Сацюка зняли з виборів

41 перегляд
Тетяна Ніколаєнко, УП
Понеділок, 27 серпня 2012, 11:24

Питання реєстрації кандидатами в депутати осіб, що не проживали 5 років на території України, стало одним з найбільш контроверсійних на цих виборах.

Серед кандидатів достатньо тих, хто не підпадає під цю норму. Так, син Миколи Азарова більшість часу проживав у Австрії, а футболіст Андрій Шевченко - у Великобританії та Італії. Арсен Аваков більше ніж півроку переховується в Італії, а Володимир Сацюк - три роки нинішньої п’ятирічки жив у Росії.

Але не пощастило з цього списку лише Володимиру Сацюку. 24 серпня Вищий адміністративний суд скасував його реєстрацію, визнавши також незаконними дії членів ЦВК Андрія Магери та Валерія Шелудька.

Чорні хмари нависли над Сацюком 17 серпня, коли в Київський апеляційний суд звернулася нікому не відома кандидатка в депутати Ганна Федорченко і оскаржила порушення виборчих прав.  

Які саме права Федорченко, яка балотується в Києві, порушив Сацюк, який балотується у 62 окрузі в Житомирі, вона пояснити суду не змогла. Бо просто не з'явилась на засідання суду ні першої, ні другої інстанції.

Втім, незважаючи на це, активістці Молодіжної парті надзвичайно пощастило. Вона на підставі даних з Інтернету та даних прикордонної служби змогла довести суду, що Сацюк протягом останніх п’яти років не проживає в Україні, є громадянином Росії і взагалі співпрацює з ФСБ.

Напевно, сотні журналістів пораділи б такому прецеденту, якби не знали, що в цій країні нічого так просто не буває.

Крім того, за зверненням Федорченко було визнано незаконними дії членів ЦВК Андрія Магери, який як куратор Житомирської області готував документи Сацюка по реєстрації, а також Валерія Шелудька, який відмовив у розгляді скарги активістки Молодіжної партії.

А потім у ЗМІ Федорченко заявила, що на неї тиснув представник "Батьківщини" у ЦВК Руслан Князевич, а реєстрація Сацюка була ледь чи не змовою опозиції з її представниками у ЦВК.

Щоправда у ЗМІ була озвучена і інша версія – Сацюка знімають з реєстрації лише тому, що він балотується в одному окрузі з губернатором Сергієм Рижуком, а заразом дискредитують ще й двох членів ЦВК, які займалися його питанням.

Прецедент Шевченка не врятував Сацюка

Так вже сталося, що в ЗМІ абсолютно непоміченим пройшов процес позову громадянина Артема Глущенка щодо законності реєстрації Андрія Шевченка. Давно відомий ЦВК активіст вирішив довести, що футболіст таки не має права балотуватися в Раду.

За 2 дні до того, як Вищий адмінсуд почав розглядати справу Сацюка, їх колеги по суду винесли своє рішення у справі футболіста.

Суд визнав законною реєстрацію Шевченка кандидатом у депутати на основі того, що Шевченко має паспорт громадянина України і місце реєстрації, а також володіє майном на території України.

Колегія Вищого адмінсуду визнала правомірним рішення Київського апеляційного суду, який відмовився скасовувати реєстрацію Шевченка кандидатом у депутати.

У цьому рішенні Київський апеляційний суд вказав, що частиною 2 статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" поняття "проживання" для цілей виборчого законодавства визначено як: 1) проживання на території в межах державного кордону України; 2) перебування на судні, що перебуває в плаванні під Державним прапором України; 3) перебування громадян у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України в закордонних дипломатичних установах України, міжнародних організаціях та їх органах; 4) перебування у складі формування Збройних сил України, дислокованих за межами України.

В той же час суд вказав на те, що жодна норма виборчого закону не дає визначення самого терміну "проживання" (тобто відповідь є лише на питання "де", але не на питання "як"). Одночасно вживається термін "постійне проживання" в п.4. 4 статті 61 виборчого закону, але його зміст не розкривається через визначення цього поняття.

На підставі цього Київський апеляційний суд дійшов висновку, що виборчий закон "не вимагає безперервного знаходження громадянина України в межах території України та прирівняних до неї екстериторіальних об’єктах".

Вищий адмінсуд погодився з усіма висновками апеляційного суду, крім пункту про значення державних нагород футболіста для визначення його громадянства.

До інших пунктів ухвали Київського апеляційного суду Вищий адмінсуд претензій не мав.

В ухвалі ж самого ВАСУ зокрема вказано, що "проведення Шевченком А.М. футбольних сезонів 2006-2009 років у футбольних клубах іноземних держав безпосередньо не свідчить про його не проживання в Україні в цей час, оскільки він залишався гравцем Національної збірної України, не вийшов з громадянства України та не змінив зареєстрованого місця проживання".

"Вирішуючи спір суд також врахував позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 19 жовтня 2004 року у справі "Мельниченко проти України", який визнав, що вимога проживання в Україні не була абсолютною і що національна влада, надаючи дозвіл або відмовляючи у реєстрації певному кандидату, була зобов’язана враховувати його конкретну ситуацію. При цьому Європейський суд з прав людини вважав, що ні відповідне законодавство, ні практика не містять прямої вимоги "постійного" або "тривалого" проживання", - йдеться ухвалі Вищого адмінсуду.

Зважаючи на рішення у справі Шевченка, юристи Сацюка явно розраховували на прецедентне право і те, що в їх справі буде ухвалено аналогічне рішення.

У четвер вони принесли до суду стос квитанцій за оплату комунальних послуг, виписки з ЖЕКу про своєчасну їх сплату, а також документи, що підтверджують власність на квартиру.

Таким чином, за аналогією зі справою Шевченка, вони намагалися підтвердити проживання Сацюка в Україні.

Однак для колегії суду на чолі з Олегом Кравцовим ці докази викликали лише сміх.

- А що ви хочете цим довести? Це докази, що Сацюк добропорядно вів домогосподарство чи проживав в Україні? - запитав іронічно суддя в адвоката, і та не знайшлася, що відповісти.

- А чому пан Сацюк не вважав за потрібне показатися суду, щоб пояснити питання свого проживання, - запитав суддя Сорока.

- Шановний суд, Володимир погано себе почуває, тому не був і в апеляційному суді, і сюди не зміг прийти, - викрутилася адвокат.

В пошуках винного

Втім більшість аргументів захисту екс-заступника голови СБУ було спрямоване на те, що не існує актів президента України, які підтверджували втрату Сацюком громадянства України, як і фактів набуття ним російського громадянства (до речі, в Росії існує спеціалізований вісник, де друкуються відповідні укази президента РФ).

Марина Компанець також вказувала на те, що правоохоронні органи Росії ніколи не підтверджували українським колегам факту перебування Сацюка на території України.

- На всі запити правоохоронних органів України з Росії відповідали, що місце перебування Сацюка в Росії встановити неможливо, - заявила адвокат Сацюка Компанець , зазначивши, що у випадку російського громадянства в повідомленні було б сказано, що "Росія своїх громадян не видає".

- Фактів проживання Сацюка за кордоном не виявлено, як і прохання отримати політичний притулок. Не було і указу президента про позбавлення його громадянства. Так, враховуючи загрозу собі і родині через відому кримінальну справу, він переховувався, але на території України, а не Росії, - запевнила суд адвокат.        

Хоча ще на початку 2011 екс-голова МВС Білоконь розповів журналістам, що Сацюк живе у Москві на Рубльовці, має бізнес на Далекому Сході і "планує бувати в Україні".

Втім, суд зосередився на більш офіційній інформації - його цікавили дані прикордонної служби про те, що екс-заступник голови СБУ виїхав з України 3 березня 2005 року і повернувся 26 грудня 2010 року. Саме там містилися дані, що Сацюк заїжджав до країни з 6 паспортами (хоча ніким і не доведено, що вони були не фальшиві).

Адвокат як могла намагалася підірвати довіру до даних прикордонної служби, вказуючи на те, що електронна база даних працює лише з літа 2007 року і що на деяких пунктах перетину кордону вона тривалий час була відсутня.

-   Як можна довіряти даним, які свідчать, що Сацюк перетнув кордон з Україною 26 грудня двічі. О 16:25 він начебто перетнув кордон літаком "Шереметьєво-Київ", а о 16:27 літаком "Внуково-Київ"?, - запитала вона.

Тут їй також підіграли присутні члени ЦВК, вказавши, що згідно з даними прикордонної служби інша кандидат в депутати Олександра Кужель іноді перетинала кордон як жінка, а іноді як чоловік.

Втім, це, здається, був єдиний раз, коли члени ЦВК підтримали захист Сацюка. Вони навіть не підтримували апеляційні скарги адвокатів екс-заступника голови СБУ.

Ще до початку виборчої кампанії в ЦВК відбулося засідання, на якому її члени домовилися реєструвати всіх сумнівних кандидатів, тому що в законодавстві для них не передбачено жодної бази, щоб законно обґрунтувати відмову.

Фактично в Україні є лише одна особа, якій ЦВК могла законно відмовити в реєстрації – Павло Лазаренко. Тому що він останні 5 років точно перебуває в американській в’язниці, і його відсутність підтверджена українським судом, неодноразово наголошував Магера.

За його словами, тільки рішення суду щодо інших вище осіб, яке довело б їх непроживання в Україні, могло б стати підставою для ЦВК відмовити їм у реєстрації.

 -  Якщо згідно з попереднім законодавством ми могли звертатися до 13 органів, щоб перевірити проживання, то зараз нам в законодавстві не передбачено навіть зачіпки, щоб ми могли виписати процедуру перевірки проживання, - пояснив суду Андрій Магера.

Суд приділив з'ясуванню обставин проживання Сацюка в Україні аж 30 хвилин, а решту 17 годин витратив на те, щоб знайти докази того, що Магера бачив дані прикордонної служби, а також документів, що супроводжували реєстрацію. У принципі, все, що цікавило суд, чи є підпис Магери на документах.

-   Андрій Йосипович, він же робить лише те, що передбачено буквою закону. Він же дуже педантичний. Минулої кампанії якомусь кандидату не подобалось, як він відмінює його прізвище, так Магера змусив нас написати запит в інститут української мови, щоб довести свою правоту, - розповіла його помічниця Катя.

Однак суд у педантичність Магери не повірив. Спочатку суд витребував з ЦВК постанову про повноваження членів Центральної виборчої комісії, а потім і всі документи, пов’язані з постановою про реєстрацією Сацюка.

Саме на вивчення цих документів у суду пішла більша частина часу з 18 годинного процесу. При цьому кореспондент УП вперше став свідком, коли судді регулярно не приходили на призначений ними ж час. Спочатку вони запізнилися на 40 хвилин, потім двічі на 1,5 години, а зрештою і на 3 години.

Суд призначив дебати на 21 годину, а сам прийшов лише в 00:05 наступного дня.

-   Господи, вони б хоч сказали, коли прийдуть. Ми б хоч кави пішли випили, - обурилась Компанець.

За час очікування представники Сацюка вже встигли потоваришувати з представниками ЦВК, а Андрій Магера навіть зіграв кілька партій у шахи.

О 23-ій адвокат Сацюка не витримала і подзвонила по черговому телефону.

- Вибачте, але всі сторону процесу вже чекають 2 години, чи не могли б ви повідомити, коли прийде вельмиповажний суд? - запитала Компанець.

- Ні, не можу, - розсміялася помічниця судді у слухавку.

- Це вони чекають дня незалежності, щоб ми їх привітали, - розсміялися інші присутні в коридорів.

 Суд, і правда, прийшов до зали лише, коли вже настало 24 серпня.

-   Вибачте за запізнення, але ваша справа дуже важка, - сказав головуючий Олег Кравцов.

-   Невже? А ми думала, що навпаки – легка. Лише з'ясувати чий підпис, - зіронізував Магера перед початком дебатів.

Суд не почув його іронію. Поки секретарі налагоджували систему запису, судді жваво з'ясовували, чи доведеться їм працювати в наступні вихідні.

У дебатах адвокати Сацюка ще раз наголосили, що немає доказів перебування їхнього клієнта протягом останніх 5 років у Росії, а представники ЦВК, що вони законно ухвалили рішення про реєстрацію.

Представник ЦВК також наполягала, що повноваження реєстрації кандидатів належать ЦВК як колегіальному органу, а не окремо Андрію Магері.

Сам Магера у дебатах наголосив, що не можуть члени ЦВК відповідати за весь орган.

- Звісно, якщо така практика буде мати місце, я буду радити народним депутатам не утворювати колегіальний орган, а надати право окремим членам ЦВК в частині реєстрації кандидатів, - зазначив він.

Він нагадав, що єдиним документом, що підтверджує проживання в Україні – є паспорт громадянина України, і це не спростовано жодним судом. Так само як обов’язковим для України є рішення Європейського суду з прав людини у справі Мельниченка, який визнав неправомірним позбавлення його права бути обраним через просте вирахування 180 днів, протягом яких він не перебував в Україні.

- Юристи напівжартома розрізняють кілька систем правосуддя: англійську систему, де дозволено все, що не заборонено законом, французьку, де дозволено все, навіть те, що заборонено законом, німецьку – дозволено лише те, що прямо передбачено законом і радянську систему, де заборонено все, навіть те, що передбачено законом. Я простив би високий суд застосувати до ЦВК німецьку систему правосуддя, - попросив Магера в дебатах.

О 3 ночі судді нарешті винесли рішення.

"Як вбачається з матеріалів справи, Сацюк виїхав з території України 3 березня 2005 року і вперше повернувся 16 грудня 2010 року. Виїзд Сацюка з території України не був обумовлений перебуванням на судні, що перебуває у плаванні під прапором України, у відрядженні у міжнародних організаціях та їх органах, на полярній станції чи формуваннях Збройних сил, дислокованих за територією України, а був пов’язаний з порушеною проти нього кримінальною справою, що визнавалося самим Сацюком", - зачитав суддя.

"Судом правильно встановлено, що в період з 3 березня 2005 року Сацюк жодного дня не знаходився на території України, є громадянином Російської Федерації, і лише в грудні 2010 року вперше перетнув кордон України як громадянин Російської Федерації. Перетинав кордон за 6 паспортами", - заявив суддя Кравцов.

Цікаво, чому після цього в кінці ухвали Вищого адмінсуду не прозвучало звернення до Генпрокуратури розслідувати злочинні дії Сацюка? Адже, якщо судом доводиться подібна провина, то так і проситься відповідне покарання.

Втім, суд не педалював тему російського паспорта, бо навіть набуття іноземного громадянства не позбавляє права балотуватися. Щоб позбавити Сацюка права балотуватися, потрібен був би відповідний указ президента про позбавлення громадянства. Тому акцент був зроблений на трьох роках відсутності в Україні.

 Копія ухвали, отримана УНІАН

 

 Уривок постанови по Сацюку. Фото УНІАН
 Повний текст постанови і ухвали тут


-   Я обов’язково оприлюдню ухвалу цього суду, щоб комусь потім було дуже соромно, - сказав Магера після завершення суду.

-   Скажіть спасибі, що ми прибрали пункт про порушення присяги, - відповів йому Кравцов.

Чекаючи на рішення суду, Андрій Магера поставив риторичне питання, чи відповість коли-небудь хтось з авторів закону про вибори за свій недолугий продукт. Питання залишиться риторичним, а ЦВК, видно, ще не раз виступить цапом відбувайлом через закон, який на нашвидкуруч солідарно ухвалили Партія регіонів і БЮТ.



powered by lun.ua
Подкаст "Кляті питання": "Путін поїхав з "нормандського саміту" з відчуттям поразки"
П'ятдесят відтінків червоного
Що відомо про людей, яких підозрюють у причетності до вбивства Шеремета
Від Революції Гідності до революції гніву?
Усі публікації