Що інкримінують Луценку у справі про отруєння Ющенка. Постанова друга

58 переглядів
Вівторок, 4 січня 2011, 10:25

"Українська правда" вже публікувала постанову про порушення кримінальної справи проти колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка стосовно просування по службі в органах внутрішніх справ його водія Леоніда Приступлюка.

Тепер в розпорядженні редакції опинилась постанова про порушення кримінальної справи, яка побічно стосується справи отруєння Віктора Ющенка.

Як відомо зі слів самого Юрія Луценка, саме ця справа стала приводом для його затримання у минулу неділю, 26 грудня 2010 року.

Але джерела редакції стверджують, що коли екс-міністра привезли до СІЗО СБУ він відмовився ознайомитись із змістом постанови про порушення кримінальної справи, пославшись на відсутність адвокату. Саме тому до сьогоднішнього дня деталі нового слідства офіційно не коментується ані захисниками Юрія Луценка, ані Генеральною прокуратурою.

Втім, раніше "Українська правда" вже повідомляла деякі деталі цієї справи з посилання на інформацію джерел. Тепер у читачів є можливість ознайомитись з юридично оформленим документом.

Луценку пред’явили обвинувачення за ч. 3 ст. 364 Кримінального кодексу – зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу, яке заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян.

В якості "окремого громадянина" виступає Давиденко В.О., стосовно якого довгий час велась оперативно-розшукова справа з приводу можливої причетності до посягання на життя державного діяча Ющенка В.А.

За інформацією редакції, мова йде про водія колишнього першого заступника голови СБУ Володимира Сацюка. Джерела стверджують, що саме цей водій займався доставкою плову на вечерю 5 вересня 2004 року на дачі пана Сацюка, де був присутній і тоді ще кандидат в президенти Віктор Ющенко.

Юрію Луценкові інкримінують незаконне продовження строків проведення оперативно-розшукової справи стосовно Давиденка В.О. Згідно з постановою, ОРС стосовно водія Сацюка велась протягом 12 місяців – з серпня 2008-го по вересень 2009 року, після чого у зв’язку з відсутністю будь-яких відомостей про його злочинну діяльність, справу було закрито.

Під час закриття справи Луценко знаходився у відпустці. А коли повернувся, особисто підписав постанову про подовження справи ще на півроку.

Необхідність підпису міністра була продиктована положенням закону "Про оперативно-розшукову діяльність", згідно з яким продовжувати та закривати ОРС в межах одного року можуть заступник голови МВД або керівники відповідних управлінь, а для продовження справи більше ніж на один рік потрібна згода самого міністра.

Таким чином, за логікою слідства Юрій Луценко продовжив вже закриту справу, а фактично – відкрив нову ОРС, на що не мав ані права, ані підстав. Тим самим, вважає слідство, міністр порушив права та свободи водія Володимира Сацюка.

Які і вказувала раніше "Українська правда", в основу справи окрім допитів слідчих та працівників МВС лягла також особиста заява самого Давиденка В.О. В постанові не вказана дата, коли водій звернувся до органів прокуратури, але з великою ймовірністю можна припустити, що водій звернувся до ГПУ після допиту Володимира Сацюка в Росії.

В той же час в постанові є декілька незрозумілих моменти.

По-перше, є одна дуже важлива розбіжність в датах. Згідно з документом, ОРС стосовно Давиденка В.О. була закрита 4 серпня 2009 року, тобто під час відсутності міністра. А "незаконна постанова" про продовження справи, зазначається в документі, була підготовлена "в період з 04.08. по 06.08. 2009 року" і "за невстановлених слідством обставин" була передана на підпис голові МВС.

В той же час, в постанові визнається, що в період з 1 серпня 2009 року по 12 серпня 2009 року Юрій Луценко перебував у відпустці. Іншими словами, і закриття справи і підготовка незаконної постанови про її продовження на 18 місяців проходили у відсутності міністра.

Хто саме закривав ОРС стосовно водія Володимира Сацюка і хто готував незаконне продовження справи в постанові не згадується. Очевидно, що це була зацікавленою особою. І якщо вже йти логікою слідчого Войченка С.В. у попередній постанові, то тут слід було б знову шукати "попередню змову групою осіб".

По-друге, в документі вказано, що продовжуючи ОРС стосовно водія колишнього першого заступника СБУ, Юрій Луценко діяв "умисно" та "в особистих інтересах". Який особистий інтерес міг мати колишній міністр внутрішніх справ у оперативно-розшукових справах стосовно водія Володимира Сацюка зрозуміти важко. Згадуючи більш ніж напружені стосунки між Луценком та керівником слідчої групи по справі про отруєння Віктора Ющенка – Галиною Климович, досить важко припустити, що міністр хотів чимось допомогти слідству.

До того ж , за інформацією "Української правди", під час допитів Юрій Луценко неодноразово вказував на той факт, що він особисто обіцяв Віктору Ющенку жодним чином не втручатись у слідство по справі про отруєння.

По-третє,визнаючи, що в закритті та продовженні ОРС були задіяні і інші працівники Міністерства, слідчі ГПУ намагаються навіть не згадувати цих осіб та не залучати до справи інших посадових осіб МВС.

Більше того, в постанові ніби навмисно не вказуються прізвища працівників МВС, які закривали ОРС. В документі вони проходять як "належні особи" та "заступник Міністра внутрішніх справ України". Кого саме намагається вигородити слідство, невідомо.

Втім, за інформацією джерел "Української правди", справу закривали начальник Головного слідчого управління Петро Коляда та заступник голови МВС Володимир Євдокімов. Але в постанові не просто не вказані прізвища цих людей, а навіть немає натяку на те, що вони, наприклад, були допитані.

Що цікаво, в документі немає також посилань на покази Михайла Клюєва – на той момент заступника Юрія Луценка, який під час відпустки міністра виконував обов’язки голови МВС.

Взагалі, якщо порівнювати постанови про порушення першої та другої кримінальних справ проти Юрія Луценка, то в очі кидається вражаюча різниця в обсязі та розгорнутості аргументів. Якщо постанова стосовно водія Леоніда Приступлюка нараховувала 14 сторінок (http://www.pravda.com.ua/articles/2011/01/3/5746388/), то в новій справі той же слідчий – Войченко С.В. – вклався у неповні дві сторінки.

Зрештою, складається враження, що кримінальна справа стосовно епізоду з водієм Володимира Сацюка – це скоріш за все допоміжний фактор впливу на Юрія Луценка ніж окреме самостійне слідство. Втім, наразі цей важіль вже допоміг, надавши привід для арешту колишнього міністра.

А от чим закінчитися близькість слідства проти Юрія Луценка до справи про отруєння Віктора Ющенка, поки що залишається невідомим.

В будь-якому випадку залишається лише сподіватись, що феноменальна оперативність та тямущість слідчих Генпрокуратури в цій справі стануть еталоном при розслідуванні зловживань службовими повноваженнями чиновниками діючої влади.

 
 



powered by lun.ua
Пилорами, контрабанда, зниклий аеродром. Чим живе мала батьківщина прем'єра Гончарука
"Формула Зеленського", санкції, шлях до НАТО та Донбас: велике інтерв'ю міністра Пристайка
Хто такі поліамори: хаотичний секс чи кохання за згодою?
Україна Зеленського. Від "гасіння пожеж" до "перезавантаження країни"
Усі публікації