Свідчення Турчинова в суді над Януковичем

П'ятниця, 16 лютого 2018, 16:40
bbc.com

П’ять годин поспіль тривав допит секретаря РНБО Олександра Турчинова в суді щодо "державної зради Віктора Януковича".

Турчинов довго і детально розповідав про події Революції Гідності та перших місяців після неї, коли він тимчасово обійняв посаду в. о. президента, а Україна втратила Крим.

"Українська правда" зібрала найцікавіше з допиту секретаря РНБО в четвер, 15 лютого.

Десь з 21 на 22 лютого Янукович тікає з Києва. Разом з ним тікає весь склад Кабміну, керівники силових відомств. Схожа ситуація була в багатьох регіонах. У цих умовах єдиним легітимним органом залишилася Верховна Рада.

Янукович зібрав речі і зник у невідомому напрямку. Ні в АП, ні в інших органах не було інформації, де він. Після того, як мене обрали головою Верховної Ради, мені телефонували цілодобово. Ніхто з оточення Януковича, ні він сам не робили спроб зв'язатися зі мною.

Читайте також
Свідчення Пономарьова: Путін особисто ухвалив рішення про анексію Криму в ніч на 23 лютого
Свідчення командування: Янукович хотів застосувати Збройні сили на Майдані, але йому не дали
Свідчення силовиків: Росія готувалася до захоплення Криму з 2010 року
Свідчення Чубарова: Матвієнко сказала, що ллється кров, отже, вони мали пролити кров
Свідчення Парубія на суді: Ми усвідомлювали, що збройна агресія може розпочатися з усіх напрямків
Треба було дуже швидко діяти, бо вся система управління була заблокованою. У казні не було грошей...

У нас були дані, що Янукович з території Харківської області спробує перетнути кордон і втекти в Росію.

Щоб не допустити зникнення важливої документації та керівників силових відомств, які могли бути з Януковичем, я звернувся до Прикордонної служби з тим, щоб вони не давали дозволу вертольоту Януковича перетинати кордон.

Наказів чи розпоряджень збивати гелікоптер Януковича я не надавав.

Я думав, що зможу переконати Януковича написати заяву про відставку.

Але Аваков і Наливайченко, які тоді ще були депутатами, не змогли знайти Януковича. У них були дані, що він ховається на території російської військової бази (у Криму).

Разом з тим десятком людей, які з ними були, вони б військову базу не взяли, тому повернулися до Києва.

Своєю втечею Янукович перший порушив угоду, підписану з опозицією. Там першим пунктом було записано повернення конституції 2004 року. Рада за це проголосувала, але Янукович втік із Києва. Після цього виконувати угоду з ним не мало сенсу...

Я не давав команду нікому ліквідовувати, чи стріляти, чи ще щось робити, що загрожувало життю Януковича. Нехай хоч одна людина скаже, що я такий наказ давав.

Такого ніколи не було і не могло бути. Більше того, дуже важливо було, щоб Янукович був живий і в Україні.

Важливо було, щоб він добровільно написав заяву про складання посади і спокійно сидів на лаві підсудних.

Про окупацію Криму

Будь-який професіонал скаже, що таку операцію, як окупація Криму, треба готувати заздалегідь. Це почалося навіть не 20 лютого, як викарбувано на медалі, яку Путін видав аргесорам.

У 2013 році відбувалися військові навчання російських військ у Булорусі "Захід-2013". Завдання тих навчань було таке: якась дружня держава звертається до Росії з проханням відновити конституційний лад і побороти терористичні групи. Тобто вони розуміли, що режим Януковича може впасти.

20 лютого 2014 року почалася прихована частина операції Росії. Вони тихо брали під контроль об'єкти критичної інфраструктури і будували свою "владну вертикаль". 27 лютого почалася відкрита стадія вторгнення, коли захопили будівлі. Почали неприкрито перекидати військові сили для встановлення контролю над АР Крим.

Велика частина керівництва українських Збройних сил у Криму вже була завербованою, і вони почали масово переходити на бік РФ.

27 лютого в Україні ще не було виконавчої влади. Це була найбільша проблема, бо без уряду і керівництва силових структур вживати ефективних заходів було неможливо. Тому головною задачею для мене було створення нової коаліції і формування уряду.

Але коли вранці того дня мені повідомили, що спецназ РФ захопив парламент і Кабмін Криму, я одразу дав наказ Внутрішнім військам оточити будівлі і підготувати операції з їхнього звільнення. Але за кілька годин мені повідомили, що вони змогли лише оточити будівлі, але деблокувати їх не змогли і розійшлися. Фактично, виконувати наказ не було кому.

Про перше засідання РНБО

28 лютого, під час першого засідання РНБО, міністр оборони Тенюх доповів, що у зв'язку з руйнуванням Збройних сил, є можливість зібрати не більше 5 тисяч військових, приблизно дві батальйонно-тактичних групи та ще кілька з'єднань. Це був весь резерв.

Але головна проблема, яку викрили на тому засіданні, була інформація про підготовку вторгнення на материкову частину України. Військові говорили, що може бути задіяно проти України до 200 тисяч військових, танків і решти.

РНБО ухвалила рішення за моєю ініціативою про перекидання військ з Заходу на Схід і Північ, щоб захистити найбільш небезпечні напрямки вторгнення: київський, сумський, харківський, донецький тощо.

Розуміючи, що такий резерв неможливо застосувати для захисту країни, 28 лютого, на тому ж засіданні РНБО, було ухвалено рішення про початок мобілізації.

Але зразу виникала проблема: ми не могли розпочати мобілізацію одразу, бо було знищено систему військкоматів. Міноборони не було готове, бо не було зброї, форми, чим харчувати.

РНБО вжила низку заходів для убезпечення Криму. Враховуючи невеликий потенціал сил у Криму, ми надали наказ забезпечити охорону й оборону всіх місць дислокації, кораблів, арсеналів. 28-го в дорученні РНБО було записано, у тому числі, захищати місця дислокації зі зброєю.

Була тотальна зрада. Але ті військові, які залишися вірними присязі і протрималися фактично місяць, вони дали можливість нам підготуватися до оборони на Півдні і Сході та зірвати плани РФ просуватися нашою країною без опору.

Було проведено навчання, у тому числі "Весняна злива", і ми під їхнім прикриттям перекидали великі сили Збройних сил на найнебезпечніші напрямки.

Про погрози Наришкіна

Під час засідання РНБО 28 лютого мені повідомили, що телефонує голова Держдуми Наришкін.

Він повідомив, що РФ визнає мене як легітимного голову Верховної Ради, але принципово не визнає мої повноваження як виконувача обов'язків президента. Вони підкреслили, що легітимним президентом вони вважають Януковича і від нього готові сприймати будь-яку інформацію і мати сполучення з Україною.

Наришкін почав погрожувати, що якщо загинуть російськомовні люди, громадяни чи військові, вони мають потенціал, який здатний знищити і нову українську владу. Фактично, йшлося про вторгнення з боку РФ.

Я тоді сказав Наришкіну, що вони порушують усі міжнародні угоди, не мають жодних підстав для перебування російських військових на території України. Він відповів, що "будуть і політичні, і юридичні підстави".

Він мав на увазі, що наступного дня російський парламент дасть дозвіл Путіну вводити війська в Україну, а політичні підстави, безумно – звернення Януковича про введення таких військ.

У нас зараз дуже багато "героїв" розповідають побрехеньки про те, як вони хотіли когось "рятувати". Хочу проінформувати, що, на превеликий жаль, пан Замана дезінформував.

Ніяких пропозицій до мене особисто не надходило. Ніяких доповідних, рапортів тощо. Це можна легко перевірити по книгах реєстрації.

Пан Замана розказав, що виступав у ВР. Я захопив засвідчену копію стенограми ВР, де слова про Крим пан Замана не сказав. Так само, як він не висловлювався з цього питання в інших умовах і за інших обставин.

Про воєнний стан 

Коли почався цей сепаратистський шабаш, то воєнний стан міг би заспокоїти ситуацію.

27 лютого ввечері я дав наказ керівнику юридичного управління АП підготувати указ про введення воєнного стану. 28-го я планував отримати підтримку цього рішення, бо указ не може працювати, коли його не схвалить Верховна Рада.

На 28 лютого було запрошено на РНБО лідерів політичних сил більшості. У той же час багато політичних лідерів того часу розуміли, що російська агресія може затягнутися на довгий час. І в них були, мабуть, підстави вважати, що ведення воєнного стану, який призупиняє проведення виборів, призведе до того, що в мене буде необмежена влада і необмежений час.

Тому за це рішення проголосував лише я один на РНБО. 

Усі вважали, що проведення чесних виборів та обрання легітимного президента значно посилить позиції України. Бо поки Янукович у Росії вважається легітимним президентом, була постійна загроза вторгнення Росії в Україну. Треба було обрати президента, якого визнає весь світ і Росія.

Тому, коли почалася війна на Донбасі, я змушений був знайти формат у вигляді проведення Антитерористичної операції, щоб без оголошення воєнного стану боротися з російською агресією в Донецькій та Луганській областях.

Про оголошення війни Росії

У нас немає сил і засобів для протистояння ядерній державі Росії і оголошення їй війни.

Тому оголошення війни як у лютому 2014-го, та і, на жаль, зараз, коли в нас є боєздатна армія, неможливе. Це ядерна держава.

А під час наших переговорів з партнерами, які мали забезпечувати нашу безпеку, ми з’ясували, що вони не можуть підтримувати нас ні військово, ні технікою, а лише на дипломатичному рівні.

У березні 2014-го нам розвідка кілька разів повідомляла про дату і час можливого вторгнення військ Росії. Ми всі сиділи і чекали, коли це станеться. Вони тільки чекали, коли ми зробимо якийсь крок і піддамось на їхню провокацію. Але ця загроза нікуди не зникла.

Зараз Росія завершує велику військову інфраструктуру вздовж кордону України, там наступальне озброєння. Воно може бути використано в будь-який момент.

Ніякої небезпеки в поверненні Януковича не було. Навпаки, всі б залюбки побачили його тут (стукає рукою по скляній клітці для підсудних – УП). Самого його ніхто не боявся. Але була небезпека, що Росія використовуватиме Януковича для вторгнення в Україну. І вона це намагалася робити.

Ми мусили майже повністю оголити Захід нашої країни, перекинути всі війська на Схід і Підень. Я провів переговори з президентом Білорусі Олександром Лукашенком, щоб Білорусь не використовувалася для вторгнення в Україну. І він пообіцяв це. Сказав, що якщо не зможе зупинити, то принаймні вчасно нас попередить.

Дуже важко відбулося формування уряду. Не було одної політичної сили, яка би могла формувати весь склад уряду. Він був коаліційний. В основному в тому уряді були представники партії "Батьківщина", "Свобода" та "УДАР".

Тобто відповідні квоти отримали політичні партії в уряді. Квота щодо призначення міністра оборони відійшла до ВО "Свобода", яка внесла кандидатуру Тенюха.

Ми дізналися про вторгнення російських військ не 24 лютого, а 27-го, коли було захоплено Верховну Раду Криму. Хоча насправді вторгнення почалося ще 20 лютого, коли Майдан захлинався у крові.

Колишній начальник Генштабу пан Ільїн навіть не набрав мій номер телефону, щоб повідомити про те, що відбувається у Криму, він приховував реальну інформацію. Він працював з Росією, і тому зараз переховується в РФ.

powered by lun.ua
Чи була перемога? Як Україні вдалося вирости в рейтингу конкурентоспроможності
За все хороше і проти всього поганого: що об'єднує депутатів Верховної Ради?
Без труб і диму. Чи зможуть Львів і Житомир повністю стати "зеленими" до 2050
"Дружба народів". Як одна вулиця ділить два селища на кордоні України і РФ
Усі публікації