Міста для всіх чи для обраних?
Більше 30 мільйонів громадян України не мають доступу до інформації про власне місто.
10-го травня вступив у силу закон "Про доступ до публічної інформації". Переважно про його плюси й недоліки висловлюються експерти з різних галузей, однак життя так званих "пересічних українців" також може змінитися завдяки новому закону.
Чи будуть ці зміни на користь громадян? І що треба зробити, щоби відбулося все ж покращення, а не "як завжди"?
Таємниці українських міст
У квітні й травні цього року в 11 обласних центрах відбулися громадські обговорення на тему "Чи законно засекречені генеральні плани міст України й кому це вигідно?". На заходах були презентовані результати дослідження, яке з листопада 2009 року по січень 2011 рокупроводив Східнодноукраїнський центр громадських ініціатив, СЦГІ. Дослідження відбувалося в 196 містах із населенням понад 25000 жителів, а також у курортних містах.
За цей час СЦГІ надіслав офіційні запити до рад цих міст із проханням надати копію картографічної складової генплану та інформацію про текстову частину документа.
Проте жодне з охоплених моніторингом міст не запропонувало для ознайомлення якісну та повноцінну копію генерального плану або його картографічної складової.
Основною причиною відмов міськради називали наявність грифів "ДСК", "для службового користування", або "Таємно". Часом документ був прихований обома грифами одночасно.
Чому ні?
З вуст представників місцевих рад або архітекторів відповідь часто звучить так: "Цей доступ громадянам ні до чого. У генплані можуть розбиратися лише професіонали". Під таку позицію зручно пасують грифи на генпланах, а її актуальність ілюструють відповіді на інформаційні запити.
Приблизно таке саме ставлення до питання мають і в прокуратурі, і в СБУ: за останні півтора року СЦГІ надіслав скарги до 147 міських, районних, міжрайонних й обласних прокуратур на дії міськрад, які незаконно відмовили Центру в доступі до містобудівної документації. У відповідь на них лише менше чверті прокуратур ужили заходів прокурорського реагування. І лише два із двадцяти п'яти регіональних управлінь СБУ почали перевірку правомірності обмеження доступу громадян до генпланів.
Інша популярна думка: "Розсекречення генпланів несе небезпеку для самих мешканців міст".
Багато архітекторів і чиновників вважають, що доступ до креслень плану, який розробляється з використанням геодезичної сітки, робить місто вразливим перед ракетними нападами умовного супротивника.
Однак такі твердження втрачають свою страхітливість, якщо згадати про "Договір з відкритого неба" 1992 року, який передбачає "можливість здійснення інспекційних польотів літаків, обладнаних аерофотоапаратами, відеокамерами, інфрачервоними пристроями та РЛС з метою контролю над озброєннями країн-учасниць Договору".
Лише за перші десять років після підписання договору літаки країн НАТО й Росії здійснили близько тридцяти інспекційних польотів над Україною.
Чиновники чомусь вважають, що ризики, які несе громадянам приховування інформації про екологічний стан міста, чи можливість втратити помешкання внаслідок його конфіскації містом для суспільних потреб – суттєво менші ніж ракетні напади умовних ворогів.
Серед прихованих мотивів, які спонукають чиновників тримати цю інформацію в секреті, називають і певні переваги в роботі для тих, хто працює з документами під грифом "Таємно". По-перше, це відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень. По-друге, певний статус, престиж, а також можливість надавати інформацію з генерального плану вибірковим людям, часто – за гроші.
Чому так?
В експертів із питань містобудування – інша відповідь на питання щодо потреби в доступі до генпланів.
Кожна людина, яка свідомо підходить до свого життя, має право знати стан довкілля в тому місці, де живе або планує жити, а також плани використання території як мінімум навколо свого помешкання в найближчі роки.
Інформація про те, чи планується поруч розбити парк, чи побудувати автозаправку, впливає на духовний і фінансовий стан жителя міста.
У цьому ж контексті варто згадати й про дотримання історичного вигляду міста, на спотворення якого жаліються не лише мешканці Києва, але й інших міст, зокрема, Львова, Чернівців, Полтави. Зовнішній вигляд міста вливає не лише на душевний спокій любителів старовини, але є й запорукою розвитку туристичного бізнесу.
І якщо вже зайшлося про гроші, то варто подумати й про завбачливих бізнесменів, які так само, як і решта громадян, хотіли би знати: на що перетвориться територія навколо їхнього кафе за кілька років, і чи за ті ж кілька років їх не змусять прибрати з території автомийку.
Кому належить місто
Найвагоміший аргумент, який працює на розсекречення генеральних планів – ця документація робиться за кошти міського бюджету, тобто, за кошти жителів міста. Через це й власниками містобудівної документації є жителі.
Хіба не абсурдною є ситуація, коли власника позбавлено доступу до своєї власності?
Важливо, яким чином жителі беруть участь у розробці документації.
Більш ніж дивною є сама сучасна схема розробки генпланів: міськрада робить замовлення проектному інституту, той розробляє проект, а вже після цього громадськість – і це в кращому випадку! – запрошують на обговорення документу. Цей процес можна порівняти зі зведенням будинку: спершу його запланували й побудували, а тоді покликали майбутніх мешканців і спитали про їхні пропозиції щодо побудови.
Осягнувши цю логіку, можна зрозуміти, чим керуються чиновники у своїй нелюбові до подібних громадських обговорень: якщо генплан городянам не сподобається, то його треба буде переробляти. Ця ж робота, зрозуміло, недешева й довга.
Закони, які були
За останні кілька місяців набули чинності два нових закони – "Про регулювання містобудівної діяльності" й "Про доступ до публічної інформації". Хотілося б, щоби вони позитивно вплинули на ситуацію.
Проте варто визнати, що згідно з більш давніми законами, генплани вже мали бути відкритими! Принаймні, більша частина інформації в них. Адже в нашій країні, так само, як і в решті цивілізованого світу, діє принцип "закритою має бути інформація, а не документ". До слова, цей принцип з 10 травня офіційно задекларований.
Обов'язковим елементом ухвалення генплану є процедура його громадського обговорення. Так визначає закон. Проте як громадяни можуть обговорювати документ, доступ до якого не мають навіть депутати, які його затверджують на сесії міськради?
Недоступність головної містобудівної інформації наразі суперечить законам України "Про інформацію", "Про регулювання містобудівної діяльності", новому закону "Про доступ до публічної інформації", а що найважливіше – суперечить Конституції: "Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля... Така інформація ніким не може бути засекречена". А генплани містять серед іншого саме такі дані.
Нові закони = зміни?
Чим корисні в цьому контексті два нові закони?
Наприклад, закон "Про регулювання містобудівної діяльності" зобов'язує органи місцевого самоврядування викладати копії карт генпланів міст на сайтах.
Міськради Луцька, Одеси, Львова – уже розмістили частину креслень генплану або його проекту на своїх сайтах. До того ж, із зображеннями достатньо високої якості. Однак важливо те, що наявність цієї інформації в інтернеті не знімає з органів місцевого самоврядування обов'язку відповідати на інформаційні запити, які стосуються надання доступу до зазначених документів.
До того ж, генплан міста – це не лише карти, але й кілька томів текстової інформації про стан довкілля, про місця шумового, радіаційного, хімічного забруднення; про райони міста, які в найближчі роки будуть віддані під реконструкцію, умови такої реконструкції тощо.
Паралельно виникають і певні ризики.
У законі "Про доступ до публічної інформації" передбачено створення нових переліків відомостей, що є службовою інформацією й матимуть гриф "ДСК".
Перевага перспективи отримати новий перелік полягає в тому, що він, можливо, уточнить приписи закону "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно з яким, генплан міста ділиться на дві частини – відкриту для громадськості й закриту.
Проте, що саме має бути закритою інформацією, там чітко не зазначено.
Ризик же легко побачити в тому, що нові переліки можуть бути просто скопійовані зі старих, і тоді "новий" гриф "ДСК" з усіх документів автоматично "перекочує" на місце "старого" грифу. Від таких маніпуляцій доступність інформації, а відтак і до генеральних планів у цілому, не зміниться.
Виходом із такої ситуації експерти бачать широкі громадські обговорення й складання переліків спільними силами влади й громадськості. Зокрема, однією з вимог громадян має бути розробка фінальної версії генпланів без топографічної сітки. Ці версії мають бути доступні всім без обмежень – саме така практика застосовується в цивілізованому світі.
Трохи сонця в холодній воді
Однак не всюди в Україні ситуація має безнадійний вигляд.
Наприклад, головний архітектор Сумської області Олег Павленко на громадському обговоренні озвучив свою позицію: після ліквідації на території цієї області ракетних військ він особисто не бачить жодних підстав для засекречення містобудівної документації. Також пан Олег пообіцяв присутнім на обговоренні дати розпорядження дослідити цю ситуацію.
Наразі, за його словами, від його імені направляються листи до керівників районів із проханням забезпечити доступ до містобудівної документації. Також обласним управлінням архітектури й містобудування піднімається питання про можливість винести всю таємну інформацію в один документ – і таким чином відкрити доступ до генпланів.
А в Івано-Франківську співорганізатором обговорення стали секретар міськради та частина депутатів. У результаті було висловлено бажання забезпечити хоча би часткову відкритість генплану обласного центру. До слова, він знаходиться під грифом "ДСК".
Гриф цей накладався в результаті постанови кабміну, що по своїй суті є неконституційним. Адже в Основному законі чітко вказано, що обмеження будь-якого права може відбуватися лише на основі законів, а не підзаконних актів, яким і є постанова КМУ.
У багатьох міськрадах усвідомлюють, що зняти цей гриф хоча би частково без "свистка згори" буде вкрай складно.
Можливо, цим "свистком" може стати чийсь гучний наказ: "Агов! Давайте дотримуватися Конституції!"
Або ще краще – постанова уряду про необхідність дотримуватися Конституції.
Що робити?
То як же забезпечити доступ громадян до інформації про власне місто? Як зробити генплани доступними?
1. Змінити ставлення чиновників до проблеми, або навіть просто донести до них інформацію про існування цієї проблеми. Посадовці часто кажуть, що ці документи нікому не потрібні, що людей вони не цікавить.
Громадяни мають довести зворотне. І не просто заради принципу.
2. Важливо усвідомити, що від доступу до інформації про генплан залежить здоров'я нас і наших близьких, вартість житла, на яке ми багато років збираємо гроші, та багато інших практичних аспектів нашого життя.
Плануєте купувати квартиру? Хочете знати про місця радіаційного та хімічного забруднення в місті? Турбує майбутнє футбольного поля навпроти чи парку поруч із домом? У вас відбирають прибудинкову територію? – Зверніться із запитом до міської ради, відвідайте головного архітектора, попросіть надати генплан для ознайомлення.
Саме від наших дій залежить, чи будуть міста комфортними для проживання для всіх мешканців, чи лише для тих хто володіє втаємниченою інформацією.
Анна Прейс, Володимир Щербаченко, спеціально для УП
