Перекур

Понеділок, 19 жовтня 2009, 14:53

В Україні стартувала президентська кампанія. Будь-яку хорошу справу добре починати з перекуру, не в сенсі покурити, а в сенсі зупинитись і подумати про мету роботи, що передбачається зробити.

Тож давайте спробуємо уявити, що має стати наслідком 90 днів, які доведеться пережити.

Якщо дозволити собі забути, що нам пропонують політики і спробувати сформулювати чого очікуємо ми від них, то моя власна картина виглядає так.

Ми повинні в результаті 90 днів отримати реальні сподівання побачити нову Україну.

Найперше – це країна встановлених взаємних прав. В цій країні в основі всього стоїть домогосподарство. Всі комунікативні зв’язки між господарем, оселею, членами родини та владою і бізнесом чітко визначені.

Людина добре знає, що у неї відбувається за порогом помешкання, де закінчуються її зобов’язання і де починаються зобов’язання її партнерів по діалогу.

Вона знає, хто вкрутить лампочку в під’їзді, хто прибере сміття на зупинці, і в транспорті, в якому вона буде їхати, хто відповідає за її безпечну подорож.

На роботі ця людина розуміє свої обов’язки, приймає рівень винагороди за свою працю і погоджується з нарахуваннями та податками, тому що переконалась у раціональному їх використанні.

В цій країні розподіл взаємних прав сформував чітку картину зон відповідальності. Влада, починаючи з сільради і закінчуючи печерськими пагорбами, розуміє свої обов’язки і не втручається в поле чужих повноважень.

В такій системі влади добре видно хто і за що несе відповідальність і ніхто не може сховати за чужу спину свої гріхи та недоліки.

Бізнес в такій країні перебуває у полі легальних прав, непорушних реєстрів і бачить свій розвиток не у перерозподілі власності, а у створенні нових виробництв.

Легальне утримання бізнесу для власника стало економічно вигідним, він вийшов з "тіні", бо позалегальне існування стало комерційно не вигідним.

В такій країні панує дружній до людини суспільний договір, а суспільство, його інститути, які ним опікуються, ведуть постійний діалог з владою та бізнесом.

Владу інститути суспільства контролюють і утримують в демократичних смислах, а бізнес сам вивчає настрої суспільства, тому що створення суспільних благ є його головним комерційно виправданим завданням.

В країні де встановлені взаємні права, де немає колізій та протиріч, судова система виконує свою головну функцію: через законність втілює уявлення суспільства про справедливість.

Суспільство повернуло Суду честь, а разом з нею зросла і самооцінка працівників Феміди. Люди з надією та обґрунтованими сподіваннями звертаються до судочинства, а силовики нарешті стали правоохоронними органами.

Засоби масової інформації реально виконують роль четвертої влади. Забезпечені через суспільні фонди, які наповнюються надходженнями від ефективного використання суспільної власності, такі ЗМІ є потужним інструментом контролю над владою і представляють собою широченне поле діалогу влади, бізнесу і суспільства.

Президент такої країни мав би одну турботу – догляд суспільного договору, в якому права кожного учасника визначені, очікування враховані, а позитивні результати гарантовані системою організації діалогу, а не особистими якостями голови держави.

Древні казали, що життя, яке непродумане, нічого не варте. В країні, де життя продумане, людина отримує найголовніше – можливість обґрунтовано планувати своє майбутнє. А це і формує відчуття добробуту і затишку.

Вона бачить свої перспективи і може впливати на майбутнє своїх дітей, бо в такій країні кожен виконавець на місці, визначеному чітким розподілом прав та повноважень, чіткою системою відповідальності, яка не передбачає винятків та вилучень.

 

Валентин Ткач, Чернівці, для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді
Підпишіться на наші повідомлення!