Травля правозахисника в Росії

2 перегляди
Євген Булавка, для УП
Середа, 30 вересня 2009, 11:15

В Росії розпочалося переслідування правозахисника Олександра Подрабінека. Причиною цього стала стаття, в якій він добряче пройшовся по прорадянським настроям у себе на батьківщині, розкритикував й конкретні ветеранські організації, і закликав вшановувати як тих, хто захищав світ від нацизму, так і "ветеранів боротьбі із радянською владою".

Олександр Подрабінек є членом правозахисного руху ще з початку 70-тих. Вперше його було засуджено до заслання за "антирадянською" статтею у віці 25 років. Вже там він був повторно заарештований та засуджений до 3,5 років таборів.

Подрабінек підготував збірник "Каральна медицина", про використання психіатрії в СРСР у політичних цілях, та брав учать у виданні інформаційного бюлетеня "Хроніка поточних подій".

Приводом для написання статті "Как антисоветчик антисоветчикам" став скандал навколо, як це не банально звучатиме, назви однієї з московських шашличних. Цей заклад, якій знаходиться навпроти готелю "Советский" у столиці Росії, ще в часи СРСР, в силу свого розташування, у народі мав неофіційну назву "Антисоветская шашлычная".

Нинішні власники вирішили народну назву зробити повноцінною, і обладнали відповідну вивіску.

Префектура московського округу, де працює шашлична, заповзялася викорінити цю антирадянщину і, зрештою, після тиску на власників, ті вивіску демонтували. По словам префекта, зі відповідною скаргою звернулася ветеранська організація, і той пообіцяв що до 65 річниці перемоги у ВОВ Москва підійде без "Антисоветской шашлычной". А також , принагідно, висловив намір "позайматися історією" з підприємцями, щоб пояснити їм неприпустимість "такого ставлення до пам'яті ветеранів".

Після статті Подрабінека, у якій він пише, що вимоги влади були незаконними, що ніхто не може приватизовувати любов до Батьківщини і дає власні характеристики радянському ладу і радянським ветеранам, йому фактично оголосив війну пропутінський молодіжний рух "Наші".

Їхня вимога — або Подрабінек вибачиться, або нехай забирається з країни. Крім того "Наші" приходили до офісу "Нової газети", для якої дописує Подрабінек, з'являлися до його помешкання. Не враховуючи вже тиску через засоби масової інформації.

Останнім часом Подрабінек не виходив на зв'язок навіть зі своїми колегами-журналістами. Але 28 вересня він зробив запис у своєму блозі, який заслуговує бути наведеним майже повністю:

"Ситуация, возможно, хуже, чем это кажется на первый взгляд. Дело не в "Наших". Их атака на меня и моих близких - это только пропагандистский трюк, имитация "народного возмущения".

За ними стоят серьезные люди с серьезными намерениями. Я получил информацию из достоверных источников, что на достаточно высоком уровне принято решение расправиться со мной любым способом. Кто намечен исполнителем – я не знаю. Сомневаюсь, что "Наши".

В любом случае, ответственность свалят на них, так будет удобнее всем. Кампания "народного гнева", столь усиленно раздуваемая в последнюю неделю, должна послужить прикрытием намеченной расправы. Если что-то и может остановить нашу криминальную власть, то только общественный протест".

В країні, яка є членом Ради Європи, у 21 столітті, людину переслідують за висловлення публічної позиції. А вона звучала приблизно так:

"Я – из антисоветского прошлого нашей страны, и я скажу вам вот что. В Советском Союзе кроме вас были другие ветераны, о которых вы не хотели бы ничего знать и слышать – ветераны борьбы с советской властью. С вашей властью. Они, как и некоторые из вас, боролись с нацизмом, а потом сражались против коммунистов в лесах Литвы и Западной Украины, в горах Чечни и песках Средней Азии.

Они поднимали лагерные восстания в Кенгире в 1954-м и шли на расстрельную демонстрацию в Новочеркасске в 1962-м. Они почти все погибли, их память почти никем не охраняема, в их честь не называют площади и улицы.

Немногие из них, оставшиеся в живых, не получают от государства пособий и персональных пенсий, живут в бедности и безвестности. Но не вы, охранники и почитатели советской власти, а именно они – подлинные герои нашей страны".

І ще: "Вы так возмутились "антисоветским" названием потому, что, верно, вы и были вертухаями в тех лагерях и тюрьмах, комиссарами в заградотрядах, палачами на расстрельных полигонах. Это вы, советские ветераны, защищали советскую власть и потом были обласканы ею, а теперь страшитесь правды и цепляетесь за свое советское прошлое".

Ці слова звучать гранично відверто. Проте Подрабінек, хоча б через свій життєвий шлях, має на них право. Та й взагалі, хіба не загралися і в Росії, і в Україні у пострадянську ностальгію, яка стала суто політтехнологічним продуктом. Це ж не тільки в Росії, але й в Україні політики виступають із закликами не піднімати гострих тем, які стосуються, приміром, ІІ світової, щоб не "очорнити пам'яті батьків", тощо.

Хоча розрізняти солдат і "вертухаїв" дійсно треба, тут з Подрабінеком не можна не погодитися.

Так само українським телеканалам варто хоч на крихту зменшити потік одноманітних мілітаристських фільмів "во славу" радянської або російської зброї — бо ми ще не знаємо, чи не буде її повернуто проти нас.

В Росії ж намагання зачепитися за радянську ідеологією стає все жорсткішим. І чим далі – тим безглуздішим. Здається "Наші" і їхні керманичі скочуються навіть не у радянські, а у середньовічні часи, бо така поведінка нагадує масовий психоз.

 

Євген Булавка, для УП

powered by lun.ua
Претенденти на Київський престол. Хто очолить незалежну українську Церкву
Переможець фотоконкурсу Leica Сергій Мельниченко: Офігенна картинка та, про яку говориш: чому я до цього не додумався?
Французька хвороба: які наслідки для ЄС матимуть поступки Макрона "жовтим жилетам"
На вибори з мінімальним бюджетом. Хто і як фінансує Гриценка
Усі публікації