Революційним бовдурам

9 переглядів
Сергій Трегубенко, для УП
Понеділок, 30 березня 2009, 14:32

Є громадяни, вони покладають на себе відповідальність за все – від свого життя до благополуччя усієї країни. Коли щось не так, то у  громадянина перша думка завжди одна – що особисто я повинен зробити, щоб стало краще.

При цьому він прагне дослідити причини, проаналізувати можливі шляхи покращення, вибрати найліпший спосіб і запропонувати спільноті його втілення спільними зусиллями.

Громадянин постійно відчуває катастрофічну потребу в нових, досконалих знаннях, адже тільки з їх допомогою він може покращити цей світ. Долею громадянина є постійне навчання і кропітка щоденна праця. Великі могутні і процвітаючі країни є результатом ретельної вікової роботи громадян. Такий шлях розвитку прийнято називати еволюційним.

Є інша категорія людей. Всі їхні думки зосереджені на прагненні до гарного життя. Вчитися, думати і ретельно працювати на покращення свого життя, вони не схильні. Особливо неприйнятна для них думка про працю на всю спільноту – суспільство, державу, країну. Чому він повинен горбатитися на всіх, хіба він може їх забезпечити? Ні, все має бути абсолютно навпаки.

Влада, держава, країна – все це існує для того, щоб забезпечити йому гарне життя. Якщо ж вони цього не роблять, їх необхідно примусити до цього. Це революціонер. Як всілякий паразит, він не може бути самодостатнім. У нього немає ні відповідних знань, ні працьовитості, ні бажання щось створювати і когось забезпечувати.

Для цього повинна існувати якась інша, самодостатня система, котра буде працювати та виробляти блага для паразита. При цьому паразит жодної турботи про здоровий організм не проявляє – для нього головне, це забезпечити свою зверхність, неможливість відторгнення. Ще однією рисою революціонера є дика нетерплячість, йому потрібно все і зараз.

Прикладами еволюційного розвитку є всі процвітаючі країни світу. Чому під час великої депресії у цивілізованих народів не розпочалися революції? Якщо з революцій справді є якась користь, чому вони періодично не охоплюють Великобританію, Канаду, Штати, Японію? Та тому, що там живуть відповідальні люди, котрі добре розуміють, що деструктивні революційні дії тільки відкинуть їх у розвитку.

Прикладами революційного шляху є кров, смерть і руйнація всього ефективного, хоча б революція 1917 року. Після революції КПРС намагалася забезпечити своє паразитуюче життя за рахунок НЕПу, праці ув’язнених в концтабори, розпродажі природних ресурсів, тощо. Вона навіть не керувала безпосередньо економікою, цим займалися відповідні господарники.

Чи бувають ситуації, коли відповідальні громадяни використовують революційні методи? Так, бувають. Коли якісь паразити захоплюють владу і не дають можливості суспільству розвиватися еволюційним шляхом, встановлюють диктатуру, то для того, щоб їх скинути, необхідно використовувати революційні методи.

Але це не перетворює їх на патологічних революціонерів. Усунувши перешкоди до нормального еволюційного розвитку, вони продовжують успішно, еволюційним шляхом розвиваються далі.

Тепер давайте проаналізуємо ситуацію напередодні Майдану. Була диктатура режиму Кучми? Намагалися її перетворити в ще більш жорстку диктатуру донецького клану? Так. Була можливість розвиватися еволюційним шляхом? Ні. Потрібен був революційний Майдан? Так.

На сьогодні в Україні панує диктатура й еволюційний розвиток неможливий? Ні, і вибори у Тернопільській області це довели. Що влада неефективна, це так. Але проблема не у тому, що є ефективна влада, котру фізично винищують і не допускають до управління країною.

Проблема у тому, що немає в Україні кандидатів у владу, котрі б могли переконати народ у своїй кваліфікованості і потім чесно, ефективно та самовіддано працювати на Україну. Вибрали. Не сталося дива. Ще декілька разів переобрали, знову не тих. Є підстави для революції? Ні, є можливість і необхідність розвиватися еволюційним шляхом.

Ось тут і з’являються провокатори. Вони починають переконувати, що якщо мирним шляхом ми не можемо створити і обрати собі ефективну владу, то це можна зробити з допомогою революції.

При цьому вони всіляко уникають відповіді на запитання, чому неможна створити таку владу сьогодні, переконати людей і провести перевибори. Чому, для чого і проти чого потрібні протести та революції? Хто і що вам заважає прийти до влади нормальним шляхом?

Відповідь на це дуже проста. Нездатність народити переконливу для людей і ефективну у реалізації програму. Нездатність чесно, не крадучи працювати. Нездатність отримати під час виборів підтримку народу.

Я хочу, наголосити, що слова про нездатність стосуються усіх без винятку політичних сил в Україні – і президента з його партією, і прем’єра з БЮТом, і Януковича з Гриценком та Литвина з Яценюком і Тягнибоком. Всі вони на сьогодні нездатні принести повноцінну і достатню користь Україні та українцям.

Що в такій ситуації потрібно робити? Наполегливо і швидко вчитися, працювати, переконувати народ, приходити до влади і наводити порядок у країні.

Але ж не всім це хочеться. Ось тут і виникає хитромудра політика – а давайте представимо справу так, що начебто ми розумні, все знаємо і вміємо, здатні чесно працювати, а нам диктатори не дають прийти до влади чесним і законним шляхом.

Тому єдиний вихід – це протести і революція. А може вдасться усунути нинішніх президента і прем’єра та поставити туди своїх людей. А на додачу ще й отримати конституційну більшість у Верховній Раді.

Думаю, ці прагнення зрозумілі переважній частині людей, і тому бажаючих підтримувати цю авантюру зовсім небагато.

А що далі? Далі пропозиція всім політичним силам, припинити маніпулювання істиною і народом. Створюйте програми для швидкого й ефективного розвитку країни, забезпечте механізми ліквідації корупції та інших способів нищення держави, запропонуйте дієві механізми контролю за вами, переконайте людей у своїй майбутній ефективності і чесності, і будь-ласка – займайте керівні посади, наводьте порядок, звісно разом з народом.

До речі, що зараз заважає знайти між собою спільну мову і почати працювати на Україну і українців?

Небажання приносити користь суспільству. Не для суспільного блага їм влада потрібна, а для особистого збагачення і задоволення власних амбіцій. Тому ще одна пропозиція: припиніть ці дешеві але небезпечні для України спектаклі з протестами і революціями.

Ідіть у Верховну Раду, збирайтеся разом з президентом і урядом та починайте працювати. Бо інакше не бачити вам влади, нікому і ніколи. А ми намагимемося створити у суспільстві потребу у таких політичних силах, котрі будуть корисні і всьому суспільству, і державі.

А вас усіх, якщо будете демонструвати хитромудрість замість ефективності, чекає смітник історії. Приклади дому є, і тенденція ваших рейтингів тому також переконливий доказ.

На закінчення підсумовуючий опис двох варіантів суспільної поведінки. Перший – правильний, еволюційний. Другий – використання революційності як інструменту збереження віджилої системи.

Еволюційний шлях розвитку передбачає наступну послідовність дій:

По-перше, виробленні більш досконалої моделі суспільних взаємовідносин. Передбачає наявність чи набуття відповідних суспільних знань, узгодження такої моделі з іншими співгромадянами.

По-друге, якщо якісь елементи системи виявляють спротив, пояснення співгромадянам необхідності усунення цього спротиву. Важливим є те, що існуюче корисне зберігається і посилюється.

По-третє, усунення перешкод з чітким розумінням того, які елементи і навіщо усуваються, та які втілюватимуться в життя замість них.

По-четверте, всі зусилля суспільства концентруються на творенні оновленого, більш досконалого життя.

Процес еволюційного розвитку і оновлення суспільства відбувається постійно. Віджиле усувається, нове, більш досконале, додається, суспільство постійно вдосконалюється.

Звісно, що ті, хто пристосовуються отримувати користь саме за рахунок недосконалості суспільства, ті, хто мають владу і використовують її задля пограбування суспільства, всіляко намагаються не допустити розвитку і вдосконалення суспільства.

Гальмування розвитку і збереження існуючого стану справ передбачає наступну послідовність дій.

Не допустити розробки і поширення нової, більш досконалої моделі суспільних взаємовідносин. Громадяни не повинні мати доступу до суспільних знань і володіти способами їх використання.

З допомогою провокаторів і вкрай обмежених, нездатних до розвитку і творення нового особистостей, увага суспільства відволікається від прагнення до вдосконалення. Натомість всіляко підігрівається деструктивні настрої протесту і революційності.

Влада, розуміючи свій інтерес збереження існуючого стану речей, а також прагнучи перерозподілити місця у корита, з задоволенням ініціює і підтримує подібну революційність.

Революційні події відбуваються під руйнівними гаслами "Геть". Як правило вони примітивні і зовсім неоригінальні. Геть багатих, геть експлуататорів, геть систему, геть сьогоднішню владу.

Відбуваються зовні бурхливі події. Але існуючий стан речей не міняється. Міняти немає на що, нового немає. Ну а народ задовольняється зміною облич і обіцянками щось змінити. Майдан тому яскравий приклад.

Ось так в Україні не допускають розвитку і дуже ретельно оберігають існуючу систему з допомогою недопущення еволюційного розвитку.

 

Сергій Трегубенко, для УП



powered by lun.ua
Формула Майдану
Стара влада та друзі Кремля: яку небезпеку несуть Україні результати польських виборів
Подкаст "Кляті питання": "Тепер, коли хтось каже "прес-конференція Зеленського", усі напружуються "
Зе-марафон очима Заходу: що почули від Зеленського про Трампа, Європу та РФ
Усі публікації