34120 переглядів
Середа, 27 березня 2019, 23:00

У надрах українських каналізацій щороку розчиняються сотні мільйонів рулонів туалетного паперу. У модернізацію його виробництва вкладають серйозні інвестиції, але це того вартує.

Незважаючи на економічні кризи, війну і політичну ситуацію у країні, попит на делікатну продукцію не зникає. Чистота п'ятих точок громадян приносить власникам фабрик чималі дивіденди.

Як з'являється один з найважливіших гігієнічних продуктів, до чого тут вибори президента, гетьман Виговський та сім'я Вакарчука  в репортажі "Української правди" з селища Гніздичів Львівської області.

У 1961 році радянська людина першою побувала в космосі. Оду безпрецедентному технологічному прориву СРСР співали багато років, поки вся "одна шоста суші" й надалі ходила в нужники з лопухами, клаптями газет, журналів та книг.

Дивина, але перший туалетний папір у СРСР з'явився лише через вісім років після епохального польоту Юрія Гагаріна. Перший рулон зійшов з конвейєра Сяського комбінату Ленінградської області у 1969-му році на англійському обладнанні.

Спершу новинка не користувалася попитом. Тому довелося влаштувати потужну рекламну кампанію у ЗМІ.

"Предназначена для удаления остатков процесса дефекации с внешнего края заднепроходного отверстия, прилегающих к нему участков кожи и сильно концентрированного на данном участке тела волосяного покрова", – пояснювали казенною мовою методички в совєтських газетах.

"Розсмакувавши" новинку на ділі, громадяни СРСР влаштували на неї полювання, миттю звівши продукцію в ранг дефіциту.

У сучасній Україні на душу населення щорічно припадає до 4,5 кг виробленого санітарно-гігієнічного паперу: в основному туалетних рулонів, а також рушників і серветок. У Європі цей показник сягає близько 20 кг, у США – до 30 кг.

Туалетний папір в Україні виготовляють з десяток підприємств. Найбільші з них – "Київський картонно-паперовий комбінат" з виробництвом в Обухові та "Кохавинська паперова фабрика" у Гніздичеві, Жидачівського району Львівської області.

Виговський, любов і гігієна

69-річного Михайла Титикала можна назвати "паперовим магнатом". Він голова наглядової ради ВАТ "Кохавинська паперова фабрика" (КПФ). Творець і власник бренду "Кохавинка". Про таких на Заході кажуть "self-made man".

 

Михайло Титикало в паперовій галузі працює більше половини життя

всі фото: Ельдар сарахман

Титикало дійсно зробив себе сам. У нього відмінне почуття гумору і самоіронія. Про джерело свого капіталу він говорить з жартами і без сорому. Виробництво туалетного паперу допомогло йому зберегти КПФ у буремні 90-ті, досить швидко створити сучасне прибуткове підприємство.

Кохавинську фабрику побудували поляки в 1938 році. У 1979-му вона увійшла в структуру Жидачівського целюлозно-паперового комбінату. Наприкінці 80-х на базі КПФ створили кооператив. У темні 90-ті випускали шпалери і робили меблі з лози.

– Я ж родом з Хустського району (там знаходиться "столиця лозоплетіння" України, село Іза  УП). У Гніздичеві місцеве населення називають "кошиками". Тобто тут теж традиційно плели з лози.

Тут заплава річки Стрий. З гір вона сходить, і її русло гуляє до кілометра в ширину, туди-сюди. А навколо все заростає потрібною сировиною, лозою, – посміхається Титикало.

Майже 100% меблів продавали в Німеччині. Коли вся Україна ламала голову, що робити з купонами, Титикало зміг заробити достатньо валюти. На модернізацію обладнання та старт випуску туалетного паперу його фірма витратила близько 500 тисяч дойчмарок.

 
На Кохавинській фабриці першими в Україні почали робити продукцію з тисненням

Над назвою майбутнього бренду думали недовго.

– Традиційна назва цієї місцевості – Кохавино, – пояснює Титикало. – За легендою, недалеко був маєток гетьмана Виговського. Його управитель на річечці нібито кохався зі служницею. Звідси і пішла назва місцевості – Кохавино.

Коли ми вийшли на ринок з рулончиками "Кохавинки", потрібна була реклама. Моя донька придумала пустити розмальований трамвай в Києві.

Народ і всі гумористи намагалися над нами не просто жартувати, а знущатися. Всі говорили: "Що це за дивна романтична назва для туалетного паперу?!".

Туалетна експансія

Сьогодні на фабриці у Гніздичеві працюють 320 осіб. Середня зарплата 10 632 гривень.

У 2018 році КПФ видала 37,5 тисяч тонн так званої "санітарно-гігієнічної основи", з якої роблять туалетний папір, рушники та серветки. Фабрика побила показники 20-річної давнини, перевищивши їх у десять разів.

– У 2018-му ми зробили тільки одних рулончиків без гільзи (картонної втулки УП) 100 млн штук, розповідає Михайло Титикало. – У порівнянні з 2017-м зростання склало 105,6%. Торішній прибуток – 540 млн. Чистий – 60 млн грн.

 

КПФ розташувалася на 15 гектарах. Тут мріють відкрити виробництво з дорогої целюлози

Сьогодні туалетний папір, рушники та серветки з Гніздичева можна зустріти в Румунії, Молдові, Угорщині, Чехії, країнах Балтії, Голландії та Ізраїлі. Близько 30% продукції КПФ йде на експорт.

– Вважаємось стабільним підприємством, яке не залежить від валютних коливань, – ділиться Титикало. – Тому що, скажімо так, у нас є валюта. Експортна виручка в 2018-му в перерахунку на гривню склала 180 млн.

– Якось я повертався з Італії, де катався на лижах, – згадує Титикало. – У той час на КПП "Косино" був якийсь скандал, угорська сторона ретельно шмонала всі машини.

Дивлюся – з боку України під'їжджає до угорських прикордонників автівка. За кермом молода угорка. Відкриває багажник. Дістає мішок нашої "Кохавинки".

"Опа! – подумав я. – Нарешті, мадяри стали їздити до нас на закупи і брати наші рулончики!".

Агітація для унітазу

У 2018 році в Україні використовували 1 млн 248 тисяч тонн паперу і картону. З них 712 тисяч потрапили до заготівельників макулатури. Саме вона єдина сировина для виробництва туалетного паперу в країні.

 

В Україні на повторну переробку йде більше половини всієї використаної паперової продукції

Всі паперові підприємства України переробили в 2018-му близько мільйона тонн макулатури. Приблизно 30% з цього обсягу завезли з інших країн. Найбільше з Росії 202 тис. тонн.

Кохавинська паперова фабрика на добу переробляє 140-150 тонн макулатури вартістю близько 600 тисяч гривень. Приблизно 25% від загального обсягу сировини "Кохавинка" купує в Румунії та Польщі.

 
Паперові підприємства України переробили у 2018 році майже мільйон тонн макулатури

На складі фабрики, де невтомно сновигають фури і навантажувачі, можна годинами вивчати "генеалогію" туалетного паперу.

"Війна і мир" Толстого, "Хорошо" Маяковського, "Сагайдачний" Зінаїди Тулуб, підручники і посібники з історії України, радянські журнали з механізації сільського господарства, "Рекомендації з використання добрив у колгоспах УРСР", "Кінець третього рейху" все це перетворюється на засіб гігієни і потім нещадно змивається в унітаз.

 

Туалетний папір роблять зі старих книжок, журналів та політичної агітації  

В очікуванні виборів на фабриці задоволено потирають руки: попереду благодатна пора. Склад заповниться агітаційною продукцією всіх без винятку кандидатів у президенти.

– У макулатурі можна знайти все, що завгодно, навіть гроші, – розповідають на КПФ. – Багато заначок. Чоловік прийшов додому, сховав від дружини і забув. А потім ця книга опиняється в пунктах прийому. І в нас.

Купюри не розпускаються на волокна, тобто не переробляються. Йдуть у відходи. Їх веземо на звалище, а там вже копаються всі, кому не ліньки.

Фабрична магія

Виробництво туалетного паперу і засобів гігієни схоже на диво. Для сторонніх це складний процес, подібний до магії.

 

Папір з'являється з сірої макулатурної маси, яка складається з розпущених волокон

 

Макулатуру вичищають від зайвих предметів та часток

 

Великі паперові машини коштують мільйони євро

Спочатку макулатуру завантажують у "гідропульпер" апарат, в якому розпускають папір і картон на волокна. Фільтрують сторонні предмети дріт, целофан, матерію, фольгу.

Читайте також:

"Вата Шоу", Вілкул, 95 квартал. Чим живе батьківщина Зеленського напередодні виборів

"Шеф, у вас наср*ли!" Як працює нічний тролейбус на Троєщину

Крізь Київ до зірок. Що українські астрономи знаходять у Всесвіті

У цехах переробки голосно шумлять машини, вогко і пахне сирістю. Тут багато різного устаткування, резервуарів і плутана система водопровідних труб.

Паперове волокно перетворюють на макулатурну масу непривабливу рідину, яка також проходить кілька етапів очищення, а потім потрапляє до згущувача.

 

Для сільської мешканки Лесі Климак "Кохавинська паперова фабрика" – єдине стабільне місце роботи

 

Макулатурну масу вичищають від домішок крейди та старої фарби

 

Гігієнічні вироби роблять різного кольору за допомогою нешкідливих барвників

Леся Климак оператор очисного обладнання. На підприємстві вона працює 30 років. Жінка пишається тим, що робить туалетний папір.

– Де б я не була, бачу багато нашої "Кохавинки". В Жидачеві, Львові, Дрогобичі, перекрикує Леся гуркіт машин і робить раціональну пропозицію: Думаю, у Гніздичеві потрібно поставити наш фірмовий кіоск. Прикро, що нашу продукцію тут продають перекупники.

 

З готового паперу формують великі рулони

 

Потім його відправляють на нарізку

Перед формуванням паперу на спеціальних машинах волокна відмивають від крейди та фарби.

– Тільки потім вже абсолютно чисту масу наливаємо на так звану "безкінечну сітку", показує Михайло Титикало. – Тут йде процес зневоднення. Вода провалюється у сітку, а волокно йде далі.

Поступово воно формується у папір: волокно відривається від сітки за допомогою вакууму і прилипає до формуючої тканини.

У підсумку воно потрапляє в пресову частину. Потім сушиться на так званому "янкі-циліндрі" – спеціальному барабані з парою всередині і температурою поверхні до 180 градусів.

Насамкінець знімаємо з циліндра і намотуємо в рулон. Так ми з вами швиденько і отримали папір, хе-хе.

 

З паперу роблять рулони довжиною понад два метри

 

Довгі рулони нарізають на готові рулончики

 

Фабрика виготовляє 300 тисяч туалетних рулончиків на добу

На фінальній стадії папір намотують на "гільзу", "олівець" довжиною 2,1 метра або 2,3 метра. Далі упаковують в етикетку, яку, до слова, на фабрику постачає фірма молодшого брата Святослава Вакарчука, Олега.

Сформований довгий моток розрізають пилкою на готові рулони шириною 90 міліметрів, в кожен з яких замотано 55 метрів паперу. На добу виходить 300 тисяч штук.

 

Рулончики пакують у мішки з 48 штук

 
З готового паперу нарізають не тільки туалетні рулони, а й рушники та серветки
 
Етикетку для "Кохавинки" роблять на фірмі молодшого брата Святослава Вакарчука

На конвейєрній стрічці рулончики формують у вісімки, а потім упаковують в мішки по 48 штук.

Безкінечний попит

Пара та алхімічна складова, без якої не було б ані туалетного паперу, ані рушників, ані серветок.

Котельня  особлива гордість "Кохавинської фабрики".

Loading...

Раніше тут були хороші газові котли з Швейцарії. Але після анексії Криму і початку війни на Донбасі використовувати газ стало задорого. Довелося купувати нове австрійське обладнання за 1,5 мільйона євро, що працює на дерев'яній стружці.

На місяць йде 1 800 кубічних метрів стружки, а собівартість гігакалорії тепла зменшилася в 2,5 рази.

– Якщо б ми продовжували використовувати газ, то платили б сьогодні за нього 3,5-4 мільйони гривень щомісяця, – прикидає Титикало. – Додайте сюди ще 2 мільйони, які ми платимо на місяць за електрику.

Новий котел, скажу я вам, – це космічний корабель.

Процесом керують 27 контролерів, все абсолютно автоматизовано. Є тільки один оператор. Система очищення – чотириступенева. Тому на виході в атмосферу фактично нічого немає.

 

У 2018 році на "Кохавинській фабриці" зробили 100 мільйонів туалетних рулончиків

На своїй фабриці Михайло Титикало знає кожен гвинтик. Він може водити по цехах годинами і детально розповідати про кожен верстат і апарат.

У "паперових магнатів" з Гніздичева гарний настрій і великі плани на майбутнє. На модернізацію виробництва щорічно тут витрачають до 2 мільйонів євро, і ці гроші, схоже, цілком окупаються попит серед українців на гігієнічні засоби тільки зростає.

 

Офіційна середня зарплата на КПФ  – більше 10 тисяч гривень

На "Кохавинській паперовій фабриці" кажуть, що навіть кризовий 2014-й рік не вплинув на обсяги виробництва.

– Так, купівельна спроможність знизилася, – зазначає Михайло Титикало. – Але без нашої продукції вже неможливо уявити життя людини. Її завжди будуть купувати.

 

Донька Михайла Титикала Лариса була заміжня за актором Володимиром Горянським. Після розлучення у неї залишилася донька Марія

У 90-х на душу населення в Україні припадало 1-1,5 кілограма вироблених санітарно-гігієнічних засобів. Зараз – в три рази більше.

– Ми хочемо в Європу, культура росте, – посміхається Титикало і закінчує на анекдотично-філософській ноті, заходячись гучним сміхом. – Якось один з наших засновників, мій колишній заступник, доктор економічних наук, сказав так: "Наш уряд, наші політики так обс*рають своїх громадян, що туалетний папір буде потрібен завжди!".

Євген Руденко, Ельдар Сарахман, УП



powered by lun.ua