35335 переглядів
Понеділок, 25 липня 2016, 14:00

Сучасна українська політика схожа на картярську гру. Правда, особливих майстрів "розписувати кулю" в преферанс у нас немає, тому в Україні досі грають в "очко".

Після Євромайдану нинішній владі вдалось досить швидко зібрати виграшну комбінацію, але уже за рік карти одна за одною почали випадати з рук основних гравців.

Наразі правляча верхівка зуміла втримати умовних 19 очок: один міцний туз у вигляді президента, і два королі – прем’єра і спікера Ради. Для впевненої перемоги їй не вистачає якогось валета.

Благо, в колоді українського парламенту крім валетів нікого і не лишилось, проте їхня ціна росте від голосування до голосування. Тож цілком реальною виглядає ситуація, коли у формальної коаліції просто не буде чим цих валетів заманювати.

Політична ситуація особливо ускладнилась після довгої і малозрозумілої зміни прем’єра. Голосування за одночасне звільнення Арсенія Яценюка і призначення Володимира Гройсмана наочно показало, що постмайданівська коаліція померла.

На її місці з’явилась нова – ситуативна. І що найголовніше, як показує робота Ради останніх місяців, місце "ситуативного партнера" не закріплене за якоюсь окремою фракцією. Створена на базі БПП і "Народного фронту" "коаліція на папері" почергово заручалась підтримкою різних сил в парламенті для прийняття того чи іншого рішення.

У цій ситуації особливого значення набуває вміння знаходити підхід до усіх гравців у Верховній Раді та створювати тимчасові союзи під конкретні закони.

Без цього робота уряду приречена розбиватись об байдужість Ради, а сам парламент може сміливо готуватися до розпуску.

Чи не найбільш важливим це питання мало стати для нового глави уряду. Пересідаючи в крісло прем’єра з крісла спікера, Володимир Гройсман обіцяв не лише показати, "що таке управління державою", а й нову якість роботи Кабміну з Радою.

"Хотів би підкреслити – особливе місце у всій моїй діяльності має зайняти підвищення ефективності взаємодії з українським парламентом. Саме в цих стінах спільно з урядом і президентом мають створюватися не закони, а національне українське законодавство", – заявляв Гройсман із трибуни ВР перед своїм призначенням.

"Українська правда" вирішила з’ясувати, чи вдалося новому прем’єру за перших 100 днів своєї роботи виконати цю обіцянку.

"Мер Кабміну"

З першого ж дня роботи у кріслі прем’єра Гройсман взявся налагоджувати роботу зі своїми колишніми колегами з парламенту. Уже наступного дня після призначення він разом з усіма міністрами був в Раді на годині запитань до уряду. В ході того спілкування з депутатами Гройсман, можливо ненароком, показав одну з головних рис свого способу "управління державою".

Просто в сесійній залі перед камерами він у доволі жорсткій манері "поставив на місце" заступницю міністра МОЗ Олександру Павленко, проти якої в пресі регулярно з’являлися звинувачення у корупції і лобізмі інтересів фармацевтичних корпорацій.

Частина публіки сприйняла цю ситуацію як гру на камери, але уже доволі скоро Гройсман зробив те, чого довгий час так і не зміг зробити Яценюк – звільнив Павленко з уряду.

 

З одного боку новий прем’єр продемонстрував власну рішучість, звільнивши ставленицю депутата своєї ж фракції. З іншого – засвітив метод роботи, який частина міністрів уже охрестила "Вінниця-style".

"Гройсман не Арсеній. Яценюк – і юрист, і практикуючий економіст, він дивився ширше. А Володя – господарник, такий собі "мер Кабміну". Він керує урядом, як містом. Гройсман створює свою стратегію, яка зводиться до наступного: він будує машинку, яка має виїжджати на політиці господарництва. Це мер", – заявив у розмові з УП один із міністрів з квоти НФ.

Подібні думки циркулюють у фракції "Народного фронту" в Раді, хоча публічно цього її члени не говорять.

"Ми не зацікалені, щоб Гройсман потонув", – пояснив УП таку позицію один із депутатів НФ.

Проте проблеми зі сприйняттям нового прем’єра як серйозної фігури є не лише у команді Яценюка, а й у частині оточення президента Порошенка.

 

Після того, як Гройсман "збив" призначення Віталія Ковальчука на посаду першого віце-прем’єра, він отримав у його особі доволі впливового противника.

"Якщо Кубів може бути віце-прем’єром і міністром економіки, а Гройсман – очолювати уряд, то Ковальчук точно міг би бути прем’єром", – вважає співрозмовник УП в Адміністрації президента.

Останній у Кабмін таки потрапив, хоч і не міністром, а представником президента. Це створило у Кабміні додаткову напругу. Як розповідають члени уряду, Ковальчук доволі демонстративно вказує Гройсману "як треба працювати".

Водночас призначення його представником президента вносить певну неясність у спілкування самого Гройсмана з Порошенком.

Новий прем’єр вважався до призначення виключно креатурою президента. Але коли Порошенко делегував представництво своїх інтересів Ковальчуку, це було певним натяком, що крім Гройсмана у президентському запасі є й інші люди.

Але наразі АП і Кабмін мають спільну проблему – тарифну війну з Тимошенко і Ляшком.

 
Facebook Депутати.Фотолікс

"У нас поки три сценарії. Перший – Юля, Ляшко і Опоблок об'єднуються і розкачують ситуацію. Це малореальний варіант, бо не думаю, що Юля об'єднається з "регіоналами". Тим паче, революційні методи – це не методи ОБ, вони зараз працюють "інтелігентно", – розповів УП співрозмовник в оточенні Порошенка.

"Другий варіант – ми збиваємо риторику Тимошенко. Але як ми можемо це збити? Лише зустрічним популізмом. Ну, а третій варіант – Гройсман тоне, йде у відставку, коаліції немає, президент оголошує перевибори", – пояснив він.

Для того, щоб "не потонути", у прем’єра і всього Кабміну є єдиний варіант – показати свою ефективність. А цього ніяк не вдасться зробити без якісної і результативної роботи з Радою.

Гройсман і коаліція

В уряду Яценюка була одна суттєва перевага над Кабміном Гройсмана. Коаліція, яка призначала Арсенія Петровича, була нестійкою, але широкою. У ній було аж п’ять фракцій, що давало набагато ширше поле для маневрів. У Гройсмана таких фракцій залишилось всього дві.

При тому, парламентська більшість БПП і НФ фактично існує лише на папері. Дати реальних 226 голосів в залі вона не може. Частково через внутрішні конфлікти, частково – через відсутність дисципліни. Кілька депутатів коаліція втратила після низки призначень в уряд і на місця.

Тож, як не тягни карти з цієї колоди, а потрібного результату здобути не вийде.

Крім того, за ті три місяці, що Гройсман очолює уряд, йому так і не вдалось вибудувати ефективну систему комунікації з усім парламентом.

За перші 100 днів роботи уряд Гройсмана подав 130 законопроектів. З них прийнято лише 11. Для порівняння: уряд Яценюка за свої перші 100 днів подав 70 законопроектів, з яких було прийнято 23.

Більш того, на четвертий місяць роботи уряду Яценюка він додав собі у актив ще 12 законопроектів. Оскільки Верховна Рада збереться лише у вересні, уряду Гройсмана не вдасться не те, що перевершити, а бодай зрівнятися з ефективністю роботи з нардепами.

Найкраща ситуація у цьому плані у прем’єра із фракцією БПП. Фактично, зараз президентська фракція стала схожа на фракцію НФ часів урядування Яценюка. З нею найчастіше і найтісніше комунікує прем’єр. Через неї він працює і з ситуативними союзниками в Раді.

 

"Раніше Яценюк збирав свою фракцію у себе в Кабміні і там вирішував усе. Ми в БПП просто не відчували роботи уряду. Навіть наші міністри, які були в уряді Яценюка, не особливо спілкувались із фракцією. Вони могли десь там в чаті нам писати, але якоїсь систематичної співпраці я не бачив", – розповів УП депутат БПП Павло Різаненко.

"Тепер я бачу, що Гройсман розуміє, що він опирається на коаліцію. Є коаліція – є його уряд, немає коаліції – його уряд у відставці. Тому він комунікує, приходить до нас на засідання фракції. Не ми ходимо в уряд, а прем'єр приходить сюди. Я не знаю, як у "Народному фронті", але у БПП ситуація змінилась точно", – додав він.

Лідер БПП Ігор Гринів також вважає, що робота уряду Гройсмана з Радою і фракцією поліпшилась.

"Співпраця стала кращою. По меншій мірі, і фракція БПП, і НФ на сьогодні мають достатньо добру комунікацію з Кабміном по всіх урядових законопроектах", – сказав він УП.

На думку Гриніва, ситуація змінилась, бо в уряді відчули, що "відповідальність за ситуацію зараз стала більшою".

Як пояснюють співрозмовники в БПП, у Гройсмана навіть є окрема людина, яка відповідає за комунікацію з фракцією – це близький до прем’єра міністр Кабміну Олександр Саєнко.

"Якщо є якісь питання, ми ж розуміємо, що у прем'єра багато роботи, і це нормально – звертаємося до Саєнка. Він завжди на зв'язку, завжди відповідає і реагує. Саєнко є у нашому внутрішньому чаті, через нього і працюємо", – розповів один з депутатів.

У "Народному фронті" також не мають проблем у намаганнях бути почутими в Кабміні.

"Я спокійно дзвоню Гройсману. У нас абсолютно нормальна комунікація. Подивіться в інтернеті, там є фотожаба – моя фотографія і фото Гройсмана. Ми ж дуже схожі", – напівжартома заявив УП лідер фракції НФ Максим Бурбак.

За його словами, "Народний фронт" намагається бути конструктивним партнером по коаліції.

"Коли йдуть важливі голосування, то ми запрошуємо прем'єра, міністрів на фракцію. Так було у нас і за прем'єрства Яценюка", – розповів Бурбак.

Правда, він уточнив, що Гройсман на фракцію НФ приходив лише раз.

"Гройсман був один раз. Це була його ініціатива. Він передзвонив мені, запитав, чи можемо зустрітися, бо він хотів розповісти про найважливіші для уряду законопроекти", – розповів лідер НФ.

За його словами, і він, і фракція, в принципі, задоволені роботою з новим урядом.

"Ми працюємо нормально. Стиль комунікації дещо змінився. Раніше у нас на кожній фракції був представник секретаріату Кабміну, який представляв позицію уряду. Тепер цього не немає. Ми якраз на зустрічі з Гройсманом і сказали йому, що бажано, щоб був представник від Кабміну, хоча б коли обговорюються урядові законопроекти", – пояснив Бурбак.

Однак, частина депутатів НФ не поділяють впевненості свого лідера фракції.

"Гройсман дуже недалекий, у нього немає стратегічного розуміння, як керувати Кабміном. Це не Яценюк. Ми з Гройсманом у фракції мало що вирішуємо напряму", – заявив УП один із депутатів "Народного фронту".

 

За словами співрозмовників, багато чого від імені НФ із Гройсманом вирішує особисто колишній прем’єр Яценюк.

"Арсеній з ним регулярно зустрічається. Працюємо через нього. Яценюк зустрічається з Гройсманом окремо. Він допомагає і консультує його", – переконує співрозмовник УП у фракції НФ.

Бурбак цього публічно не визнає, хоча і погоджується, що Яценюк постійно бере участь у засіданнях фракції.

"Кожне засідання фракції відбувається за участі Яценюка. Ми майже кожного дня зустрічаємось в нашому офісі, комунікуємо. Як би комусь не хотілося, щоб він поїхав", – пояснив лідер фракції НФ.

"У нас же всі депутати мають свою позицію. І на фракціях у нас відбуваються серйозні дискусії, але у сесійну залу ми приходимо уже з єдиним баченням", – додав Бурбак.

Мабуть, найточніше ситуацію зі спілкуванням уряду Гройсмана і коаліції в Раді охарактеризував депутат БПП Мустафа Найєм.

"Робота з коаліцією стала практичнішою і кращою. Але сама коаліція зменшилась, тому загальний результат роботи, все ж, став гіршим", – вважає він.

Гройсман і "вільні радикали"

Якщо у стосунках із коаліцією у Кабміну Гройсмана ситуація більш-менш нормальна, то відносини з "малими" фракціями набагато складніші. Фактично, Гройсману довелося починати з того, чим закінчував Яценюк – тарифною війною.

У "Батьківщині" і "Радикальній партії", які віднедавна блокують парламентську трибуну, перейшли від простої критики до відкритої конфронтації. Лідери цих фракцій Олег Ляшко і Юлія Тимошенко у своїх виступах не шкодують перчених епітетів для уряду загалом і Гройсмана зокрема.

Однак проблеми у стосунках уряду і цих фракцій почалися не вчора. Ще місяць тому депутати із "Батьківщини" у розмовах з УП обурювались, що Кабмін їх просто ігнорує.

"Нам дзвонять західні посли і питають, ви як, за закони МВФ будете голосувати? А ми про них навіть нічого не знаємо! Нам ніхто з уряду нічого не сказав про це, в порядку денному їх немає. Це як взагалі?", – розповідав один із депутатів фракції Тимошенко.

Остаточно ж стосунки Гройсмана і "Батьківщини" зіпсувалися після візиту прем’єра у США в середині червня.

 

"Після поїздки в Америку він нас почав мочити. Особисто почав наступ по Юлі своїми заявами про газові угоди. До цього ми його так не критикували. Нам друзі-конгресмени потім розказували, що в Штатах він теж розписував, яка Тимошенко злодійка, й іншу дурню. Але вони на нього дивляться, кивають і такі "ага, ми це вже десь чули, від Азарова", – заявив УП один із партійців Тимошенко.

Гройсман і справді у Раді заявляв, що Тимошенко могла наживатись на підписаних нею газових контрактах з Росією, і навіть вжив один із улюблених висловів Азарова "газова принцеса". Це сталося, коли 8 липня Кабмін прийшов на годину запитань у Раду, але мусив виступати на прес-поінті в кулуарах, бо "радикали" і "Батьківщина" зірвали засідання.

"Зараз у нас пінг-понг. Ми б'ємо Гройсмана по тарифах. Він пробував нас бити по Онищенку. Але чомусь ніхто не каже, що той – партнер з Мартиненком і має просто чудові стосунки з Ложкіним", – підсумував ситуацію один із співрозмовників у "Батьківщині".

Інший давній соратник Тимошенко, Григорій Немиря, на запитання, як змінилась робота уряду з Радою, коротко відповів: "Вона не змінилась – вона відсутня".

За його словами, у комітетах як не бачили міністрів, так і не бачать.

"Як жодного разу жодний міністр Кабміну Яценюк не відвідав засідання комітету чи слухання щодо внутрішньо переміщених осіб, точно так за ці три місяці Кабміну Гройсмана жоден міністр не приходив. Ані Розенко, ані Рева, ані Черниш", – обурився Немиря.

У Радикальній партії так само скаржаться, що Гройсман до них не приходить.

"Жодного разу Гройсман не зустрічався з нашою фракцією. І до нас він не звертався щодо підтримки законів МВФ. Навпаки, ми просили показати нам текст меморандуму, а він його заховав", – заявив УП депутат-"радикал" Дмитро Лінько.

Єдиною фракцією колишньої коаліції, яка більш-менш нормально оцінює роботу уряду Гройсмана, залишилася "Самопоміч".

 
Владислав Содель

Лідер цієї фракції Олег Березюк, відповідаючи на питання УП, заявив, що новий Кабмін "краще розуміє парламент ніж попередній".

"Уряд Гройсмана готовий більше дискутувати і працювати над законопроектами з депутатами. Є декілька прикладів. Закон про ліки просто не міг бути прийнятий без Кабміну і без роботи з Радою. У парламенті був страшний саботаж цього закону, страшнючий. Або закон про акцизи на авто, його теж неможливо було б прийняти без співпраці уряду з сесійним залом. І багато інших цікавих речей", – заявив Березюк.

За його словами, зараз "Самопоміч" змушує "себе і Кабмін" шукати правильного виходу із тарифної кризи.

"Це не популізм, це реальність. У них є своє велике бухгалтерське бачення. Кабмін – це велика бухгалтерія. А бухгалтерія бачить дебіт, кредит, сальдо. Але не бачить людину. Для цього є депутати, які мають їздити і говорити з людьми", – вважає Березюк.

Цілком прогнозовано, до речі, співрозмовники УП в обох фракціях коаліції називають "Самопоміч" єдиною конструктивною опозицією, з якою сподіваються працювати і надалі.

"Ми можемо дискутувати в залі з Олегом Березюком, але коли вони бачать раціональне зерно у законах, то голосують", – заявив зокрема лідер НФ Бурбак.

Але є в Раді депутати, які і не бачать особливої потреби бачитись із прем’єром чи міністрами.

Наприклад, лідер "ситуативного партнера" коаліції групи "Відродження" Віталій Хомутиннік визнає, що після призначення уряду ні прем’єр, ні міністри до його групи не приходили.

"У нас, відверто кажучи, не було потреби у міністрах. Ми зустрічались з Гройсманом перед тим, як голосували за його призначення. Тоді ж зустрічались групою з Кубівим. Більше, здається, зустрічей не було", – розповів УП Хомутиннік.

"Але я думаю, що якби була потреба зустрітися фракцією з кимось із міністрів, то це можливо було б зробити. Це раніше міністри були більш в собі переконані і думали, що вони підпорядковані по вертикалі тільки Кабміну. Зараз вони інші", – вважає лідер "Відродження".

Результати роботи

За свої перші 100 днів уряд Гройсмана може похвалитися доволі скромними результатами. Для проведення реформ він приречений на ефективну співпрацю з Радою, але у цій грі у нього залишилось не так вже й багато козирів.

У парламенті новий прем’єр вимушено зорієнтувався на роботу з тими, хто готовий його чути. Але коло таких дедалі зменшується. Крім БПП і НФ, які і призначали Гройсмана, він ще може сподіватися на ситуативну співпрацю із "Самопоміччю".

Як буде голосувати проолігархічна група "Відродження" після можливої відставки їхнього протеже Романа Насірова з поста глави ДФС, спрогнозувати важко. Як і реакцію групи "Воля народу" на арешт її депутата Олександра Онищенка.

Однак можна доволі легко спрогнозувати, що Гройсману не вдасться добитися будь-якої співпраці з фракціями Опоблоку, "Батьківщини" чи "радикалів". У цій картярській партії вони уже підняли ставки і, схоже, твердо націлені "брати банк".

Роман Романюк, Роман Кравець, УП



powered by lun.ua