Уроки фізики і Майдану для опозиції від Луценка
Апеляційний суд у річницю Майдану залишив у силі вирок Юрію Луценку у справі про стеження за водієм Сацюка. Дива не сталося. Юрій Луценко навіть не слухав рішення суду. Він спілкувався з лідерами опозиції.
Втім, який би вирок не виніс Апеляційний суд, було зрозуміло одне. Юрій Луценко використав приїзд у Київ скоріше не для захисту своєї свободи, а для того, щоб хоч на день-два стати активним суб’єктом української політики.
Тим більше, що процес над ним співпав з річницею Майдану.
"Ну, що скучили?" – було першими словами Луценка з клітки. Після того були обійми через грати з друзями і депутатами. Колона бажаючих поговорити нагадувала чергу в Мавзолей. Луценко безкінечно жартував і травив анекдоти про Януковича.
Найдовше з усіх "ходоків" Луценко, здається, говорив з В’ячеславом Кириленком. Напевно, вони могли найбільш щиро говорити про ті тертя, які існують нині в нетрях "фронтальної Батьківщини".
Розмова з Турчиновим теж була тривалою і стосувалася дій опозиції в майбутньому парламенті. Командир Майдану радив зайняти активну позицію з самого початку і блокувати вибори спікера.
Крім того, Луценко переконував одного з керівників Турівської в тому, що вони повинні добиватися амністії для Тимошенко. В тому числі, завдяки посередникам із Заходу.
- Якщо влада кидається такими ініціативами, то вмійте достойно зробити пас, – пояснював свою точку зору Луценко.
В залі якраз знаходилися представники європейської комісії, що займається українськими політв'язнями – Пет Кокс та Олександр Кваснєвський. Вони з завзятістю китайських туристів фотографували перипетії та інтер’єри українського суду.
 |
Кваснєвський навіть підійшов сфотографувати Турчинова і Луценка, які розмовляли. А потім і сам сфотографувався з в’язнем.
- Господин президент…, – звернувся до нього Луценко.
- Говори до пана Кваснєвського українською. Він її розуміє значно краще ніж Азаров, – поправила його Ірина Геращенко.
- Нет, нет, украинским премьером я не буду, – відрізав Кваснєвський і пішов у коридор, певно не зрозумівши специфіку лінгвістичних жанрів українських депутатів.
Після зустрічі з Луценком Кваснєвський вирушив на Банкову, де мав зустріч з Андрієм Портновим.
Також після першої ж перерви пішов і Олександр Турчинов. Йому на зміну прийшов Арсеній Яценюк. Лідери зустрілися біля входу, і Яценюк навіть встиг трохи похвалитися своїм вдалим вранішнім спічем у Верховній Раді.
Одразу поспілкуватися з Луценком Яценюку не вдалося. Він зайшов у зал, коли йшло засідання. Яценюк сів у третьому ряду, але місце вибрав невдало. Поруч з ним сів Олесь Доній, якого не взяли в список об’єднаної опозиції. Годину вони сиділи з німим виразом обличчя, і дивилися в різні боки.
І от після години в суді Яценюк отримав нагоду поспілкуватися з Луценком. Це була їх перша зустріч за останні три роки. Влітку Яценюк з Мартиненком вже намагалися зайти на суд над Луценком, але в той день суддя Ганна Медушевська, як на зло, захворіла, і перенесла засідання.
Попри візуальні веселощі видно було, що і Луценко, і Яценюк відчували напруження в перші хвилини розмови.
- Ну як там на свободі? – спитав жартома Луценко.
- Та якось так, – не знайшовся що сказати Яценюк.
- Уявляєш, я тут зрозумів, що вперше пропустив виборчу кампанію, – підтримував розмову в’язень.
- А то ти сачкував, виходить, поки ми працювали, – задоволено і трохи зверхньо розсміявся Яценюк.
- То нічого – він відпрацює у компанії 2015 року, – підтримав Луценка В’ячеслав Кириленко.
 |
Луценко і Яценюк пересунулися у куток, так, щоб стороннім не було чути їх розмов з-за спин охоронців і депутатів. Розмова тривала хвилин 20. Після чого Яценюк пішов.
- Якщо не секрет, про що ви сьогодні говорили з лідерами опозиції і депутатами. І що ви їм радили? – спитала Луценка журналіст УП, коли наплив політиків стих.
- Я говорив, що згідно з відомої формули Ейнштейна, маса дорівнює енергії, розділеної на швидкість світла в квадраті. Це означає просту істину, що маса збільшується від кількості енергії. Так от, захід в парламент і перший день виграє не той, у кого більша маса у вигляді голосів, а в кого більша енергія.
І з моєї точки зору, і я про це говоритиму в останньому слові, опозиція зобов’язана: а) бути єдиною; б) мати зрозумілі інституційні вимоги.
Перша з них – це звільнення Тимошенко. Бо якщо в мого строку, теж незаконного, є хоча б видимий кінець, то в Юлії Володимирівни при цій владі безстрокове ув'язнення.
Другим би я запропонував введення індивідуального голосування через систему "Рада". Це радикально змінить ситуацію.
Третім, на мою думку, могло б бути заслуховування уряду про виконання бюджету і прийняття нового бюджету новим парламентом.
- Деякі депутати від опозиції висловлювали думку, що треба покласти мандати і не визнавати легітимність цієї Ради. Ви погоджуєтесь з цим чи ні?
- Я не погоджуюсь з цією ультрарадикальною, навіть сказати бляшаною теорією, що не треба заходити в Раду.
Мені здається, зайти в парламент, прийняти присягу і потім нав’язати свою гру є набагато більш дієвим та юридично чистим кроком, аніж ігри з обнуленням. Я не буду розписуватися за Юлію Володимирівну, але мене набагато більше потішить, якщо 180 багнетів опозиції будуть працювати як один механізм в парламенті, а не поза ним.
- Ви вважаєте, що опозиції краще блокувати роботу парламенту чи домовлятися?
 |
- Зважте, що це ви сказали це слово. Я казав лише про радикальну енергію. Але думаю, що ця ідея витає у повітрі і зараз в опозиції є драйв. Його задали виборці, а не політики. На жаль.
Я не задоволений виборчою кампанією в тому сенсі, як її провели лідери. Але цей драйв подарували виборці, які показали, що навіть в таких умовах вони підтримують демократію.
Звісно, мітинги під ЦВК на понеділок 10:00 не призначаються. Майдану по виклику не буває. Майдан буває підготовленим і усвідомленим, або ніяким. І тим не менше, перші дні в парламенті мають іти з нав’язуванням своєї гри, а власне це нав’язування волі більшості виборців.
Друге – це київські вибори, якщо в опозиції лишилась хоч крихта відповідальності за країну.
І третє – вибори 2015 року. Я насправді бачу, що на цей момент всі карти на користь опозиції, якщо вона схоче ними скористатися.
- Але тут виникає питання єдиного кандидата від опозиції...
- Тут виникає багато питань. Всі лідери опозиційних сил є кандидатами в президенти, їх заступники – також. І всі депутати – теж кандидати. Крім, можливо, моєї Ірини, яка більше хоче зі мною у відпустку.
Але якщо серйозно, у всіх лідерів є колосальні амбіції, і в усіх лідерів – різні спонсори. Але один виборець. Це складна тригонометрична задача, але її можна вирішити.
Сьогодні я розказав своє бачення Арсенію. Здається, він трохи здивувався. Але подробиць я вам не озвучу, – усміхнувся Луценко.
Другорядний суд
За численними зустрічами з соратниками сам судовий процес відійшов для Луценка на другий план.
- Чесно кажучи, я не бачу підстав для розгляду моєї справи. Мені по ній залишилося сидіти 40 днів, тому можна було б махнути рукою. Але я сподіваюся, що це буде суд над Печерським судом, – сказав Луценко на початку засідання у вівторок.
- Може хоч один суд залучить всіх свідків, а не третину. Заслухає Донського, якого спочатку залучили в якості свідка, а потім обкакались. – додав він.
Луценко заявив вже звичні клопотання про залучення інструкції 007, яка б довела їх не винуватість, постанови про розслідування отруєння Ющенка, підписану Василем Цушком, і звісно ж допитати свідків захисту.
Суд зібрав всі клопотання і розглянув їх пакетом. Після години роздумів він вирішив, що адвокати і засуджені не навели достатніх підстав для задоволення клопотань.
Почувши це зал зірвався гучним "Ганьба!".
- Ваші обличчя треба розіслати всій країні і першими виставити на люстрацію, – кричала Олександра Кужель, фотографуючи колегію.
- Краще на кастрацію, – зіронізував Луценко.
- Проти кастрації теж не заперечую, – підтримала пропозицію Кужель.
Луценко хотів робити заяву, але суддя йому не дав. "Я оголошую перерву, а ви робіть тут свою заяву", – заявив безапеляційно головуючий суддя Присяжнюк.
Від цих слів у Луценка здали гальма:
- Шановний громадянин з обличчям радянського чемодана і животом, у який поміститься супутник разом з Бєлкою, Стрєлкою на борту, дайте мені право виступити – кричав він.
Але суддя пішов з залу. Хвиля обурення захлинулась сама у собі.
Після того, як суд відхилив клопотання, всі присутні втратили інтерес до процесу. Це був очевидний знак, що на зміну вироку не варто сподіватися. Політики розійшлися, за винятком Юрія Стеця.
Після перерви суддя монотонно ознайомлював себе з матеріалами справи. Себе, бо читання під ніс важко було зрозуміти навіть зблизька.
Всі присутні переглядалися і сміялися в долоні. Всім було цікаво, скільки суддя терпітиме це революційне нахабство. Але пісня пішла по другому колу, її змінила інша, зазвучала "Я не здамся без бою", а нерви судді Присяжнюка так і не здалися.
- Так давайте увімкнемо Мурку. Це для них зрозуміліше, – пожартував хтось із зали.
- А потім "Голубую Луну". Прокурори запрошують суддів, – додала прихильниця Луценка. Засідання відверто перетворювалось на балаган.
- Шановний пане, вимкніть будь-ласка музику. Поважайте хоча б роботу колег-журналістів, – нарешті через 15 хвилин вставив репліку суддя.
- Не вимикай, це моя моральна компенсація за сьогоднішнє, – скомандував у відповідь Луценко.
- У нас є ще "Лента за лентою", – усміхнулась прес-секретар "Народної самооборони" Лариса Сарган.
Насправді все це було домашньою заготовкою команди Луценка, а Стець виявився лише її недоторканним виконавцем. Втім до "ленти" справа не дійшла. Стець спинився на "Голубій Луні", і пішов спілкуватися з Луценком. Суддя ж, дочитавши у відносній тиші (бо його й адвокати не дуже слухали) матеріали, пішов на перерву.
- Думаю, у нього було завдання не піддаватися на провокації і читати матеріали незважаючи ні на що. Бо якби він не втримався, протестний настрій у залі міг вибухнути і тоді довелося закривати засідання, – пояснив "залізні нерви" судді Луценко.
Судді помстилися, коли дійшло до виступів сторін. Поки адвокати вправлялися в юридичній риториці, судді відверто куняли.
Адвокати ж у дебатах вкотре наголосили, що попередній процес пройшов з порушенням прав їх підзахисних, а в справі немає ні потерпілого, бо водій Сацюка себе таким не визнає, ні події злочину. Сама ж постанова, підписана Луценком, це лише юридично нікчемний документ, написаний лише задля того, щоб суддя Марія Приндюк не читала десятки томів справи про отруєння Ющенка.
Гірше стало, коли у середу судді вирішили задати питання прокурору Дмитру Лобаню. Той не зміг надати зрозумілих пояснень крім перечитування тексту обвинувального висновку, а від кожного запитання бліднів і покривався червоними плямами.
Якщо в перший день суду Юрій Луценко попросив суддів змінити вирок, якщо не йому, то двом безневинним слідакам, які стали випадковими жертвами політичних репресій, то останнє слово він цілком присвятив політиці.
Ще зранку 21 листопада Луценко одягнув заготовлену помаранчеві стрічку.
- Насправді, Майдан почався 21 листопада. Просто Ющенко побоявся на нього вийти, і тому призначив свято на 22 листопада, – іронізував він з депутатами.
- Я дуже давно вже не одягав помаранчеву стрічку. Стрічку сьогодні одягнув по одній причині – мені здається, що час відступу закінчився, – сказав він в коментарі журналістам. – Я особисто навіть в тюрмі відчуваю, що країна змінилася. Я відчуваю, що люди готові до майдану, якщо вони побачать лідера і зрозумілий для них план нової країни.
- Я впевнений, що українські інтелектуали повинні дати такий план. Я впевнений, що лідери в новому парламенті повинні визначити єдиного кандидата для перемоги над Януковичем. Я впевнений, що ми маємо збудувати план нової країни, де не олігархи будуть визначати економіку і політику, а виборці будуть голосувати за своє майбутнє, – заявив він в коментарі тележурналістам.
Тема Майдану і висунення єдиного кандидата в президенти були ключовими в останньому слові на суді. Формально він наче змирився з тим, що ні він, ні Тимошенко не будуть кандидатами в 2015 році.
Здається, він добре розуміє, що вибити амністію в цієї влади не вдасться.
А щоб повторити виборчий феномен 2004 року потрібен єдиний кандидат, який активно працюватиме з виборцями кілька років.
Тільки жаль, що в залі засідань, де Луценко оголошував свою промову, не було жодного лідера опозиції.
Вони, як відомо, поки ділять посади.
У четвер до Луценка таки прийшли лідери опозиції - Кличко, Турчинов і Яценюк. Кличко одразу став спілкуватися з політв'язнем, а от Яценюк знову вмостився на задній лаві. І лише збагнувши абсурдність ситуації, він підійшов до Луценка.
Спілкування було досить поверховим, і зводилось здебільшого до жартів. Одразу після вироку Турчинов і Яценюк пішли, а Кличко лишився. Ці три дні Луценко на нього чекав, щоб передати свій досвід, і щоб лідер УДАРу не наступив на його граблі.
Формально в своєму останньому слові Луценко сказав, що шанси Кличка, Яценюка і Тягнибока рівні. Але був там наступний пасаж:
"Лідерам парламентських опозиційних сил, в свою чергу, слід усвідомити: час політики масок – минає. Без залучення до політичного процесу громади, вулиці, майдану як опори демократичного процесу – перемога неможлива. Як неможливо, до речі, й терміново організувати серйозну народну підтримку у понеділок о 10-й ранку.
 |
Майдану по виклику не буває. Він був і стане тільки результатом довгих та щирих спільних зусиль людей і опозиційних лідерів.
На цих виборах той, хто розумів цю важливість особистого діалогу з виборцями "очі в очі" - нарощував результат вдвічі. Той, хто ігнорував цю роботу і звично та зручно "віщав" лише із телевізора – отримав нижче стартових можливостей", - заявив Луценко.
По суті, ці слова - докір Арсенію Яценюку, який брав участь у агітації лише у великих містах, і певний реверанс у бік Кличка.
Під час свого спілкування Луценко повідомив Кличку свої головні тези: вимога амністії для Тимошенко, активна робота в парламенті, недопущення обрання спікера.
- Ти бачив, як "Свобода" боролася за своїх. А про тебе чути не було. Так формується імідж. Не роби таких помилок. І пам'ятай, що твоя позиція має бути максиммально активною по заході в парламент, - порадив "польовий командир" Майдану майбутньому кандидату в президенти.
Тетяна Ніколаєнко, для УП
