Інформаційний вірус-2, Або національна виборча платформа

Оскільки в інформаційному просторі країни все сильніше, як би це висловитися делікатніше… пахне виборами, причому чи то президентськими, чи то навіть президентсько-парламентськими, в продовження піднятої тематики хочу навести тлумачний словник Виборця, який, сподіваюся, допоможе "електорату" знайти вірний напрямок у бурхливих та оманливих водах передвиборчої агітації.

Нажаль, більшість слів, що широко використовуються під час виборчої кампанії, або не мають жодного смислового зв’язку з поняттями, від яких вони походять, або зовсім інакше тлумачаться.

Можна загалом сказати, що ці слова слід розглядати, як таку собі багаторічної давнини "секонд хенд" термінологію, розуміння якої потребує здійснення постійного синхронного перекладу на людську мову.

Електорат: громадяни України, що мають право голосу, але не мають жодного вибору.

Дійсно, коли нас з вами називають "виборці", то це відразу змінює ситуацію хоча б на рівні підсвідомого сприйняття. Бо виборець – це той, хто має вибір і вибирає. А "електорат", хоча і походить від латинського "обирати", все ж рифмується чи то з "дегенерат", чи то з "кристалогідрат", тобто в моїй уяві це така собі аморфна субстанція, що перетікає з дому у виборчу дільницю, щоб поставити свою відмітку навпроти рядку, вказаного телевізором.

Ще краще це звучить у сполученні "електоральна маса". Тобто виборчком зважує, скільки ж саме маси впаде на шальку терезів тієї чи іншої партії.

"Партія", а також "Лідер партії", "З’їзд партії", "Програма партії": вдале визначення знайшов у Даля: "партия = союз одних лиц против других, у коих иные побуждения". Тобто даний термін можна заміняти, наприклад, на ОПГ – "організоване політичне групування" (по аналогії з відповідним кримінальнім терміном).

Враховуючи походження та творчий шлях більшості наших нардепів лише тільки ви почнете здійснювати вказану заміну, відразу з очей впаде облуда щодо того, що партія, лідери партії, з’їзд партії тощо дбають чи мають хоч якесь відношення до життя держави або до вашого особистого добробуту.

Анітрохи! Просто це відповідно слід розуміти: "лідер партії" = "лідер ОПГ, авторитет"; "з’їзд партії" = "сходка", "програма партії" – "легенда", тощо.

"Коаліція": знову звернуся до Даля: "коалиция – (франц.) сговор". Тобто замінюємо на "зговір, змова".

Слідуючи викладеній логіці, утворення будь-якої коаліції слід розглядати як входження тих чи інших ОПГ у зговір з метою розподілу зон впливу. Як правило, коаліція утворюється на "сходці авторитетів", після чого їй дається якась благозвучна назва, щоб її можна було чітко вирізняти серед попередніх та майбутніх.

"Опозиція": або, як вимовляє на білоруський манер більшість наших нардепів, – "аппозиція", – слово що означає насправді просто "протистояння".

Тому, коли починають розповідати про співпрацю опозиції та коаліції, про права опозиції тощо, то тим самим дурять нас, оскільки ні про яку співпрацю ОПГ, що протистоять одне одному, при даному розкладі сил не ведеться.

Єдиною метою опозиції є увійти в коаліцію з іншим ОПГ, щоб тим самим домінувати в ареалі проживання електорату. А тому коаліція жодних прав опозиції ніколи не дасть. Максимум, що може бути встановлено, це "панятія", щоб не було "бєспрєдєла".

"Дебати": словник Collinsвиводить походження даного слова від латинського "battuo – битися, бійка". Отож досить логічним буде заміняти на "бійка", "стрєлка".

Лише тільки ми зрозуміємо, що дебати – ніяка не дискусія, а бійка між представниками окремих ОПГ, на кшталт того, як билися свого часу Пересвіт та Челубей, відразу стане зрозумілим як інтерес електорату до подібного шоу (а що ще так може зібрати глядачів, як не добра бійка!), так і мета, яку переслідують ОПГ, беручи участь в таких заходах, – показати свою перевагу, принизити суперника, отримати психологічну перемогу перед початком основної битви.

Якщо хтось ще сподівається, що метою дебатів може бути пошук шляхів розвитку країни – залиште свої сподівання.

"Демократія": демократія в тому вигляді, в якому це реалізовано в нашій політичній системі, є владою, обраною меншістю, причому носії цієї влади, як правило, люди дуже заможні. З огляду на це ми можемо сміливо замінювати "демократія" на "олігократія", або "баблократія".

Досить вірити побрехенькам, що демократія – це влада народу. По-перше, народ вибирає лише з того, що йому пропонують.

По-друге, сьогодні народ обирає наосліп (закриті списки). По-третє, якщо електорат за когось не хоче голосувати, то це зовсім не привід для баблократів відмовлятися від влади, що ми наочно спостерігали під час усіх минулих виборів.

Запитаємо себе, чи є сьогодні можливість, наприклад, у жителів якогось міста обрати того мера, якого вони хочуть? Очевидно, що ні. Тому називати таких обранців демократами невірно. Вони – олігократи (або їх ставленики), що купили собі владну позицію за гроші задля заробляння ще більших грошей.

Процес виборів для баблократів – інвестиція в конкурентному середовищі. Іноді олігархи фінансують обидві сторони, щоб уникнути конкуренції. Оскільки, на жаль, антимонопольне законодавство не розповсюджується на ринок купівлі депутатів чи володіння партіями, то легальних механізмів протистояти цьому процесові – не існує.

"Ліві", "Праві", "Центристи": слова, які не мають в нашій політичні системі жодного змісту, тому їх можна просто ігнорувати.

Виходячи з того, як саме представники різних ОПГ вступають в коаліції, як окремі нардепи мігрують з одного ОПГ в інше, виникає чітке розуміння, що декларована "орієнтація" партій – це лише маркетинговий хід.

Так само як виробники прального порошку мають диференціювати свій бренд від інших в пошуках цільової ніші, так само і лідери партій (авторитети ОПГ) обирають орієнтацію в залежності від того, де їх чекає більша маса електорату.

В результаті 90% партійних програм абсолютно співпадають, а решта 10% – і є результат відбудовування, нішової сегментації. Нардепові – власникові якогось вкраденого в народу заводу-гіганту – все одно, чи буде стояти перед його заводом пам’ятник Косіору, чи Шухевичу.

Він виділяє кошти на пам’ятник лише тому, що це спосіб купити трохи ще електорального м’яса… тобто, вибачте, маси. А на героїв йому від щирого серця начхати.

"Популізм": "популізм" – сподівання народу, "популіст" – озвучування справжніх сподівань виборців.

Коли кажуть "популізм", то мають зазвичай на увазі, що мова йде саме про те, що насправді потрібно людям. Висока зарплата, гарантоване робоче місце, якісна та доступна освіта і лікування, висока пенсія та забезпечена старість, забезпечення житлом та гарні відносини з іншими країнами – ось основний перелік того, що прийнято відносити до популізму.

Але чому ж тоді ОПГ витрачають купу коштів, надаючи цьому слову негативного відтінку? А тому, що набагато простіше забезпечити в Україні державний статус латинській мові, або перейменувати центральні вулиці наших міст на честь Медузи Горгони, аніж створити нові робочі місця.

Бо перше можна реалізувати за 1 день і це помітять усі, а для другого потрібні роки кропіткої послідовної праці, результати якої часто не видно навіть освіченій частині суспільства.

Тому наші баблократи страшенно бояться, що хтось пообіцяє народові те, що народ насправді хоче отримати. Адже це може призвести до перекосу електоральної маси та різко схилити терези, надавши комусь з ОПГ незворотну перевагу.

Ось тому вони, коли чують, що хтось обіцяє зробити щось дійсно важливе, відразу обліплюють таку людину усілякими ярликами.

Розглянемо конкретний приклад популізму – заборону приватизації та реприватизацію. Авжеж, простіше привчити людей до думки, що держава – неефективний власник, а тому терміново треба усе – від обленерго до "Укртелекома" – роздати ефективним власникам.

І це нічого, що ці люди 10 років тому мікроавтобусами возили спирт до Польщі, а тепер приватизують заводи, – куди ж державі тепер до них в сфері управління. Правда, останнім часом, кожного разу, коли я чую таку тезу, мені хочеться запропонувати провести приватизацію Кабміну.

Еге-ж! Оголосити міжнародний аукціон і продати Кабмін японцям, чи шведам. Бо якщо наш уряд не може забезпечити ефективне керування "Криворіжсталлю" та "Укртелекомом", і тому ми маємо продати такі стратегічні підприємства ефективним дядям, то як, скажіть, наші урядовці керують ДЕРЖАВОЮ? А чи керувати Україною простіше, ніж обленерго???

"Націоналіст": людина, що любить свою державу та націю, патріот.

Чому стільки зусиль і коштів було свого часу витрачено кожною з імперій, частиною яких свого часу була наша земля, на боротьбу з націоналістами? Чому сьогодні "націоналіст" вже час включити до словнику нецензурних висловів?

Відповідь, насправді, дуже проста. Але при цьому вона настільки важлива, що на ній варто сконцентрувати усю увагу для розуміння глибини проблеми: людьми, які об’єднані в націю, людьми, які мають єдину національну ідею та сполучені метою прославлення своєї нації, людьми, що знають своє славне історичне минуле і готові віддати навіть своє життя за досягнення процвітання своєї держави НЕМОЖЛИВО МАНІПУЛЮВАТИ!!!

Тобто якщо усі ми з вами станемо націоналістами, то ліві і праві, демократи і плутократи, євроінтегратори і руськодружбісти відійдуть у небуття, бо нація чітко розуміє свою мету і бачить шлях до неї, нація здатна висунути своїх кращих представників на роль очільників, що можуть вести націю за собою.

І навпаки, допоки ми дозволяємо умовити частину з нас, що бандерівці – це бандити, а іншу, що ковпаківці – герої, що російська мова – величніша за українську, а українська древніша за російську…

Що Шевченко – кращий поет ніж Пушкін, а Булгаков та Гоголь – чужинці, що на Донбасі живуть рецидивісти-алкаші, а в Закарпатті на кожному подвір’ї закопано кулемет та вечорами гострять ножі, щоб різати москалів, доти наш народ страждатиме на розщеплення свідомості (шизофренію).

А плюралізм думок в одній голові, як відомо, найкраще середовище для маніпуляцій.

Люди добрі! Давайте припинимо хоча б на наступних виборах піддаватися спокусливій думці вважати себе кращим за сусіда, а його хату – білішою та більшою за власну.

Схаменімося нарешті, зрозуміймо, що сьогодні є лише один шлях вижити Україні – це згуртуватися заради добробуту хоча б наших дітей. Розумію, що це нереально важко, але інакше – загибель.

Впевнений, що кожен з нас, незалежно від освіти та віку, може на маленькому клаптику паперу написати доступними і простими словами ту програму дій, втілення якої в Україні кожен з нас насправді бажає. І можливо це буде популізм, але якщо ми всі цього захочемо, то нехай настане цей популізм в нашій спільній єдиній окремо взятій Україні.

Шановні українці! Напишіть кожен власну програму розвитку України. Далі можна, наприклад, на цьому сайті створити окремий проект ©, де кожен матиме змогу додати, що він особисто вважає потрібним включити до "НАЦІОНАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ ПЛАТФОРМИ".

А інші можуть підтримати, або відкинути кожну окрему тезу шляхом обговорення на форумі та голосування. В результаті ми отримаємо 10 пунктів "НАЦІОНАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ ПЛАТФОРМИ", і тим самим вкажемо партіям, що і як слід будувати.

Тоді на найближчих виборах подивимося, яка ж з партій і наскільки буде готова пристати до НАШОЇ платформи та дотримуватися НАШОЇ народної програми, замість впирдювати нам свою чергову зліплену політтехнологами право-ліво-демократичну ахінею!

І якщо такої партії не знайдеться, то на цей момент у нас вже буде готова програма, люди які її склали, і будуть усі підстави створити на цій основі нову народну партію.

 

Сергій Редчиць, для УП