Аудит округу як інструмент виборчої стратегії

165 переглядів
Тарас Березовець, Володимир Поляков, для УП
Вівторок, 29 березня 2011, 11:43

Сьогодні вже зрозуміло, що чинний закон про вибори народних депутатів буде змінено. Причому новації стосуватимуться фундаментального принципу – системи обрання. Діюча пропорційна система з високою вірогідністю буде трансформована або у змішану - 50% за списками і 50% у мажоритарних округах, або навіть у чисто мажоритарну.

Президент Віктор Янукович вперше виступив на користь змішаної системи у жовтні 2010. Вдруге ця тема прозвучала з його вуст під час "Розмови із країною" в 2011.

На його переконання, законопроект про вибори нардепів повинен передбачати змішану або мажоритарну систему виборів. "Це буде моя позиція, – інакше я цей закон не підпишу, як мінімум пропорційність повинна бути 50 на 50 – 50% мажоритарників й 50% за пропорційними списками. Але якщо буде пропозиція повністю мажоритарної системи, я також не буду проти", – зазначив Янукович.

Позиція провідних політичних гравців на сьогодні виходить з усвідомлення того, що наміри влади трансформувати виборчу систему будуть реалізовані.

Віце-спікер Микола Томенко напередодні місцевих виборів заявляв, що якщо говорити про парламентські вибори, то "цілком очевидно, якщо місцевій владі вдасться свою непопулярність компенсувати за рахунок мажоритарної складової, то можна стовідсотково прогнозувати, що наступні парламентські вибори теж відбудуться за змішаною системою".

Юлія Тимошенко у листопаді минулого року виступила з різкою заявою проти переходу на систему "фіфті-фіфті". На її переконання, у випадку запровадження змішаної моделі, влада буде намагатись втілити ту ж модель фальсифікації, яка була застосована на місцевих виборах.

Аналогічної думки дотримується й інший опозиційний лідер Арсеній Яценюк. Керманич "Фронту змін" не так давно заявляв, що повернення до змішаної виборчої системи може призвести до безвідповідальності народних депутатів перед виборцями: "Згадайте що було, коли була мажоритарна система виборів – тотальна безвідповідальність".

Натомість представники коаліції діаметрально протилежно висловилися про ініціативи президента. Якщо Володимир Литвин наголосив, "що ідеальний варіант для України – це мажоритарна система з висуванням кандидатів від політичних партій", то головний на той момент комуніст Петро Симоненко виступає за збереження пропорційної системи. Хоча на словах КПУ і не проти повернення компонентів "мажоритарки", головною передумовою цього ліві висунули просто фантастичну умову – "змінити систему влади, відсторонити представників крупного капіталу від управління державою"!

Як результат, чимало вітчизняних політиків, які не розраховують на потрапляння у прохідну частину списку основних політичних сил, не чекаючи неминучих змін закону про вибори, вже розпочали підготовку до "штурму" мажоритарного округу.

Не відстають від них й нові громадські лідери та представники бізнесу, які прагнуть спробувати свої сили на виборах 2012 року. Однак для того, аби виборча кампанія була успішною, необхідно як мінімум розпочати з правильного вибору округу та ретельного проведення аудиту.

Іншими словами, скласти так званий "паспорт округу", який ляже в основу майбутньої виборчої стратегії та тактики кандидата.

Проте вже перші складності при формуванні такого паспорту виникають при вирахуванні меж майбутніх мажоритарних округів. Це пов’язано з тим, що межі одномандатних округів на виборах 2002-го року та межі відповідних територіальних округів на виборах 2007-го та 2010-го років у непоодиноких випадках дещо різняться.

Цьому є об’єктивне пояснення: адже деякі територіально-адміністративні одиниці, які не були включені до округу під час останніх мажоритарних виборів, входили до складу територіального округу під час позачергових парламентських та чергових президентських виборів.

Відповідно змінювалася й кількість виборців у тому чи іншому окрузі. Незмінними, як правило (і то не завжди), були тільки ті адміністративно-територіальні одиниці, які були центром відповідного округу.

Тому остаточно знати про межі мажоритарних округів буде можливим лише після старту офіційної виборчої кампанії. Це відкриває можливість для певних маніпуляцій з боку тих кандидатів, які мають відношення до влади, тобто володіють інформацією про межі округу заздалегідь.

Другою важливою складовою аудиту виборчого округу є аналіз потенційних конкурентів на майбутніх виборах.

Як правило, серед можливих кандидатів розглядають останнього депутата від даного мажоритарного округу, лідерів місцевих організацій політичних партій, голів райдержадміністрацій або їх ставлеників, мерів міст та селищ, представників місцевого бізнесу та кандидатів-"варягів", які спущені у відповідний округ "згори", або які не знайшли собі іншого більш зручного округу.

З огляду на практику попередніх виборчих кампаній, у середньому за депутатське крісло змагатимуться 15-20 кандидатів.

Навіть якщо у новому законі буде заборона на самовисування завдяки наявності великої кількості партій, які під час виборів не мають шанс потрапити до парламенту, але мають шанс значно покращити своє матеріальне становище, це не стане особливою перешкодою для охочих поборотися за депутатство, що підтвердили й останні місцеві вибори.

Більше того, багато де-факто позапартійних кандидатів змогли не лише перемогти на останніх місцевих виборах - особливо це стосується мерів, але й навіть провести власні потужні фракції у ради.

Зробили вони це завдяки власному імені, придбавши на регіональному рівні маловідомі партійні бренди. Зокрема, показовими є перемога мера Сум Геннадія Мінаєва із "Рідним містом" та перемога мера Рівного Володимира Хомка із "Патріотичним союзом" та інших.

Оригінально вчинив мер Львова Андрій Садовий. Незадовго до виборів, вийшовши із "Нашої України", він переміг уже як висуванець Християнсько-республіканської партії та протягнув свою фракцію у міськраду. Тепер же Садовий фактично діє у фарватері ВО "Свобода", що одноосібно взяла більшість у раді.

Важливу роль у будь-якій виборчій кампанії грають медіа, тому майбутньому кандидату необхідно знати, які є найпопулярніші регіональні ЗМІ та Інтернет-видання, та кому вони належать.

Це необхідно при виробленні PR-стратегії на майбутніх виборах. Якщо, наприклад, кандидат розуміє, що доступ до місцевої медійки обмежений, йому необхідно або створювати власні медійні ресурси, або йти шляхом створення яскравих інформприводів.

Показовим тут є високий результат на мерських виборах у Харкові висуванця від ВО "Батьківщина" Арсена Авакова, який левову частку голосів у базовому для партії влади регіоні здобув не тільки завдяки одіозності свого конкурента, а й завдяки наявності потужних місцевих медіа-ресурсів.

Не можна обійти увагою й електоральну поведінку виборців, яка включає аналіз історії голосувань в окрузі під час усіх останніх елекцій, знати головні проблеми округу та політичні переконання виборців.

Адже кампанія кандидата-мажоритарника включає в себе не тільки елементи класичної політичної боротьби між політичними силами на центральному рівні, а й специфіку проблем округу, що більш притаманне для місцевих виборів.

Правильно віднайти баланс між ідеологічною та більш приземленою та конкретною регіональною складовою допоможе завоювати симпатії виборця.

Особливо також слід сконцентруватися на аналізі адмінресурсу в окрузі. Адмінресурс може бути як явний – апарат органів місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування, правоохоронні органи. Так й прихований – власники бізнесу, які впливають на уподобання своїх найманих працівників.

При такому аналізі варто враховувати внутрішні протиріччя, конфлікти інтересів тощо задля вдалого протистоянні адміністративній машині та підігрівання таких протиріч.

Ті ж кандидати, які розраховують на адмінресурс, повинні пам’ятати, що конфлікт всередині владної команди, як і невміле користування цим ресурсом, може звести нанівець всі його конкурентні переваги над іншими.

Це можна було спостерігати на останніх місцевих виборах в тому ж таки Запоріжжі, коли команда кандидата від влади Володимира Кальцева не змогла скористатися потужним адмінресурсом і, "побивши горшки" із представниками впливових у місті бізнес-політичних груп, Кальцев сенсаційно програв посаду міського голови висуванцю від ВО "Батьківщина" Сіну.

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що, по-перше, правильне проведення аудиту виборчих округів допоможе кандидатам ефективно розподілити наявні ресурси, не розпорошуючи їх на всі напрямки, а концентруючи на головних.

По-друге, такий аудит важливий не тільки для кандидатів, а й для політичних партій, які на його основі можуть висунути найбільш оптимальну кандидатуру у тому чи іншому окрузі.

Й, по-третє, оскільки політична та соціально-економічна ситуація є досить мінливою, наявність такого аудиту та постійний моніторинг ситуації в окрузі дозволить оперативно коригувати стратегію та тактику виборчої кампанії.

Тарас Березовець, Володимир Поляков, політтехнологи для УП



powered by lun.ua
Реклама:
Скільки заробляють міста на вуличних паркінгах
Як навчити дітей розв'язувати протиріччя та захищати свої права. Роль вчителя у вирішенні конфліктів
Володимир Киян: Люди, що під час карантину їли й пили у "Велюрах", приходили до барбер-шопів
Половина українців не будуть вакцинуватися від COVID. Як вони стали адептами теорії змови
Усі публікації