Загадки газової угоди Тимошенко

П'ятниця, 23 січня 2009, 10:23
Юлію Тимошенко можна звинувачувати у різних гріхах, однак навряд чи вона є нерозумною людиною.

Нинішній прем’єр не приховує своїх амбіцій. Для автора очевидно, що Юлія Тимошенко прагне президентства, при чому протягом двох термінів, тобто за нинішньою Конституцією з 2010 по 2020 рік. Термін дії газових угод, які були підписані в Росії, добігає кінця в 2019 році. Отже, укладені нею і Путіним домовленості стосуються всього періоду її гіпотетичного керівництва Україною.

Навряд чи Тимошенко спокушає перспектива бути лідером знекровленої держави, яка змушена вимолювати у Росії поступки та знижки. Тому мотив злого умислу в її діях малоймовірний. Тимошенко хотіла мати газові угоди, які дадуть їй право на рівних розмовляти з Путіним, який керуватиме Росією ще не один рік. Однак що вийшло у підсумку?

У четвер в розпорядження "Української правди" потрапили три з п’яти контрактів, підписаних у Москві за підсумками переговорів Тимошенко-Путіна: про постачання газу, про транзит та додаткова угода про аванс з боку Газпрому для Нафтогазу на придбання газу РосУкрЕнерго.

Ще дві додаткові договори, які поки не опубліковані – про придбання Нафтогазом рос-укр-енергівського газу та про право реекспорту цього газу.

Угода про поставки газу до України в 2009-2019 році вперше в історії стосунків двох країн містить формулу розрахунку ціни на газ.

Ціна на газ, згідно з формулою, має дві складові. Перша – це константа, 450 доларів за тисячу кубометрів, яка діятиме всі одинадцять років газової угоди. Друга складова – це коефіцієнт, який вираховується в залежності від коливання цін на мазут та газойль на європейському ринку.

При обрахуванні другої складової є конкретне посилання, звідки беруться цифрові показники – і перемінні, і константи – зі звіту Platts's Oilgram Price Report.

Водночас природа першої складової формули – 450 доларів за тисячу кубометрів газу – незрозуміла.

Фактично, це ціна, яку прем’єр Путін назвав "ринковою" для України. Однак походження цього показника залишається загадкою. Якщо, звичайно, за відомим порівнянням Путіна, вона не була "виколупана з носа".

Якщо 450 – це "ринкова ціна", то вона включена до формули на піку зростання. При чому 450 залишатиметься у формулі весь наступний час. Тобто, ці 450 доларів усі одинадцять років будуть тягнути вгору кінцеву вартість газу для України.

І якщо в якомусь 2017 році ціна на газ виявиться непідйомною для промисловості, то це станеться в тому числі й через завищений базовий показник в далекому 2009.

Російська сторона може заявити, що Україні вигідно те, що у формулі використовуються дві інші константи – пікові показники вартості мазуту та газойлю в квітні-грудні 2008 року, які знижуватимуть вартість газу. Але принаймні походження цих цифр зрозуміле і об’єктивне – біржа. Названо першоджерело, де можна перевірити їх правдивість. Тоді як 450 доларів – це одноосібно названа Газпромом цифра.

Пояснити, чому вона погодилася на таке визначення "ринкової ціни", могла сама Тимошенко.

"Це середня ціна у Європі, - заявила Тимошенко на брифінгу. – Ця формула стандартна для всіх країн".

Насправді, якщо 450 – це середня ціна за газ для європейських країн, значить, у ній вже враховано вартість транзиту по території України для тих же європейських споживачів. І тоді від 450 доларів має бути відмінусовано цей показник.

Тобто якщо Тимошенко обґрунтовує тим, що у формулі стоїть саме "середньоєвропейська ціна" в 450, то насправді вона має бути менше приблизно на 20 доларів українського транзиту.

Однак сам факт, що в Європі існує "середня ціна" аж 450 доларів, викликає сумніви. Це швидше максимальна ціна. Сама Тимошенко днем раніше на засіданні уряду заявляла, що, приміром, Польща отримує газ в середньому по року за 399 доларів.

Більше того, особисто Тимошенко в перші години 2009 року виступила спільною заявою з Ющенком, де середньоєвропейською ціною вони називали... 250 доларів за тисячу кубометрів.

"Запропоновані Росією умови про підвищення цін на газ до 250 доларів з урахуванням різкого падіння світових цін на нафту є фактичним встановленням для України середньоєвропейської ціни на природний газ", - сказали у новорічну ніч Ющенко і Тимошенко в один голос.

І навіть якщо десь в Європі існує ціна 450 доларів, то Україна є найбільшим оптовим покупцем газу, який має логічне право на знижку. Тим більше має, якщо угода укладається на 11 років наперед.

Ще одне питання – чому Тимошенко погодилася на присутність цифри 450 протягом всіх років дії контракту?

Справді, навіть якщо погодитися, що 450 – "середньоєвропейська ціна в 2008 році", то "середньоєвропейська ціна 2009 року" буде значно нижчою. А оскільки ця "середньоєвропейська ціна" як константа вводиться у формулу на багато років наперед, то укладати довгостроковий контракт слід було пізніше, коли почнеться відкат цін на газ в Європі.

Адже, за словами Тимошенко, запропонована Україні формула "стандартна для всіх країн", і тому зменшення "середньоєвропейської ціни" не повинно було би вплинути на перегляд самої формули. Це якщо вірити Тимошенко...

Ще одною новиною стала заява Тимошенко, що в 2010-2011 році вона також розраховує на дисконтну ціну за російський газ.

"У 2009 році нам дали знижку 20% від формульної ціни. Формульна ціна буде розрахована у 2010 році, будемо вести переговори про пільгові ціни. Ще два роки, 2010-2011 – це питання переговорів", - сказала Тимошенко.

Однак ці її слова – пряме порушення щойно підписаної газової угоди, де сказано, що пільга надається тільки в 2009 році. Очевидно, надання знижки в 2010-2011 роках вимагатиме поступок з боку майбутнього президента. В такому разі всі розмови Тимошенко про "перехід на ринкові стосунки, що є запорукою незалежності України", не мають сенсу.

Навпаки, більш вірогідним є не отримання пільги в 2010-2011 роках, а зростання світової ціни на нафту, і, відповідно, об'єктивне подорожчання газу.

Зрозуміло, що Кремль спрямує усі політичні зусилля на відновлення вартості нафти, оскільки від цього залежить життєздатність їх бюджету і держави в цілому. Якщо це станеться, то Тимошенко не отримає переваг формульного ціноутворення, плюси перетворяться на мінуси, а кількамісячні канікули з дешевим газом закінчаться в четвертому кварталі 2009 року.

"ГАЗПРОМ ЗБУТ УКРАЇНА"

Друга новація газових стосунків – це збільшення квоти прямої доньки "Газпрому" компанії "Газпром Збут Україна" на українському внутрішньому ринку. Раніше вони мали ліцензію на реалізацію 7,5 мільярдів кубометрів. Тепер же контракт містить зобов’язання з боку "Нафтогазу" створити "Газпром Збут Україна" умови для реалізації росіянами газу 25 відсоткам споживачів України, що еквівалентно 13,5 мільярдам кубометрів.

Коли Тимошенко почула це питання на прес-конференції, вона заявила, що в газовому контракті компанія "Газпром Збут Україна" може отримати до 25% українського внутрішнього ринку. "Це і нуль може бути", - взялася стверджувати прем’єр.

Насправді кожен може легко переконатися – Тимошенко казала неправду, в пункті 9.7 газової угоди немає уточнення "до 25% українського ринку".

Там лише сказано: "Покупець ("Нафтогаз") зобов’язується укласти з "Газпром Збут Україна" довгостроковий контракт на постачання газу з 1.01.2009 до 31.01.2019 в обсязі, який щорічно складає 25% від усього об’єму імпортованого газу для реалізації промисловим споживачам України". (Пункт 9.7)

Справді, коли газ всередині України продавала "УкрГазЕнерго", то "Газпром" контролював чверть українського ринку опосередковано через те, що мав 25% в статутному капіталі компанії. Тобто за контрактом Дубини-Міллера "Газпром" начебто просто поновлює присутність в цьому обсязі.

Однак незрозуміло, чому Тимошенко стверджувала в ефірі 5 каналу: "Таких компаній ("Газпром Збут Україна") в Україні не буде. "Нафтогаз" напряму торгуватиме газом для усіх своїх споживачів. Ми повністю "Нафтогаз" зробимо монополістом".

Фактично ця заява Тимошенко є відмовою від пункту 9.7 щойно підписаного контракту.

Соратник прем’єр-міністра Сергій Пашинський в інтерв’ю Українській правді назвав "реверансом російській стороні" згоду Тимошенко на збільшення квоти "Газпром Збут Україна" на всі 11 років. Але дивно інше – якщо Україна переходить на ринкові стосунки з Росією, як заявляла Тимошенко, то про які "реверанси" може іти мова?

"У присутності цієї компанії немає нічого страшного. Вона не постачатиме газ напряму з Росії, а купуватиме його у "Нафтогазу" і продаватиме на внутрішньому ринку за фіксованим тарифом, встановленим Нацкомісією регулювання електроенергетики. Хочуть вони це робити – будь ласка! "Газпром Збут Україна" минулого року реалізував трохи більше трьох мільярдів кубометрів при квоті на сім з половиною мільярдів", - намагається заспокоїти Пашинський.

Однак зрозуміло й таке – якщо в 2008 році російська компанія реалізувала лише 3, то це не значить, що через рік вона не продаватиме всі 13,5 мільярдів кубометрів (що складає заплановані угодою 25% українського ринку).

"РОСУКРЕНЕРГО"

На думку Пашинського, який єдиний з боку Тимошенко погодився детально аргументувати її досягнення, усі поступки "Газпрому" були варті того, бо взамін Україна отримала можливість придбати 11 мільярдів кубометрів газу "РосУкрЕнерго" як "технологічного" по пільговій ціні 153,9 долари.

При цьому головним досягненням нинішнього контракту у Тимошенко називають дострокове розірвання скандально відомої тристоронньої угоди Івченка-Міллера-РосУкрЕнерго від 2006 року, де транзит до 2011 року залишався 1,6 долари, а на ринок України вийшло РУЕ.

"Тепер тільки на транзиті "Нафтогаз" отримає 1 мільярд чистого доходу. Дивіться! Вартість послуг України з транзиту російського газу в 2009 році при тарифі 1,7 долари складатиме 2,35 мільярди. Ідемо далі. Нам технологічний газ дістався по 153,9 долари. Загальна вартість газу для технологічних потреб транзиту складає до мільярда доларів. Плюс ще мільйонів 300 операційних витрат Укртрансгазу. Грубо кажучи, 2,35 мільярди мінус мільярд і мінус 300 мільйонів – виходить мільярд доходу", - пояснив Пашинський.

Для потреб транзиту треба 6,5 мільярди кубометрів технологічного газу, тоді як Україна закупила 11 мільярдів за пільговою ціною. Залишається ще 4,5 мільярди кубометрів газу.

"Вони будуть направлені для здешевлення газу внутрішнім споживачам", - заявила Тимошенко.

На думку Пашинського, цей газ слід було би спрямувати на реекспорт, продавши у Європі за ринковою ціною.

"При чому продати його треба якнайшвидше. Нам цей газ дістався по 153,9 долари. Якщо ці 4,5 мільярди продати по 400 доларів європейцям, то це ще мільярд прибутку для "Нафтогазу", - вважає Пашинський.

На прес-конференції в середу Тимошенко запевнила, що за газовим контрактом "реекспорту не буде". "Тому що Україні не вистачає свого власного газу і у нас нема що експортувати. Ми нетто-імпортери. І допоки ми будемо видобувати стільки газу, скільки видобуваємо, нам нема чого реекспортувати. На реекспорті РосУкрЕнего як раз і будувалися ці корупційні оборудки".

І справді, у контракті Дубини і Міллера сказано, що поставлений газ "призначений для споживачів України, і покупець не має право реалізовувати його за межі України" (пункт 3.10)

Але, за інформацією "Української правди", заборона на реекспорт стосується лише 40 мільярдів кубометрів газу, який Україна купує напряму в "Газпрому". Водночас вона не поширюється на газ рос-укр-енергівського походження.

І, стверджують джерела "Української правди", один з п’яти договорів, який підписаний у Москві та якого поки немає у розпорядженні редакції, передбачає право такого реекспорту. Залишається питання, хто його здійснюватиме. Звинувачення Юрія Бойка на адресу Тимошенко про змову з Бакаєм і Медведчуком стосувалося реекспорту саме цієї частини газу.

Водночас у "Нафтогазу" можуть виникнути проблеми з переведенням на свій баланс газу "РосУкрЕнерго".

Як відомо, у Москві між Тимошенко і Путіним було домовлено про знищення Фірташа не лише як посередника, а як газового гравця. Джерела стверджують: причиною тому стала не тільки його політична неблагонадійність – зв’язки з Ющенком, – але і підозри Путіна, що Фірташ приховав від російських партнерів значну частину їх спільних доходів.

Це означає для Фірташа війну, в якій йому залишається лише оборонятися. Тому, за інформацією джерел, він готує позов про визнання недійсним продажу газу "РосУкрЕнерго" для потреб "Нафтогазу".

За даними "Української правди", від "РосУкрЕнерго" угоду про відмову від газу в сховищах України підписав Микола Дубик – виконавчий директор РУЕ, який за сумісництвом є заступником шефа юридичного департаменту "Газпрому". Однак, згідно зі статутом "РосУкрЕнерго", подібного роду рішення вважаються легітимними, коли їх підписують два виконавчих директора – і від "Газпрому" (Микола Дубик), і від Фірташа (Дмитро Глебко).

У тому, що потрібні два автографи, можна переконатися, ознайомившись з доступною в інтернеті ганебною для України газовою угодою за підписом Олексія Івченка від 4 січня 2006 року. Там від імені "РосУкрЕнерго" стоять автографи двох тодішніх виконавчих директорів РУЕ – Чуйченко (від Газпрому) і Пальчикова (від Фірташа).

Оскільки судові суперечки за газ "РосУкрЕнерго" відбуватимуться в Європі, то вплинути на них не зможуть ні Тимошенко, ні Путін. А якщо зрештою Україна не отримає 11 мільярдів кубометрів газу по 153,9 доларів, це зламає всю схему газових домовленостей "Нафтогазу" і "Газпрому". Саме на дешевому газі "РосУкрЕнерго" побудовані компенсатори високої ціни для України в 2009 році. І це - надто хиткий протез для підтримання всього тіла газових домовленостей.



powered by lun.ua
Головне на Українській правді
Підпишіться на наші повідомлення!