Семиноженко зазіхає на національну пам'ять

Віце-прем'єр Володимир Семиноженко може перехопити у Дмитра Табачника пальму першості у номінації ворог №1 свідомих українців.

Як відомо, минулої п'ятниці віце-прем'єр вирішив створити союзну державу з Росією, а новий робочий тиждень почав з малого - підкопу під інститут національної пам'яті.

29 березня Семиноженко дав доручення міністру юстиції Лавриновичу , міністру економіки Цушку, міністру науки Табачнику вивчити питання подальшого функціонування інституту національної пам'яті на чолі з Ігорем Юхновським.

Підставою для цього став лист депутата-регіонала Вадима Колесніченка, відомого своєю проросійською позицією. Депутат звернувся до прем'єр-міністра Миколи Азарова з вимогою змінити керівництво Інституту національної пам'яті, оскільки те начебто працює на розкол України.

"Керівництво інституту запровадило специфічні пріоритети роботи - ревізія спільної історії України та Росії, перегляд підсумків Великої Вітчизняної війни, героїзація воїнів ОУН.-УПА тощо", йшлося у листі.

Колесніченко навіть запропонував нового директора інституту, "видатного вченого" Анатолія Чайковського, з міркуваннями якого можна познайомитися у виданні "Комуніст".

Кабмін одразу підхопив ідеєю депутата-регіонала. Зокрема, того ж тижня оперативно поцікавився в Державного комітету архівів, чи не проти той  забрати інститут на свій баланс. І комуністка Ольга Гінзбург по комсомольськи доповіла, що вона готова взяти інститут на баланс.

Можна лише уявити, що буде з архівами по голодомору в таких "дбайливих" руках.

Свого часу "Дзеркало тижня" оприлюднило досить красномовний список перших кроків пані Гінзбург. Їх варто згадати, щоб оцінити масштаб особистості, в руки якої може потрапити національна пам'ять.  

Так, люди Гінзбург пустили під ніж некролог пам'яті Надії Світличної, вилучили матеріал, присвячений покійному Омеляну Прицаку - першому закордонному членові НАН України, засновникові Інституту українських досліджень Гарвардського університету, і добірку документів, що розповідають про трагічну долю відомого українського письменника, актора, режисера і мистецтвознавця Гната Хоткевича (страченого по вироку "трійки" у 1938 році).

Цензурі був підданий і офіційний веб-портал Держкомархіву. З нього вилучили інтернет-виставку "Окупація. 1941-1944: Невідома війна. Невідоме життя". Зате Гінзбург за державні кошти видала панегіричне видання  пам'яті СРСР "Країна, якої немає, або Про те, що було і більше може не бути" з передмовою лідера КПУ Петра Симоненка.

Наразі на вирішення долі інституту дано тиждень. Але вже зараз можна уявити, яка доля його чекає під управлінням комуністки і з директором - цінителем радянських підручників історії.

Директор інституту національної пам'яті Ігор Юхновський назвав рішення щодо реорганізації інституту "дурістю і намаганням не давати можливості розвитку національної свідомості українців в Україні".

"Намагання мати Україну як систему не спокійну, вічно не спокійну,систему, яка не розуміє, що вона собою являє - мені здається, це є основне завдання супротивників Україні. Я припускаю, що супротивники ці ідуть із-за кордону", - вважає Юхновський.

За його словами,книжки, які випустив інститут не вигідні тим, хто є супротивниками української держави.

"Ми не маємо жодного ворожого відношення до Росії і в усьому тому, що ми робимо, немає ні одного ворожого слова щодо Росії. Єдине, що в нас є - все, що випливає з інтересів України. І якщо в Росії, скажімо, є один погляд на другу світову війну, а нас погляд на неї - як на величезне нещастя українського народу і як величезний внесок українців в перемогу над фашистами, мені здається, що це збагачує те, що росіяни думають про перемогу у цій війні", - заявив він.