яких заручників категорично й однозначно заборонені.

Може, воно й ліпше було, якби хтось оголосив простим українським громадянам війну – принаймні, ми б точно знали, куди звертатися і які трибунали судитимуть тих, хто бере в заручники ледь не половину Києва...

Але звернімо увагу ще на одну деталь: у зоні відключення близько 200 лікувальних закладів, майже три сотні дитячих садків, понад 230 шкіл. Тут уже може бути застосований зовсім інший міжнародно-правовий документ, підписаний Україною, а саме – Конвенція ООН про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього 1948 року.

І це не перебільшення, зовсім ні!

Згадайте, що у статті ІІ цієї конвенції вказано, що під геноцидом, зокрема, розуміються такі дії проти певної групи з метою повного або часткового знищення її, як-от: "c) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її; d) заходи, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи".

Як на мене, дуже вже нагадує відімкнення лікарень, шкіл і дитячих садків дії, перераховані в цих пунктах Конвенції...

...І тільки не треба розповідати казки чи то про "звірячий оскал капіталізму", що, мовляв, вилився у ці відключення, чи то про "суворі правила ринкової економіки".

У розвиненій капіталістичній державі з ринковою економікою такі дії стосовно громадян, які чесно виконують свої зобов'язання,

по-перше, були б просто неможливі;

по-друге, якби зайшовся відповідний мудрагель, то за "килимові бомбометання" у вигляді тотального відімкнення води й опалення його фірма постала б перед безліччю судових позовів клієнтів і неодмінно збанкрутувала;

по-третє, сотні тисяч розлючених маніфестантів змели б владу, яка не захищає співгромадян, не стоїть на сторожі їхніх прав та інтересів – якщо вони не мільярдери і не чиновники.

Варто ввімкнути телевізор і подивитися, що коїться нині у Греції...

Звичайно, за послуги треба платити, а неплатники мусять бути покарані. І на те є суд, на те є система певних заходів. Але при цьому діти цих неплатників не повинні взимку замерзати від холоду – бо це буде злочином, під яким оглядом не дивись на проблему.

І ще одне. Не варто думати, наче автор цих рядків дбає лише про інтереси киян. Адже столиця грає особливу роль у житті країни.

Якщо можна щось робити нелюдське і протиправне з людьми у столиці – значить, можна робити всюди. Якщо ж ігри з людськими життями не пройдуть у столиці – то й провінція енергійніше боротиметься за свої права.

...Можливо, цієї статті і не було б, якби не телефонний дзвінок давнього знайомого.

Кашляючи в слухавку, він сказав – я от, мовляв, ще нічого, хоча вдома і холоднувато, а от мій малий онук у дитсадку так застудився, що маємо серйозні проблеми...

Цікаво, хто має відповідати за ці проблеми і в яку грошову суму їх оцінити?

 

Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників