Передвиборча криза жанру

Отже, в Україні офіційно почалася президентська передвиборча кампанія, яка фактично триває ще з серпня. Початок цієї кампанії змогло відчути все суспільство. "Справа педофілів" продемонструвала усю глибину морального падіння як політичної еліти, так і суспільства в цілому, включаючи і його елітний загін – засоби масової інформації.

"Я ще раз хочу підтвердити, що фракція, у рядах якої є вбивці і ґвалтівники, гідна осуду політикуму в нашій державі". Так каже один з лідерів фракції Партії регіонів Олександр Єфремов. Каже, не маючи на руках судових висновків. Каже так, наче в країні вже була скасована презумпція невинності.

Між тим, у цій справі залишається багато питань, на які немає відповідей.

Ще відомий класик піар-технологій Йозеф Геббельс казав, що чим більш неймовірна брехня, тим більшу довіру вона викликає в людей. У 1933 році за цією схемою у підпалі рейхстагу звинуватили комуністів та євреїв. Хоча ніхто не бачив, що саме ці особи зробили підпал, уся країна була впевнена, що крім комуністів та євреїв, це нікому не було потрібно.

Згодом у Німеччині не лишилося ані комуністів, ані євреїв, а справжні винуватці пожежі стали повноправними власниками всієї країни та половини Європи.

Компроматна Україна бачила купу скандалів передвиборчого змісту. Таємниці отруєнь так і лишилися таємницями. Російський спецназ, який мав стріляти на захист Кучми, так і ніхто і не побачив. Звинувачення Юлії Тимошенко у державній зраді так і не були доведені.

Однак, те що сталося у ці дні перейшло всі припустимі межі. У суспільства немає імунітету щодо педофілії. Мабуть це єдине, чого ще не було у інформаційних війнах в Україні, і єдине, чого ніхто не очікував побачити чи почути.

Українське суспільство за останні роки інформаційних війн звикло до всього можливого і неможливого. Політикам можуть тепер пробачити що завгодно. Розкрадання народних коштів в особливо великих розмірах, суцільна брехня та невиконання передвиборчих обіцянок, публічна участь у організованих злочинних угрупованнях, торгівля зброєю, судимості.

Єдине, чого суспільство не може витримати, єдина тема, де вже починають працювати інстинкти загального самозбереження – це діти та насильство щодо них.

Вперше така тема використовується в українській політичній боротьбі. Мабуть, вичерпався арсенал "компромату". Мабуть, втратили відчуття межі. Забули, що далі лише самознищення. Самознищення навіть не держави, а суспільства в цілому.

Отже, нас намагаються запевнити, що у легендарному "Артеці" народні депутати ґвалтують маленьких дітей (серед яких є і сироти) та знімають все це на відео.

Дійсно, хто ще крім народних депутатів, які входять до оточення кандидатів на посаду президента, може ґвалтувати дітей? Це могли бути хто завгодно: кримінальні авторитети, офіцери міліції чи армії, солдати внутрішніх військ чи просто прибиральники службових приміщень разом із охоронцями та касирами.

Такі покидьки можуть знайтися серед кого завгодно, але їх "відшукали" саме серед нардепів.

До того ж незрозуміло, навіщо народним депутатам знімати це все на відео? Власними руками створювати вбивчий компромат? Звісно, можна з великою цікавістю читати детективні розповіді про флешку, за якою полюють учасники злочину, його жертви та спостерігачі.

Але, знаючи про сьогоднішню швидкість копіювання цифрових носіїв, починаєш сумніватися у наявності таких записів. Інша річ, якщо їх зробили, не проінформувавши самих учасників. Але для чого тоді "борцям за мораль" поширювати розповіді про стаціонарну камеру, яка працювала на місці злочину.

Жертви цього злочину – окрема тема. Зараз не йдеться про двох вже відомих суспільству дітей, яких морально ґвалтують вже більше тижня. Адже, крім них, за словами "борців за мораль", там були ще невідомі сироти з невідомих дитячих будинків.

Це ще один штрих, який вказує на провокативне підґрунтя цієї справи, бо знову йдеться про емоції, про гру на нервах. Адже в кожної людини, яка почує про насильство над незахищеними з усіх точок зору сиротами, мозок вже не працюватиме. Буде лише бажання відловити цих покидьків та…

Цікаво також дізнатися про місце ймовірного злочину. Це відомий багатьом поколінням радянських людей табір відпочинку "Артек". Знов-таки, де як не в "Артеці", можна ґвалтувати дітей?

"Артек" – це не просто дитячий табір, він є символом "щасливого радянського дитинства" та широко відомий поза межами України. І нікого не дивує, що серед купи таборів дитячого відпочинку, дитячих будинків, шкіл та дитячих садочків, саме в найвідомішому з них "діяла" організована група педофілів, що складалася з керівництва самого табору.

"Артек" розташовано у Криму. Поряд із Севастополем, Чорноморським флотом та Ялтою, це місце є одним з важливих символів для тих же росіян, які ніяк не можуть змиритися з тим, що це українська територія.

Скандал такого ґатунку є просто подарунком для певних кіл російського суспільства, які очікують на будь-який промах української сторони.

Ще кілька днів такого гіпер-скандалу і російські ЗМІ почнуть писати про "бандерівських депутатів, які ґвалтують дітей у російському таборі "Артек".

От, мовляв до чого українці довели цю перлину радянського минулого! Після "розповідей" про наркотики, які вільно продають на Хрещатику, певний сегмент російської преси буде дуже вдячний за такий матеріал, який навіть видумувати не треба. Достатньо лише послатися на провідні київські видання.

Отже, депутати організованими групами ґвалтують сиріт у відомому таборі "Артек" та знімають це на відео. Надто неймовірно, щоб бути правдою. Якщо це так, то чи можливе нормальне життя після цього скандалу? Якщо, ні, то навіщо доводити суспільство до неймовірної напруги?

Ми не судді, і не знаємо, що було насправді. Але, навіть якщо насильство мало місце у вказаній родині на прізвище П., то мабуть з цією трагедією вирішили пов'язати усіх знайомих цього П., випадкових та не дуже.

Хіба є злочином спілкуватися з людиною, про яку не знаєш нічого дурного? І хіба мало серед нас таких, що могли б опинитися на цьому місці випадкових знайомих чи навіть друзів? Так що проголошувати злочинцями усіх, хто бачив цю людину?

Складається враження, що ситуація виходить з-під контролю. Або організатори цієї провокації не врахували всіх її наслідків, або втратили відчуття міри. Так, кампанія-2010, дійсно стає найбруднішою з усіх, що були. А вона лише починається…

Юрій Корогодський, для УП