Влада без коментарів

Днями український політикум заповзято дискутував в телеефірі про те, що "Влада – це гроші, а гроші – це влада". Отже саме таким чином владу розуміють професійні політики та чиновники. І це свідчить про кризу демократії.

Пояснення цьому лежить на поверхні змісту самого поняття "демократія".

По-перше, демократія, як породження західної цивілізації, вимагає кваліфікованого об’єктивізованого раціонального підходу з орієнтацією на інтереси більшості.

По-друге, в умовах постіндустріального суспільства це підкріплюється вимогою професійного менеджменту, у даному випадку – політичного, чого українська держава не має і донині.

Тому поки політики та чиновники трактуватимуть владу, як гроші, особливо напередодні виборів, до тих пір ми житимемо в державі недемократичній та нецивілізованій.

Влада – складне поняття, яке часто в політичній науці, психології, соціології, філософії визначається як феномен. Втім, коли мова йде про політичну практику, про реалізацію політики для електорату в демократичній системі, мова повинна йти про, насамперед, інструменталістське визначення влади.

Професійні політики та чиновники в умовах демократичного політичного режиму отримують повноваження на здійснення влади від народу. В цьому, нарешті, і є сенс демократії – в реалізації суверенітету народу.

Отже політикум повинен говорити про владу виключно як про інструмент, за допомогою якого вони виконують волю народу. Звісно, якщо йдеться про демократію. Для діючих політиків у політичній конкуренції напередодні виборів влада – це, насамперед, можливість реалізувати свій проект розвитку держави.

І не треба списувати обговорюване визначення на відвертість, не має значення і цінності така відвертість у демократичному суспільстві.

Оскільки така трактовка влади – це суб’єктивне сприйняття реальності, у даному випадку – політичної – з метою визначити і такі самі суб’єктивні потенції.

А саме це й є неприпустимим для демократії. За демократичного політичного режиму, в сенсі реалізації основної адміністративно-управлінської функції держави, мова йде про об’єктивізоване раціонально-прагматичне трактування владного феномену.

Вибачте, але діючий політик може звертатися до дискусій навколо термінологічного змістовного наповнення влади лише в інтерв’ю для глянцевих журналів. Оскільки для демократії інструментальне призначення влади є безумовним.

Звернення до пошуку визначення влади поза межами інструменталістського підходу для діючого політика в демократичній системі є некоректним, оскільки це питання наукового дискурсу.

Натомість політик є практиком, який отримує свій статус та можливість практикувати на певних умовах, умовах представництва інтересів за визначеними правилами.

Кількасот визначень влади, що існують у сучасній політичній науці, є предметом саме наукового дискурсу фахівців з політики як теорії, але не як практики.

Для теоретика, навіть при визначенні влади в межах психологічної або біхевіорістської концепції, влада пояснюється як явище, що існує у соціумі, у великій або малій соціальній групі, але не для однієї окремої людини – політика.

Тобто влада – це феномен суспільного життя, вона виникає там, де є не лише одна людина, але група з усвідомленою нерівністю у ресурсах.

Гроші ж є лише одним з ресурсів влади, а тому ніяк не можуть використовуватися у якості визначального чинника. Адже навіть для тих концепцій влади, які визначають її з точки зори індивіду, ресурси являють собою комплексний інструмент, що призводить до реалізації владної потенції, але саме у соціальній групі, хай навіть невеликій.

Тому будь-яке пояснення влади здійснюється на аналітичному рівні узагальнення явища і його значення для соціуму. І в найширшому розумінні влада, як соціально-політичне явище, – це здатність та можливість вливати, змінювати, скеровувати ситуацію у соціальній групі або соціумі в цілому.

Це найважливіше об’єктивізоване значення влади, яке повинно бути визначальним для діючого політика у демократичній політичній системі.

Інакше будемо рухатися у напрямку відомого афоризму Луї ХІV: "Держава – це я". Адже визначення влади як грошей межує з визначенням влади як задоволення. А це максимально суб’єктивізує явище, яке має центральне значення у системі організації суспільства та держави.

І насамкінець. Інтерпретація "влада – це гроші", може розглядатися як визначення сучасної епохи розвитку світової цивілізації у руслі реалізації проекту Жака Атталі про початок Ери грошей.

Але нашій політичній еліті слід врахувати, що Ера грошей, як етап розвитку пізньої капіталістичної формації, спирається на гроші як на універсальний раціоналізуючий чинник суспільних відносин, звісно, у західному розумінні раціоналізму.

Але влада як гроші не здатна виконувати суспільну загальну функцію раціоналізації, оскільки за демократії влада належить народу і він наділяє нею для вирішення суспільно значущих питань. І допоки представники політичної еліти не зрозуміють цю тезу, ми не наблизимося до справжньої демократії ні на крок.

Анастасія Самарська, для УП