Недореклама кандидатів
Роз’яснення щодо передвиборної агітації
До 19 жовтня була переконання, що неоднозначно можна оцінювати лише потуги штабу Тимошенко із прикриття своєї агітації "соціальними" сюжетами.
Однак виявилося, що команда прем’єра серед порушників стала єдиною, яка справді відпрацьовує свої гроші (тобто спробувала максимально заретушувати агітацію), і яка найменш нагло ігнорує законодавство. Тим більше треба поважати кандидатів, які взагалі відмовилися від незаконної агітації.
Низка кандидатів натомість "внаглую" розмістили нові сюжети, на яких присутні їхні обличчя – чесно кажучи, експерти з реклами не пам’ятають подібного випадку у своїй практиці.
Порушення норм закону в таких дрібницях в будь-якій європейській країні давно б вилилося у серйозний скандал. Натомість...
Закон "Про вибори президента" досить скупо дає інформацію щодо передвиборної агітації (стаття 57): "Кандидат на пост Президента України може розпочинати проведення передвиборної агітації наступного дня після його реєстрації Центральною виборчою комісією".
А також: "Передвиборна агітація у період виборчого процесу поза строками, встановленими у цій статті, забороняється".
Ключове словосполучення тут – "у період виборчого процесу", яке означає що до початку цього процесу (до 19 жовтня) вести таку агітацію було дозволено, а після 19 жовтня агітація можлива лише за умови реєстрації кандидата".
Можливо, саме така малослівність базового закону дає можливість для деяких кандидатів хвалитися своєю юридичною освітою та хвацько заявляти, що ніякої агітації не відбувається.
Однак таким кандидатам необхідно трохи ширше дивитися на ситуацію, і, кінець кінцем, дивитися вперед – на парламентські вибори. Адже існує ще закон "Про вибори народних депутатів", який надає термінологію, і досить важливу:
Стаття 66: "Передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або проти певного суб'єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України (254к/96-ВР) та законам України".
Можливо, деяких кандидатів збиває продовження цієї статті: "Політична реклама - це одна із форм передвиборної агітації, оплачена за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків), розміщена за допомогою рекламних засобів, яка спонукає виборців голосувати за або проти певного суб'єкта виборчого процесу.
До політичної реклами належить використання символіки або логотипів партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією (блоком) - суб'єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії (блоку) - суб'єкта виборчого процесу чи певних осіб як кандидатів у депутати".
Справді, здається, що оскільки мова йде про кандидатів в президенти (а не депутати), то пункт про політичну рекламу не діє. Нехай буде так, але ніхто не відміняє загальне визначення передвиборчої агітації, наведене вище. Адже в ньому ідеться загалом про "суб’єктів виборчого процесу", а отже, і про кандидатів в президенти.
Юристи при цьому можуть зауважити, що термін наводиться не в профільному законі, але для українського законодавства це не має значення. Адже і термін "політична реклама" наводиться не в профільному законі "Про рекламу", але, тим не менше, діє.
Таким чином, відповідно до законодавства, сюжети Сергія Тігіпка, Віктора Януковича, Арсенія Яценюка, Олега Тягнибока та Володимира Литвина однозначно є сюжетами політичними.
На них або присутні обличчя цих політиків, або присутні заклики щодо виборів (наприклад, "Він гідний бути президентом"), або ці сюжети чітко асоціюються із кандидатом – наприклад, він сам називав їх своїми.
На неофіційні запити політики відповідають – адже ми не закликаємо голосувати, тобто "не спонукаємо" виборця.
Але якщо виходити з такої логіки, то жодна комерційна реклама не є рекламою, адже не спонукає покупця купувати телевізори або йогурти. Просто демонструє їхнє зображення.
Втім, спробуйте пояснити це податковій інспекції.
Із сюжетом Тимошенко ситуація складніша, і грамотний адвокат завжди зможе його "відмити". Адже і слоган трохи інакший (відсутнє "тире"), і мова іде про Україну, і з самого початку бютівці говорили, що це політична реклама.
Водночас трохи заважає ситуації судове рішення про те, що не можна глузувати над сюжетами Юлії Тимошенко. Тобто загалом питання – для експертизи.
Але якщо говорити про сюжети інших кандидатів, то будь-яка експертна організація в рамках закону "Про рекламу" винесе висновок: вони є політичною агітацією.
Чому ж сталося таке нахабне нехтування законом?
Справа в тому, що на відміну від заборони агітації в останні два дні кампанії, за агітацію до реєстрації немає покарання. ЦВК може теоретично винести попередження кандидату, однак користі з такого попередження мало.
Також відповідно до рекламного законодавства будь-хто може подати позов на кандидата про порушення своїх прав як третьої особи - "мені заборонено, а він висить на щитах!", однак практика показує, що подібні позови мають непевне майбутнє.
Виходить, що норма закону про заборону такої агітації носить чисто декларативний характер. І якщо раніше кандидати намагалися триматися в рамках декларацій, то сьогодні більшість політиків вирішила відверто ігнорувати свій же власний закон.
І марно показувати пальцем на поганих рекламістів – на усіх попередніх виборах від агенцій вимагали дотримуватися строків агітації, погрожуючи великими штрафами.
Складно повірити, що нині агенції не слухаються клієнтів.
І алаверди. Порушувати закон заради недолугих сюжетів, як у Януковича и Тігіпко – це просто смішно. Відсутність чіткої орієнтації на аудиторію, відсутність хорошого слогану, просто підстановка на одну й ту саму картинку різних фраз – це викидання грошей на вітер.
Іноді навіть хочеться поаплодувати Арсенію Петровичу – він хоча б ризикнув виділитися з маси блакитних сюжетів із однаковими обличчями. Щоправда, жаль, що виділився в трохи негативний бік...
Артем Біденко – керівник Асоціації зовнішньої реклами України, президент групи SA Political Communications