Боротьба за "Інтер": експерти знайшли підроблений підпис Плужнікова

П'ятниця, 17 квітня 2009, 23:26

...Того лондонського жовтневого вечора в 2005 році британська королева Єлизавета ІІ вручила Віктору Ющенку премію "Chatham House". Після цього відбулося неформальне прийняття, за участь у якому бізнесмени мали пожертвувати від 10 до 15 тисяч євро.

Одним зі тих, хто заплатив за вхідний квиток, був нинішній перший заступник глави СБУ, а в ті часи віце-президент російського холдингу "Євраз Груп" Валерій Хорошковський. Саме тоді відбулося його знайомство з Дмитром Фірташем – людиною, яка зараз фактично контролює політичне наповнення "Інтеру" і є уособленням зла для Юлії Тимошенко.

Переговори про продаж "Інтеру" з власником каналу Ігорем Плужніковим в 2005 році починав Костянтин Григоришин. Цьому присвячували багатогодинні зустрічі – їхні офіси були розташовані в одній будівлі на вулиці Госпітальній. Вони уклали угоду купівлі-продажу, але в кінцевому підсумку, телекомпанія опинилася у Валерія Хорошковського.

Як це сталося, "Українська правда" описувала в своєму розслідуванні:

"Олігархічні війни: як продавали канал "Інтер"

та

"Олігархічні війни. Хорошковський як маска Фірташа?"

Ставши акціонером "Інтеру", Хорошковський почав нарощувати медіа-групу і взяв у партнери Дмитра Фірташа. Доля власника РосУкрЕнерго оформлена через опціон на право придбання половини всіх акцій телеканалів, який чинний до кінця 2009 року.

Три роки Григоришин не ініціював перегляд оборудок навколо "Інтеру" – і, можливо, без політичної підтримки він ніколи не почав би воювати за нього. Але прикриття йому забезпечила Юлія Тимошенко, яка вирішила по-своєму поставити на місце телеканал, ображена за упередженість проти неї.

Під головуванням прем’єра відбулася низка нарад, де вона попросила своїх депутатів та міністра Юрія Луценка повноцінно зайнятися "Інтером". Так почалася битва за першу кнопку країни.

Луценко і Тимошенко. Фото Олександра Прокопенка

У лютому 2008 Григоришин звернувся до Господарського суду Києва. Він просив зобов’язати дружину та доньку покійного Плужнікова виконати найпершу угоду про перерозподіл медіа-активів, укладену між бізнесменами 19 квітня 2005 року. За нею Плужніков зобов'язувався продати Григоришину контрольний пакет "Інтеру" за 273 мільйони доларів.

Суд прийняв заяву до розгляду і наклав арешт на акції "Інтеру". Іншою ухвалою суддя, на прохання Григоришина, звернувся до силових структур. Вони мали перевірити можливі фальсифікації рішень, які передували остаточному продажу "Інтеру" Хорошковському.

Паралельно підключилися депутати від блоку Тимошенко. Запити до МВС направив Роман Забзалюк, а до Генпрокуратури – його колега Святослав Олійник.

Щоб зрозуміти, де могла відбутися фальсифікація, треба знати структуру власності "Інтеру" в часи Плужнікова.

29% "Інтеру" перебували у власності російського "Першого каналу", 20% каналу володіло підконтрольне Плужнікову ТОВ "Пегас Телебачення". Головний пакет в розмірі 51% належав Асоціації "Діловий світ", до числа учасників якої в різний час входила безліч фірм і фірмочок, так чи інакше пов'язаних з Плужніковим.

Мати Асоціацію як ключову структуру у власності "Інтеру" – це було ноу-хау Плужнікова, яке дозволяло уникати тиску. Якщо починали гоніння на одну з його компаній, то її виключали з числа учасників асоціації, а від "Інтеру" відводили удар. Або, навпаки, якщо треба було розрахуватися з кимось за політичну підтримку – його фірму заводили в Асоціацію, і вона якби ставала непрямим акціонером "Інтеру".

І, власне, Хорошковський придбав не асоціацію "Діловий світ" і навіть не компанії, що були учасниками "Ділового світу". Ще складніше – він придбав фірми, які виступали акціонерами компаній, які в свою чергу об'єднувалися в Асоціацію "Діловий світ".

Більше того, таких фірм могло бути десятки, зареєстровані вони могли бути в Україні та на Кіпрі, а їх продаж-перепродаж в рамках встановлення контролю Хорошковським відбувався не один раз.

З огляду на специфічну структуру власності, Плужніков і не повинен був ставити підпис на угоді продажу мережі фірмочок, які потім виводили на право контролю Асоціацією "Діловий світ".

А далі – ключове для розуміння конфлікту.

Перед тим, як відбувся продаж "Інтеру", в структурі його власності сталися зміни. Покупець (Григоришин чи Хорошковський – несуттєво) хотів мати блокуючий пакет, тобто не 51%, а 61%. Тому Плужніков перевів 10% акцій "Інтеру" з компанії "Пегас Телебачення" на Асоціацію "Діловий світ". Так вона консолідувала у себе 61% акції телеканалу.

І Плужніков точно повинен був поставити свій підпис в іншому місці – 23 травня 2005 року на довіреності своєму адвокату Сергію Коннову. Це дозволило юристу взяти участь у зборах ТОВ "Пегас Телебачення" та відчужити 10% акцій телеканалу на користь Асоціації "Діловий світ".

Але на той час Плужніков уже перебував у важкому стані – і, можливо, навіть у комі.

Тобто вірогідна фальсифікація відбулася на етапі консолідації 61% каналу "Інтер" за Асоціацією "Діловий світ".

І, відповідно, якщо Асоціація "Діловий світ" злочинним шляхом стала контролювати 61% "Інтеру", то продаж цієї частки Хорошковському також був незаконним.

Власне, цією дорогою пішов Андрій Портнов та інші депутати, які за дорученням Тимошенко допомагали у питанні "розкуркулення" Хорошковського.

Підпис Плужнікова на цій довіреності й став предметом двох експертиз, які були закінчені 26 і 27 березня та потрапили у розпорядження "Української правди" (повний текст документів дивіться внизу матеріалу).

На експертизу було передано нотаріально завірену копію довіреності від Плужнікова до Коннова, датовану 23 травня 2005 року. За інформацією джерел, її начебто надав сам канал "Інтер", тоді як оригінал документу зберігається ледь не в Лондоні.

Першу експертизу провів Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС.

Підпис Плужнікова на довіреності порівняли з його автографами в паспорті громадянина України та в першому договорі про купівлю-продаж "Інтеру" між ним та Григоришиним від 19 квітня 2005 року.

Висновок експерта щодо довіреності – "Підпис від імені Плужнікова та рукописний запис "Плужніков И.А" виконані ймовірно не Плужніковим".

Другу експертизу провів Київський науково-дослідний інститут судових експертиз при Мінюсті.

Там також підпис Плужнікова на довіреності порівнювали з його автографами під різноманітними документами: під присягою народного депутата, під деклараціями про доходи, на особових картках депутата та навіть на угоді про винаймання охорони. Загалом було взято близько 30 зразків його справжніх підписів для співставлення з тим, який був на довіреності Коннову.

Висновки експертизи Мінюсту: автограф Плужнікова на довіреності "виконаний не Плужніковим, а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису Плужнікова".

Ще один висновок: запис "Плужников И.А." виконаний імовірно не Плужніковим Ігорем Олександровичем".

Валерій Хорошковський і рекомендована йому Фірташем Ганна Безлюдна

Хоча обидві експертизи вказують на імовірну підробку підпису, джерела в керівництві "Інтеру" не бачать підстав для хвилювання.

"Подивіться, що було предметом експертизи? Фотокопія! Це не зможе використати в якості доказу жоден суд", - сказав співрозмовник "Української правди", який представляє сторону нинішніх акціонерів телеканалу.

За його словами, були порушені дві ключові вимоги для проведення експертизи: "Це був не оригінал, а копія, до того ж затребувана неналежним чином. Вони могли звернутися до нотаріусу, який завіряв довіреність Плужнікова. Але ніхто б їм не дав документу, якщо не було порушено кримінальну справу".

Крім того, сторона Хорошковського вважає, що навіть якщо відбулася фальсифікація, це не зачіпає його як покупця кінцевого продукту – компаній, які об'єдналися в Асоціацію "Діловий світ" – носія 61% акцій "Інтеру".

"Кінцеве оформлення прав власності Хорошковського відбувалося на Кіпрі, а угоду супроводжувала одна з найкращих міжнародних фірм", - додав співрозмовник на "Інтері".

Хорошковському як першому заступнику глави СБУ було нескладно домогтися того, що прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи за виявленою фальсифікацією.

Крім того, нещодавно Господарський суд Києва не лише зняв арешт з акцій "Інтеру", а взагалі відмовив Григоришину в розгляді його позову.

Тим часом справою продовжує займатися Луценко – її віддали департаменту по боротьбі з економічною злочинністю. Окрема надія Тимошенко і Григоришина – на слідчої комісії парламенту, яка після останніх змін законодавства матиме ширші права.

І те, скільки було покладено зусиль, щоб комісію поки не вдалося організувати, свідчить про непевність власників "Інтеру". Поки Фірташ з Хорошковським виграли місяць – до цього питання парламент зможе підійти не раніше наступного сесійного тижня, що відбудеться аж в середині травня.

Заради комісії БЮТ блокував роботу парламенту, а Володимир Литвин – блокував розгляд цього питання у залі. Нинішній спікер – не просто частий гість на "Інтері", а добрий знайомий ідеологів "РосУкрЕнерго". В 2006 році за списком Литвина балотувалися Сергій Льовочкін та Іван Фурсін – партнери Дмитра Фірташа.

Тим часом останні події явно грають на руку Григоришину. Треба бути дуже наївною людиною, щоб в статусі персони нон-грата сподіватися на перемогу в Господарському суді Києва.

Але виведення можливої фальсифікації в публічну площину, привселюдна боротьба навколо того, відкривати чи ні кримінальну справу, пряме втручання силовиків додають Григоришину фактажу для наступного кроку – подачі позову в Лондоні чи на Кіпрі. Там, на відміну від України, судовий вирок передбачати не може ніхто.



powered by lun.ua
Головне на Українській правді