Юрію Луценку не вдалося з’їсти Вовка

13 переглядів
Тетяна Ніколаєнко, УП
П'ятниця, 10 червня 2011, 11:01

В четвер Печерський суд міста Києва почав розгляд справи Юрія Луценка по суті. Хоча до суті процес і не дійшов.

Весь день учасники процесу провели у взаємопоборюванні шляхом подачі клопотань про відвід суду та зворотними ляпасами у вигляді відмов.

Вже зранку суд набув ознак дешевої комедії, коли дівчата з "Femen" прийшли продемонструвати страту "зайчика"-Луценка.

Однак їх спектакль тривав недовго. Дівчат швидко прибрала міліція, і лише одній з них вдалося врятуватися завдяки заступництву депутата Володимира Яворівського.

В самому залі суду не було не те, що яблуку впасти, а мусі пролетіти. Туди набилися всі охочі – починаючи від учасників процесу, дипломатів, і закінчуючи бабусями з фан-клубу Луценка.

Незважаючи на працюючий кондиціонер присутні вмивалися потом. Юрій Луценко рятувався півторалітровою пляшкою мінералки. А клітка підсудного виявилася єдиним місцем у залі, де можна було вільно рухатися.

Розуміючи, що нічого хорошого від суду чекати не доводиться, команда Луценка вирішила одразу перейти в наступ і атакувати суддю Сергія Вовка.

З самого початку засідання адвокати Леоніда Приступлюка – водія, через якого Луценко і опинився з ґратами - заявили, що мають інформацію про порушену проти судді кримінальну справу, а тому заявляють клопотання про його відвід.

 

Як виявилось, у 2008 році суддю Вовка обвинувачували в незаконному заволодінні 70 гектарами землі в Одеській області. Парламентський комітет розглядав цю ситуацію і посилався при цьому на постанову прокуратури про порушення кримінальної справи.

За словами, Луценка, зважаючи на те, що матеріали по справі збирало МВС, то у Вовка є всі підстави йому помститися. Крім того, він вказав на те, що суддя, який сам на гачку в прокуратури, не може винести правосудне рішення. "Або він мене посадить, або вони його", - резюмував підсудний екс-міністр.

Вислухавши звинувачення на свою адресу, суддя пішов у дорадчу кімнату.

А Юрій Луценко  продовжив бідкатися журналістам про існуючу "сцепку" прокуратури й суду.

"У нас же виправдовують лише 0,2% звинувачених. А чому? Тому що інакше треба карати тих, хто порушив справу", - заявив екс-міністр.

Він також повідомив, що, виявляється, українська влада не відповіла на запит Європейського суду з прав людини.

- Європейці не можуть усвідомити, що людину можна посадити за використання конституційних прав. Це ж абсурд! Звичайно ж, коли Європейський суд запитав український уряд, як він прокоментує цю заяву, йому немає що відповісти. Як написати, що суддя Печерського суду, який прийняв таке рішення — повний “беспрєдєльщик”, що ми витираємо ноги об Конституцію? Вони просто не дають відповіді! - сказав Луценко.

На думку екс-міністра, влада розраховує на те, що суд буде чекати її пояснень, і їй вдасться затягнути розгляд його скарги в Європейському суді з тим, щоб Печерський суд встиг винести вирок.

- Розрахунок простий: я точно знаю, що декілька разів уряд усно звертався до Європейського суду з проханням відкласти цю справу, дати їм більше часу. А логіка така: засудити Луценка десь до осені, і тоді вже всі рішення про те, що були порушення на первинному етапі, нікого не цікавлять, - вважає екс-міністр.

Європейська тема витала навколо суду і під час перерви.

Депутати нунсівці і бютівці, вийшовши із задушного залу на подвір’я, обговорювали майбутню резолюцію Європарламенту по Україні. Ішлося про те, що її не підтримали соціалісти.

- Та що ви хочете, вони ж партнери Партії регіонів! - обурився один із співрозмовників.

- Ой, які з них соціалісти! Так, Сівец допоміг приткнутися. Треба попросити друзів-поляків, щоб влаштували йому обструкцію на батьківщині, - відповідав бютівець.

Судячи з великої делегації БЮТ стало зрозуміло, що на суд має прибути Юлія Тимошенко. Але поки вона не з'являлася.

Тим часом, після години роздумів, суд вийшов із дорадчої кімнати. Клопотання адвокатів про відвід судді Вовка було відхилено. Відтак у наступ довелося переходити самому Луценку.

Крім вже згаданих звинувачень щодо вкрадених гектарів Луценко поставив до вини судді ще й порушення низки процедурних моментів. Повний список становив не менше 30 аркушів.

Серед іншого було сказано, що суддя Вовк знав, що слідчий Войченко самоусунувся від розгляду скарг підсудного, але нічого не зробив.

Це викликало обурення в представників прокуратури, і ті звинуватили захист Луценка в маніпулюванні.

-Знаючи, що слідчий Войченко працює на Блорисоглібський, ви продовжували носити скарги на Різницьку, - заявив прокурор.

- Що ж ти брешеш! - не втрималась дружина Луценка. – У вас же канцелярія на Різницькій!

- Та нічого, я наступного разу буду писати Януковичу, - заспокоїв дружину Луценко.

 

Однак прокурор і дружина ще кілька хвилин на підвищених тонах з'ясовували стосунки, і здавалося готові були піти в рукопашну. Саме в такий бурхливий момент у залі з'явилась нова гостя.

Юлія Тимошенко, напевно, із півгодини чекала в машині, щоб зробити ефектний вихід. Можливо, вона розраховувала одразу влаштувати брифінг, але журналістам не дали вийти з приміщення суду. Відтак лідер "Батьківщини" через якийсь час зайшла у приміщення сама.

- Ой, - завмерла Тимошенко перед залом засідань. Заходити було нікуди. Вона ледь протиснулась до кімнати на рівень клітки з Луценком. Її довгий час ніхто не помічав. Тоді лідер БЮТ взяла ініціативу в свої руки.

- Юра! - гукнула Тимошенко на весь зал.

Луценко повернувся, і підбіг в бік нової гості. Вони обмінялися кількома фразами через грати. Тимошенко підбадьорювала Луценка тим, що Україну чекає жорстка резолюція Європарламенту, і що Луценко вже народний герой-мученик. На що Юрій Віталійович заявив, що йому буде досить було б бути вільною людиною.

Далі Тимошенко окинула оком зал, але сідати було ніде.

- Так може до мене? – вказав Луценко на свою простору клітку.

- Та ні, не треба, - усміхнулась Тимошенко.

Охоронці проклали їй шлях до середини залу. Опинившись в центрі, Тимошенко ще раз голосно привіталась з присутніми, неначе саме вона була головна дійова особа цього спектаклю. Після цього вона вмостилась поряд з дружиною Луценка, а трохи спантеличений суд знову пішов у дорадчу кімнату.
 
Журналістів попросили залишити залу суду. Так що Тимошенко і Луценко отримали нагоду поспілкуватися у повній тиші.

 Юля і Юра. Фото Олександра Прокопенка

- Між іншим, Тимошенко теж не учасник процесу. Чому її не виганяєте? - запитали журналісти.

- Ви не плутайте грішне з праведним, - багатозначно кинув охоронець.

Друга перерва виявилася найбільш затяжною. Можливо, тому що засідання в дорадчій кімнаті збіглось у часі з обідом.

Тимошенко пробула у Луценка десь години півтори. А потім залишила суд, побіжно привітавшись з жінками з групи підтримки.

- Про що ви говорили з Тимошенко?- запитав кореспондент УП у Луценка, коли пресу нарешті запустили до залу.

- Про життя, про політику, про кримінальні справи. Кожен ділився своїми нюансами. У Юлі, наприклад, суд ухвалює рішення за 6 хвилин, а в мене – за 2,5 години, - усміхнувся гірко Луценко. – А так головною була політична тема, ми поговорили про те, як пов'язати мою кримінальну справу з тим, щоб якомога швидше внести зміни до законодавства. Наприклад, наші депутати вже внесли законопроект про суд присяжних. Зараз вони готують закон, що не можна тримати людину під вартою більше 2 років. І третє, що я пропоную, щоб засідання у справі були не рідше ніж 2 рази на місяць.

Також ми поговорили про те, що зараз відбувається у Брюсселі. За словами Юлії Володимирівни, там досить жорсткий проект.

Ще ми говорили про те, що може зробити Європейський Суд. Бо я тут першопроходець, а Юля - за мною. От ми й обговорили деталі наших справ, які можна використати. Ну а так – вона мені бажає бадьорості, а я кажу, що мені цього вистачає, - засміявся Луценко. Хоча сміх його тепер звучить зовсім кволо порівняно з колишнім.

- Ви можете зараз спрогнозувати результати сьогоднішнього засідання?

- Та й сьогоднішнього, і наступних. Будуть постійні відмови по всіх клопотаннях. До речі, Юля мені весь час каже: "Не бери близько до серця цей фарс і не думай, що ти винен". Та я й не беру. Я прекрасно розумію, що в Печерському суді говорити про законне рішення неможливо. Суддя, який сам проходить у кримінальній справі не може не виконати рішення Генпрокуратури. Ситуація дуже проста: або сяде він, або він посадить нас.

 

Так, зараз буде відмова. Ми будемо озвучувати клопотання про перерву для ознайомлення з матеріалами справи адвокатом Баганцем. Ще одне клопотання буде про зміну запобіжного заходу. Я розумію, що журналісти втомилися, але я маю проходити всю процедуру. І знову я читатиму про справу Харченка тощо. А вони знову відмовлятимуть. Бо вони ж залежні.

- Як ви думаєте, скільки вас триматимуть за гратами?

- Ну якщо справа йтиме без заминок, пов’язаних в першу чергу з явкою свідків тощо, то – це глибока осінь. Якщо будуть розглядати так як завжди, то – весна. Ще залежить від того, скільки буде призначатись засідань – раз на тиждень чи на місяць. Але я, як на духу вам кажу, що не маю наміру затягувати справу. Мені кажуть: "Це ти тягнеш до виборів". Але я кажу, що я не хочу бути депутатом! Всі розмови, що депутат в нинішніх умовах недоторканний – це повна маячня!

Я не хочу бути депутатом, і кожен день проведений тут я не затягую, бо це кожен мій день життя без синів, без дружини, без людей. І міняти життя за ґратами на ілюзорний статус депутата мені не хочеться.

- А чим же ви тоді займатиметеся, якщо не будете в політиці?

- Житиму нормальним життям. Як у рік після відставки з посади міністра: трошки відпочив, трохи полікувався, знайшов купу болячок, вступив на роботу в "Сільські вісті", почав писати. У мене є що надолужувати. За 4 роки я був у відпустці по 5 днів. Я хочу почитати, зараз, дякувати Богу, начитатися.

- Що ви зараз читаєте?

- Є така письменниця Уліцкая, дуже така пронизлива. А так я читаю по 3-4 книжки разом. Історію релігії, спогади чеського президента Масарека. Отака бомбічна книга!

- Чи змінилися умови вашого утримання?

- Після голодування, так. Мене перевели в медчастину. Я знаходжуся там під наглядом лікарів. Ці умови безумовно кращі, ніж камера для пожиттєво ув'язнених.

- А як ваше здоров'я?

- Якщо чесно, по здоров'ю не хочу нічого говорити. У мене один раз була проблема, коли після голодування атрофувалися м'язи хребта, і я не міг стояти, сидіти. Тоді я просив перенести засідання. А зараз я не маю наміру якимось чином педалювати тему здоров'я. Так, є проблеми. Але у всіх є проблеми, особливо в СІЗО.

У мене інше питання. Скажіть, які підстави для мого арешту? Де вони? Не ознайомився з матеріалами справи? Я всі 47 томів прочитав і законспектував. Це брехня, що я не ходив на слідчі дії. Пшонка там розказує байки, що я щось писав на повістках. Так писав, але за цими повістками я приходив до суду. Як у справі про отруєння Ющенка. Він не ходить, а я ходив. Так я і написав: "Прийду після того як Ющенко дасть свідчення". Бо це абсурд ходити свідком у справі, по якій потерпілий не хоче ходити.

Так само я написав "Могильов –дурень!". Бо тільки дурень може послати 2 десятки офіцерів внутрішньої безпеки, які не мають жодного відношення до цивільних осіб, які зранку зробили засідку за сміттєвим баком, дочекалися поки менший син виїде в школу, і затримали його, поки я не вийду й не отримаю повістку. Що я міг написати?

Але в них немає підстав сказати, що я ховався, не ходив, хотів зарізати бензопилою свідка. Тому вони пишуть усіляку байду. І не відкриваючи томів, кажуть, що у справі є докази. Покажіть мені їх! Чому я 166 днів не бачу свою родину, бо комусь спало на думку мене арештувати. Я не проти, якщо є законні підстави. Але покажіть мені їх.

Далі буде цікавіше! Далі буде рішення Європейського суду, що це затримання незаконне. Далі будуть відповідати слідчий, Ренат Кузьмін і всі судді, які приймали рішення. А далі буде ще звернення по нинішньому процесу. Вони впевнені у своїй недоторканності, поки виконують вказівки правлячої партії, але земля кругла...

- Скільки раз на місяць вам дозволяють побачення з родиною?

- Побачення дають раз на місяць. Старшого сина бачу раз на місяць. З молодшим побачення заборонені, бо він неповнолітній. Дружина в мене захисник. Тому ми можемо бачитися раз на тиждень. Але зараз вона приходить частіше, бо приносить домашню їжу для виходу з голодування.

Луценко говорив би ще довго, але міліціонери вже почали наполегливо просити відійти його від ґрат, бо "суд наближається". Правда замість суду в цей момент до Луценка наблизилася бабуся з пропелером, таким собі зеленим ручним вентилятором, яким вона вирішила влаштувати екс-міністру прохолоду.

- Боже, що ви робите? Бережіть електроенергію, а то Азаров як побачить – повіситься! – пожартував Луценко. І стало зрозуміло, що піврічне ув'язнення може щось і пошкодило в Луценку, але не його почуття гумору.

Тим часом прийшов суддя Вовк. На цей разі він був не таким багатослівним. Хоча, навіть якби суддя й говорив більше, то його все одно ніхто б не зрозумів – бо говорить він аж надто тихо. Єдине, що вдалося зрозуміти, що клопотання Луценка він розглядати відмовився, оскільки це "не в компетенції суду", а заяву екс-міністра передав до ГПУ.

- Суд мав як мінімум призупинити розгляд справи. Але в дорадчій кімнаті вирішили інакше. Тому я заявляю про відвід не просто судді Вовка, а всього складу суду, - заявив з-за ґрат обурений Луценко.

Суддя Вовк дивився на нього як стоматолог на пацієнта. Щось на зразок "ти кричи, кричи, а я зубчик вирву".

Суд знову пішов у дорадчу кімнату. Це була найкоротша відсутність – лише півгодини. Вирок був прогнозований: "Заява є безпідставною, і не може бути підставою для відводу суддів".

А от далі виявилося, що на засіданні немає ні потерпілих, ні свідків. Тому суддя запитав, чи не заперечують учасники процесу проти їх відсутності.

- Та ви вже зразу тоді вирок виголошуйте, якщо вам ні потерпілі, ні свідки не потрібні, - вибухнув з-за грат Луценко .

Тут у полеміку втрутився новоспечений адвокат екс-міністра внутрішніх справ екс-прокурор Олексій Баганець.
 
- Шановний пане суддя, ви вже йдете далі по процесу, а моє клопотання так і не розглянули. Я прошу зробити перерву в засіданні, щоб я мав можливість ознайомитися з матеріалами справи, - звернувся адвокат до судді.

Не відомо, яка доля спіткала б це клопотання. Але з аналогічною заявою звернувся новоприбулий адвокат потерпілого. Відтак усі сторони процесу погодилися зробити перерву для ознайомлення.

Хоча прокуратура і висловила зауваженням про окремий доступ до того тому слідства, що містить державну таємницю.

- Та цей секретний том справи вже місяць як в Інтернеті висить, - зайшовся реготом із залу брат Луценка Сергій.
- Та невже? А я не знав – підтримав його брат-підсудний.

- Оскільки проти перерви в засіданні ніхто не заперечував, то залишилося лише визначитися з терміном ознайомлення.

- Я витратив 4 місяці на те, щоб ознайомитися з матеріалами слідства. І думаю, що адвокатам потрібно теж не 5,10 чи 20 днів. І якщо мій адвокат просить місяць, то я вважаю цей термін цілком обґрунтованим, - звернувся підсудний до судді.

Прокурори попросили обмежитися "розумними строками".

Суддя вирішив не виходити в дорадчу кімнату, і одразу заявив "оголошую перерву до 10 години 20 червня".

- Що, 10 днів на ознайомлення? Ганьба! - пролунало з кінця залу.

- Ви фактично позбавляєте мого адвоката можливості аргументовано підготуватися до захисту, - вигукнув Луценко з клітки. Але суддя Вовк лише дивився на нього з незворушним виразом обличчя.

Після того як суддя і прокурори залишили зал до кліки з Луценком підійшов його колишній водій Леонід Приступлюк.

- Льоня, давай мінятися. Ти сюди, а я туди, бо я вже замахався сидіти, - кинув йому Юрій Віталійович.

Приступлюк не виявив особливого ентузіазму, зате духівник Луценка висловив готовність взяти на себе цю нелегку ношу.

 

- Я теж можу посидіти, - по дитячому наївно сказав священик.

- Та ні, сюди можна лише депутатам, - підтримав священика Луценко.

- І краще з влади, - підтримала дискусію бабуся з пропелером.

Коли зал майже став пустим, Луценко і його однопартійці стали мізкувати, як швидко доведеться читати Баганцю. Виявилося - тисячу сторінок щодня.

Зважаючи на стаханівські темпи, які ставить суд, ніхто не збирається довго тягнути з вироком Луценку. Отож до старту виборчої кампанії в парламент на Луценку можуть поставити тавро "Не може балотуватися". І залишити йому право лише писати листи до українців.

Фото Максима Марусенка



powered by lun.ua
Реклама:
"Туйовий Хрещатик". Чому кияни сумують за каштанами та як вони стали символом столиці
КІКбастерс: правда і вимисел про скандальний податковий закон "1210"
Що нас чекає після карантину: 7 серіалів-екранізацій, які варто не пропустити
Левіафан на карантині
Усі публікації