Київська Уолл-стріт, або Як зароджувався фінансовий центр України
115 років тому, 1 серпня 1905 року, в нову будівлю на Інститутській, 9 переїхала Київська контора Держбанку тодішньої Російської імперії.
Телефон і телеграф, незвичайна система вентиляції, автономне парове опалення та електрика робили банк однією з найбільш технологічних будівель тогочасного Києва.
Біля двоповерхового будинку, який охороняють скульптури міфічних грифонів, на початку 20 століття фотографувалися молодята. Його зображення було на поштових листівках, які відправляли в різні кінці світу.
Сьогодні головний офіс Нацбанку України залишається однією з найбільш ефектних пам'яток архітектури столиці.
Він пережив всі війни, революції. І в цілому не змінив свій зовнішній вигляд та інтер'єр.
Журналістам "Української правди" показали і розповіли, що приховує яскравий фасад Національного банку України.
Стара контора. Кріпосні та інвестиції в майбутнє
"Коли видавали кредит дворянам, в опис йшло рухоме і нерухоме майно: брички, коні, худоба. І кріпаки. Так відбувалося в Російській імперії до скасування кріпацтва в 1861 році. Більше всього в описі застави зустрічалися чоловіки рекрутського віку. Найдешевше описували дітей, дешевше, ніж корів та свиней".
Цю дику для 21 століття історію Роман Рілов з Музею грошей НБУ розповідає, йдучи коридором, який з'явився в 2000 році. Він з’єднав головний корпус фінустанови 1905 року з більш старою будівлею, де все починалося.
Стара контора стоїть зліва від відомого всім офісу рожевого кольору.
– Зараз ми йдемо по будівлі, яка була першим банком на Інститутській, – показує екскурсовод.
Це був Будинок дворянського зібрання. Правильна квадратна форма, рівні пропорції, колонада на вході – його побудували в стилі класицизму в 1845 році.
Через два роки, в 1847-му, будівлю викупили. Сюди в'їхала Київська контора комерційного банку Російської імперії.
Перший банк столиці з'явився ще в 18 столітті на Подолі. Саме там з часів середньовічного Києва кипіла торгівля.
Вулиця Інститутська (колись називалася Івановською та Бегічевською) до середини 19 століття залишалася ще досить глухим місцем. Але, обравши його в 1847-му, банкіри вже розуміли, що Хрещатик поступово перетвориться на політичний центр.
Через 31 рік побудували міську Думу, земля на Хрещатику стала коштувати 300 рублів за квадратний сажень (4,55 кв м). Тоді як місячний дохід звичайного роботяги складав 20-40 рублів.
Інститутська скоро стане центром комерційним і діловим, де вартість землі теж підскоче в декілька разів.
Липки. Сади, садиби та виноградники
Стоячи у внутрішньому дворику Нацбанку, прихованому від роззяв, під дзюрчання фонтану Роман Рілов пояснює, чим була ця частина Києва 150-170 років тому.
Інститутська стала однією з перших вулиць, що з'явилася в історичній місцевості Липки.
У 1842 році тут відкрили Київський інститут шляхетних панянок. Сьогодні замість нього – Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України, відомий більше як Жовтневий палац.
– Тут був великий липовий гай, приміський ліс, садиби, виноградники. Навколо сади, на місці яких зараз стоїть Кабінет міністрів.
Там, за нами, знаходилися складські приміщення та туалет, нової міської каналізації ще не було, – розказує Роман.
– Наприкінці 19-го - на початку 20-го століття у банка була своя стайня, – продовжує екскурсовод. – Золото, срібло, документацію підвозили сюди саме бричками.
Ближче до початку 20 століття у банкірів виникла необхідність розширюватися. На місці флігеля, в якому жила адміністрація, вирішують побудувати новий корпус, де сьогодні знаходиться серце Нацбанку України.
Читайте також: "Туйовий Хрещатик". Чому кияни сумують за каштанами та як вони стали символом столиці
Нова контора. 887 тисяч золотом та ароматерапія
Нову двоповерхову будівлю банківської контори побудували поруч зі старою за три роки – з 1902 по 1905.
У конкурсі проєктів брав участь зокрема й вдомий архітектор Владислав Городецький, який як раз в той час будував свій Будинок з химерами. Але будівельна комісія вибрала пропозицію інженера та архітектора Олександра Кобелєва.
Кобелєву вдалося краще відповісти на запити замовника, серед яких – мінімум дерев'яних деталей у будівництві і планування підземного поверху з максимально просторими приміщеннями для майбутніх сховищ.
Але головною вимогою було спроєктувати будівлю так, щоб врахувати потреби при подальшому розвитку банку в найближчі 50 років.
Новий банк у Києві обійшовся Міністерству фінансів Російської імперії у 887 тисяч рублів золотом. Для порівняння – одно- або двоповерхова садиба на Інститутській у той час коштувала 140-180 тисяч. А будівництво 12-поверхового хмарочоса Гінзбурга, на місці якого зараз стоїть готель "Україна", забрало 1,5 мільйона рублів золотом.
– Ландшафт на Інститутській складний, тому перед спорудженням банку вирівнювали землю, – розповідає Роман Рілов. – Тоді у будівлі було три поверхи, один підземний і два надземних (в 1934 році надбудували ще два та корпус отримав свій нинішній вигляд – УП).
Поруч також побудували окремий чотириповерховий будинок з квартирами для адміністрації та сімей на 32 людини (зараз тут також офіси НБУ – УП).
В суму (887 тисяч – УП) увійшла закупівля меблів, обладнання та сейфів.
Багато грошей пішло на модернову на той час систему вентиляції з лабіринту труб в стінах і підлогах.
– Взимку по цих трубах твердопаливний котел розганяв пару для опалення, – пояснює гід. – А влітку електровентилятори наганяли холодного повітря.
Частина наших працівників знала ще тих, хто працював у банку до появи третього та четвертого поверху. Тоді ще працювала старої системи вентиляція.
Використовували цікаву схему: свіжозрізані троянди клали біля підземного вентилятора. Запах квітів стояв у коридорах, приміщеннях та у головній залі.
За словами Романа Рілова, інженери, які працювали під час реконструкції будівлі за незалежної України, кажуть, що система тих труб ще до кінця не знищена.
– Якби було дуже-дуже велике бажання і кошти, то її можна було б відновити. Просто зараз її не раціонально використовувати. Але свого часу вона була фактично технологічною новацією, – стверджує екскурсовод.
Грінготтс. Грифони та північно-італійська готика
– Це ж Грінготтс, чарівний банк з "Гаррі Поттера ", – таке порівняння часто звучить з вуст тих, хто вперше потрапляє в операційну залу НБУ.
Коридори, стіни, стелі, вітражі, сходові прольоти викликають різні асоціації – від палацу до оперного театру.
Гучні слова і звуки в головній залі, де сьогодні працюють 50 чоловік, відгукуються луною.
– Можете уявити, який 115 років тому тут стояв шум, коли було мало відвідувачів. Від друкарських машинок і касових апаратів металевий лязкіт був хороший, – посміхається Рілов.
Для того, щоб зробити будинок не тільки функціональним, але й вишуканим, архітектор Кобелєв залучив до робіт скульптора Еліо Саля. Італієць прикрасив фасад ліпниною і грифонами. Операційний зал – декількома божествами.
– Вони відповідали за головні у розумінні авторів сфери економики, – показує гід. – Гермес – бог торгівлі. Деметра відповідає за сільське господарство. Гефест – за промисловість. Афіна – за транспорт і логістику, але це не канонічне значення, а інтерпретація.
Ще є окремі зображення кадуцея, жезла Гермеса, як символа торгівлі.
Еліо Саля працював над цим майже паралельно з прикрасою Будинку з химерами.
У 1934-му, коли проводили реконструкцію банку, добудовували два поверхи, Олександр Кобелєв особисто брав участь в роботах. Це допомогло зберегти первісний стиль: елементи північно-італійської готики і раннього флорентійського Відродження.
– Грифони на фасаді – символічні охоронці скарбів, – розкриває задум автора Роман Рілов. – Сама будівля схожа на скриню. Вікна – наче отвори для ключів.
Фактично це скарб під охороною грифонів.
Фінансовий центр. Біржові гравці та елітне житло
Як фінансовий центр Києва вулиця Інститутська сформувалася за півстоліття, починаючи з 1847-го, коли в Будинок дворянського зібрання переїхала банківська контора.
– Уявіть собі 1906 рік, – пропонує Роман Рілов. – Який-небудь цукрозаводчик йде на нараду виробників в готелі "Континенталь", який знаходився на Хрещатику. Там вони збиралися, щоб узгодити свою тактику торгів на біржі.
У цьому районі вони могли збути свою оптову партію, оформити рахунки.
Поряд з 1873-го знаходилася перша Київська товарна біржа (сьогодні в цьому будинку поруч з НБУ – "Клуб Кабміну"), а потім в цю будівлю переїхав Земельний банк.
– Біржа, Земельний банк, банк Державний – фінансові потоки сюди змістяться дуже швидко. Ділове життя Києва перетече саме на Інститутську, – говорить Рілов.
Всі потрібні заповзятливій людині контори знаходилися поруч, у пішій доступності. Інститутська і околиці почнуть обростати необхідною інфраструктурою, ідеальною для біржового гравця.
Заможні кияни, у котрих тут були маєтки, стали переробляти їх для оренди – добудовували другі, треті поверхи.
Попит на елітне житло задовольнив Лев Гінзбург. У 1912-му він закінчив будівництво першого в Києві хмарочоса – 12-поверхового прибуткового будинку.
Банкіри, біржовики, підприємці могли орендувати там квартири на будь-який смак – від трьох до десяти кімнат.
Хмарочосу Гінзбурга не пощастило – в 1941-му, перед відходом з міста, його разом з іншими будівлями на Хрещатику підірвали радянські військові інженери.
За словами Романа Рілова, така ж доля чекала і нинішній офіс НБУ. Але його незадовго до вибуху встигли розмінувати німці.
Золото нації. Гіперінфляція та монета за 350 тисяч
За останні 115 років головний корпус НБУ в цілому зберіг свій зовнішній вигляд і образ – скарб під охороною грифонів.
За весь цей час, стверджують у банку, не було жодного пограбування в класичному, голлівудському розумінні. Можна згадати лише війни і революції, коли будівля переходила з рук в руки.
Специфіка цього режимного об’єкту, в трьох корпусах якого працюють 1500 людей, давно змінилася. Касового обслуговування тут немає. У будівлі знаходиться фінансовий регулятор України. Його мозок, операційний центр.
На питання, чи зберігають на Інститутській золотий резерв країни, банкіри відповідають з посмішкою: "Цю таємницю ми заберемо з собою в могилу. Частину золота можна побачити в нашому Музеї грошей". І додають: "Жодна з країн свій стратегічний резерв в одному місці не зберігає".
Серед золота з музею, про яке говорять банкіри, – найбільша в Україні монета 999-ї проби, випущена до Євро-2012.
На момент випуску вона коштувала більше 350 тисяч гривень. Через декілька років її ціна підскочить удвічі.
У невеликій залі музею – вся історія грошових відносин в Україні: від "протогрошей" у вигляді пшениці і мушель до середньовічної київської гривні, монет Володимира Великого і Ярослава Мудрого.
Від перших ста карбованців УНР до купонокарбованців 90-х і першої сучасної гривні, яку друкували в Канаді.
Зупиняючись біля стенду з купонами, які були в обігу до 1996 року як тимчасові купюри "багаторазового використання", люди старші тридцяти згадують ті непрості часи. Хтось із здриганням, хтось – із ностальгічною посмішкою.
Тим, хто молодший, Роман Рілов розповідає про гіперінфляцію в 90-х.
– Ця велика грошова маса слабко підкріплялася економікою, – пояснює він. – Про її знецінення говорять самі номінали.
Від 1 до 100 карбованців – це гроші 92 року. В 93-м – тисячі та десятки тисяч. 94-95 – сотні тисяч та банкнота 1 000 000 карбованців. До речі, якщо у когось така є, не викидайте. Зараз колекціонери її дуже цінують.
Сьогодні, боячись повторення подібного економічного колапсу, сучасні українці рятуються гумором.
У соцмережах давно гуляють зображення мільйонних банкнот із зображенням чинного президента. І роялем.
Коли ходиш коридорами НБУ на Інститутській, розумієш, що мова тут не тільки про гроші, а й про незалежність держави.
Архітектор Олександр Кобелєв, який здав будинок банку в 1905-му, був членом Київського клубу російських націоналістів.
За іронією долі, Кобелєв застав на фасаді свого дітища різну символіку: двоголового імперського орла, тризуб УНР, а потім і герб СРСР.
Останні 29 років на флагштоках НБУ майорять український прапор і прапор Євросоюзу.
Чи залишаться вони тут через 100 років, багато в чому залежить від тих, хто сидітиме в кабінетах по сусідству – на вулиці Банковій. На якій банків, до речі, ніколи не було.
Євген Руденко, Назарій Мазилюк, УП
