Обережно: Спецоперація "грип"!

Грип, який поширюється Україною, здійняв бурю галасу й спричинив нечувану паніку. Якби за всією цією метушнею стояла турбота про здоров’я та життя громадян – її можна було б зрозуміти.

Однак після першої хвилі панічних коментарів з приводу того, що відбувається в Україні, приходить час на розважливі висновки. Про справжні причини та масштаби епідемії краще говорити фахівцям. Зупинюсь на характеристиці даної ситуації з близької для мене точки зору – з точки зору політолога, фахівця з виборчих технологій.

На перший погляд, поєднання грипу та політики може видатись доволі дивним, але лише на перший. При більш прискіпливому розгляді цієї проблеми побачимо, що у ній більше політичного, аніж медичного. І це зумовлено насамперед тим, що в умовах перебігу виборчої кампанії усе, що впливає на громадську свідомість, набирає політичного характеру.

Що таке виборча кампанія? Це спеціальні технології зорієнтовані на відповідний вплив на громадську думку. У цивілізованому суспільстві ці технології спрямовані насамперед на розкриття переваг програм кандидатів, їх позитивних лідерських та особистісних рис.

У нецивілізованому – на розкриття недоліків та негативних рис конкурентів, у хворому – на пошук методів та засобів лікування.

Починаючи з 2004, виборчі кампанії в Україні послідовно рухались від конкуренції обіцянок до боротьби компроматів. Усі вони себе повною мірою вичерпали, а тому й не можуть сьогодні належним чином привернути уваги виборців.

До них в українців вже виробився своєрідний імунітет. Звідси й зростання інтересу громадян до нових політиків.

Власне от і причина появи нової технології – незвичної, цинічної, але ефективної.

Такою технологією став страх, а найбільший страх, як відомо – це страх за своє здоров’я та життя. Доведено, що у панічній ситуації у людини працюють інші ділянки півкуль мозку, які задають більш прості реакції. Інша біохімія крові, яку отримує людина в результаті стресу, виводить її на прийняття нового типу рішень.

У стресовій ситуації звужується число параметрів, які піддаються раціональній оцінці. Тому людина по іншому оцінює інформацію.

Саме почуття страху перевертає всі існуючі раніше раціональні судження та цінності, перетворює людину у зомбі, а громаду – в ірраціональний натовп, який заради виживання готовий поступитися усім.

Приклади формування соціального страху заради політичних цілей в історії відомі давно. Подібні сюжети знаходимо ще у Біблії. Найефективніше вони використовувалися у тоталітарних суспільствах.

Знаний спеціаліст з PR, радник Маргарет Тетчер, Брендан Брюс, писав: "Прямий вплив Геббельса на іміджмейкерів, які працюють в рамках демократичного процесу сьогодні невеликий, але його теорії та технічні новинки все ще використовуються тими, хто хоче змусити свої народи до сліпого підпорядкування тоталітарній державі".

Сучасні ЗМІ створили для використання маніпулятивних технологій абсолютно нові, практично необмежені можливості. Відходячи від старих видів тоталітарної пропаганди, сформованих для тоталітарного суспільства, сучасна цивілізація перейшла до нових типів пропаганди.

Телебачення стало основним каналом впливу на формування громадської думки. Звідси й висновок – хто контролює телебачення – формує й громадську думку. Інформаційне поле стало таким же полем битви як повітряне, морське чи сухопутне. Боротьба за владу точиться сьогодні насамперед на фронтах інформаційних битв.

"Глобальне село" (global village), як продукт глобалізації, реагує на сучасні виклики по-селянськи просто. Реакції суспільства стали більш передбачуваними, а відтак і більш вразливими до маніпулювання. У демократичному суспільстві виробили способи захисту населення від цих маніпуляцій – ми ж чули про це хіба лише краєм вуха.

У виборчій практиці способи впливу на громадську думку за допомогою цілеспрямованого впливу на психіку людей отримали назву психотехнологій, а окремі дії – психологічних (або спеціальних) операцій.

Термін "психологічна війна" вперше був використаний ще у 1920. Це зробив британський історик Джон Фуллер, який аналізував Першу світову війну. Термін "психологічні операції" вперше був зафіксований в 1945 в американських планах війни з Японією.

Цікавий факт, що під час військового конфлікту у Перській затоці тодішній президент США Джордж Буш видав три секретні директиви, які стосувалися психологічних операцій в регіоні, що й дало цілком конкретні результати.

Психологічні прийоми є добре відомими фахівцям з психологічних війн.

Хрестоматійними прикладами тут є серія терактів у Москві, під час президентської кампанії після відставки Єльцина, яка й сприяла різкому зростанню рейтингу "залізного" Путіна.

Якими є сутнісні ознаки психологічних (спеціальних) операцій? Відомий дослідник комунікативних технологій Георгій Почепцов виділяє наступні:

- об’єктом впливу виступає не окрема людина, а масова свідомість.

- наявність єдиного (домінуючого та ієрархізованого) джерела інформації,

- перебільшення, які виправдовують наступні дії (приклад з Саддамом Хусейном),

- резонансність – підсилення первісної інформації, застосування технологій само поширення інформації (чутки, домисли, анекдоти),

- апеляція до почуттів, переконання з допомогою віри.

Більшою чи меншою мірою всі ці ознаки спостерігаємо у кампанії по боротьбі з епідемією грипу.

Які ж можливі цілі зазначеної спецоперації?

По-перше, мобілізація електорату навколо ТІЄЇ, що бореться з епідемією проти ТИХ, які у цьому їй заважають.

По-друге, переключення уваги громадськості з проблем, які негативно впливають на імідж кандидата (бюджет, розрахунки за газ, опалювальний сезон, скандали у фракції).

По-третє, створення такого фону виборчої кампанії, на якому б кандидат виглядав позитивно (рятівником нації). Це організація селекторних нарад з трансляцією по телебаченню, поїздки у місця епідемії, звернення до міжнародних організацій та іноземних держав, боротьба з спекулянтами та мародерами.

По-четверте, обмеження інформаційної присутності конкурентів через запровадження режиму карантину і обмеження масових заходів (мітингів, зустрічей, тощо).

По-п’яте, екстрене виділення державних коштів на боротьбу з епідемією, значна частина яких, ймовірно, використовуватиметься не цільово.

Все це дає підстави по-іншому замислитися над інформацією про те, чому так довго центральними органами ігнорувалися звернення про спалах епідемії у Тернополі.

В Україні йде війна! Війна не з епідемією, а за владу. Війна влади проти власного народу. У хід запущена психологічна зброя. Більшою чи меншою мірою всі ми стали її жертвами. Наше ставлення до організаторів подібних технологій – найкращий тест психічного здоров’я нації.

 

Юрій Шведа, кандидат політичних наук, для УП