З Московської на Князів Острозьких. 8 запитань про перейменування вулиць Києва (детально)
Початок великої війни запустив в Україні ще одну, потужну хвилю дерусифікації.
Правда, цього разу замість бронзових пам'ятників Леніну додолу летітимуть металеві таблички на будинках і парканах.
Так, із середини квітня, коли окупанти відступили ген за державний кордон України на півночі, Київ почав жити великим процесом під назвою – перейменування столичних вулиць.
Про вулиці пишуть фейсбук-пости, влаштовують дискусії й говорять на похоронах.
Хтось активно переконує, що перейменування зовсім не на часі, а хтось ще пару тижнів тому просив віддати свій голос за вулицю імені Романа Ратушного, Олександра Махова чи Дениса Антіпова – героїв великої війни.
І не дарма – кожна з них перемогла в рейтинговому голосуванні в застосунку "Київ Цифровий".
Усього в голосуванні взяли участь 285 тисяч людей – цифра може здатися незначною, але це приблизно населення Черкас. І це на кілька тисяч більше, ніж учасників голосування за проєкти "Громадського бюджету" – найвідомішого міського проєкту Києва.
Втім, на цьому етапі історія з перейменуванням столичних вулиць не завершилася – ба більше, вона не була розказана спочатку.
Як і хто обирав вулиці для перейменування? Чому в Києві зникне вулиця Пушкінська, але залишиться вулиця Пушкіна? І коли в столиці фізично почнуть змінювати таблички?
Знайти відповіді на ці запитання УП допомогли:
- Володимир Бондаренко – секретар Київради (обраний від партії "УДАР"), ініціатор великого перейменування вулиць;
- Ксенія Семенова – депутатка Київради від "Слуги народу", яка працювала над питанням перейменування вулиць і була однією з ініціаторок знесення російських пам'ятників у Києві;
- Тиміш Мартиненко-Кушлянський – член експертної комісії з перейменування вулиць при Київраді.
Коротко про головне в цьому тексті:
- експертна комісія при Київраді відфільтрувала список із майже 500 вулиць, назви яких пов'язані з Росією та Білоруссю, і ще щонайменше 10 тисяч варіантів їхнього перейменування, і віддала на рейтингове голосування в "Київ Цифровий" 296 вулиць 3-4 варіантами нових назв для кожної (ще кілька варіантів назв були додані з боку Київради, так їхнє число зросло до 5-12)
- усі охочі (не лише кияни) п'ять днів, з 15 по 19 червня, голосували за нові назви. Так, наприклад, для вулиці Московської обрали варіант – Князів Острозьких, для вулиці Ватутіна – Територіальної оборони, а для вулиці Волгоградської – Романа Ратушного
- після завершення голосування в застосунку "Київ Цифровий" нові назви має затвердити Київрада – станом на 7 липня цього ще не сталося
- навіть після всіх цих етапів у Києві залишаться вулиці, назви яких пов'язані з росіянами, Росією та Білоруссю. Чому? Читайте детальніше ⬇
Як обиралися вулиці для перейменування?
Початково процес перейменування вулиць мав виглядати трохи простіше, але не факт, що краще – за задумом Київради, нові назви мали народитися через голосування в застосунку "Київ Цифровий". Тобто проміжної ланки в особі експертної комісії попередньо не існувало.
Так, 15-го квітня, на 51-й день великої війни, Київрада почала збирати на свою електронку пропозиції по перейменуванню майже 500 столичних вулиць. У підсумку вийшов величезний список старих назв і ще більший – нових.
"Цей список на 460+ позицій включав об'єкти, які були подані за незрозумілим принципом. Там були всі! Тичина, Бажан, червоноармійці, дотичні до боїв у Другій світовій війні. І цей список довів критику громадськості до максимального градусу.
Після цього київська влада дала задню й оголосила про створення експертної комісії, яка має всі ці пропозиції проаналізувати. І нам дали на це п'ять днів", – пригадує пан Тиміш.
За п'ять днів комісія ретельно профільтрувала список із майже 500 вулиць і скоротила цей перелік до 296.
У підсумку комісія рекомендувала перейменувати вулиці Києва, які зачіпають:
- російські топоніми – вулиці Московська, Пітерська, Кемеровська тощо. Під перейменування потрапили всі топоніми, окрім річки Дон, згаданої в гімні України;
- більшість російських діячів культури – вулиці Пушкінська, Льва Толстого, Тургенєва тощо. Цікавий момент: ці назви забрали з центру, але подібні до них – Пушкіна, Чехова, Лермонтова, щоб, як сказав один із членів комісії, українцям "не виглядати варварами перед світом", залишили на окраїнах (Троєщина, Бортничі).
"Ми взяли на озброєння принцип, який був при російській, радянській владі – залишили пам'ять про певних діячів російської культури, але відправили їх на периферію Києва", – пояснює пан Тиміш
- імперські назви. Виключенням став російський генерал-ад'ютант Драгомиров, який мав українське походження і прихильно ставився до української культури;
- вище військове командування Червоної армії – вулиці Маршала Тимошенка, Маршала Малиновського, Генерала Вітрука тощо. Адже, окрім військових завдань, ці люди також виконували політико-ідеологічні, тобто насаджували радянську ідеологію на території України;
- червоноармійців, які не брали безпосередньої участі у звільненні України від нацизму – наприклад, вулиця льотчика Дончука, який народився в Києві, але воював за його межами і загинув далеко в Норвегії;
- міфологічні постаті – вулиця комсомолки Зої Космодем'янської, льотчика Гастелло, та людей, чия роль у протистоянні з нацистами не з'ясована до кінця – родину Хохлових, яка брала участь в антинацистському підпіллі в Києві, санітарку Марію Боровиченко.
Комісія рекомендувала залишити вулиці Києва, які зачіпають:
- видатних діячів української культури часів СРСР – вулиці Тичини, Бажана, Трублаїні, Данькевича тощо. Позицію "прибрати всіх, хто пов'язаний з радянською владою", пан Тиміш називає максимально безглуздою, адже культурні діячі того часу змушені були йти на компроміси з владою;
- частину російських діячів, які зробили вагомий внесок у розвиток світової культури, науки – Менделєєв, Вавілов, або були пов'язані з Києвом чи Україною загалом – Васнєцов брав участь у розписі Володимирського собору, Купрін жив у Києві й писав про Донеччину, Лєсков пов'язав частину своїх робіт з Україною.
"Комісія не керувалася етнічним принципом, бо етнічний принцип – це шовінізм. Фейсбукова теза "треба перейменовувати всі вулиці, названі на честь росіян" – надзвичайно смішна.
Якщо нею керуватися, то треба перейменовувати вулицю Олени Теліги – вона ж етнічна росіянка! Чи засновника українського інтегрального націоналізму Дмитра Донцова, чи Марка Вовчка.
Комісія судила по заслугах людей і їхньому відношенню до української культури", – пояснює орієнтири роботи комісії пан Тиміш
- червоноармійців, які брали участь в обороні Києва 1941-го або звільненні Києва 1943-го – наприклад, росіянин Микола Юнкеров, який загинув, воюючи за Київ у Пущі-Водиці. Зберігаючи назви цих вулиць, комісія хоче вшанувати пам'ять українців та інших громадян, які поклали своє життя за столицю.
*Близько 20-30 топонімів, зокрема проспект Героїв Сталінграду, проспект Дружби народів, підпали під процес перейменування до 24 лютого й не були виставлені на голосування в "Києві Цифровому".
Ще кілька вулиць перейменують для збереження унікальних топонімів, наприклад вулицю Кудряшова на вулицю Мокра – щоб зберегти назву річки Мокра, притоки Либеді, що протікає поряд.
Не лякайтеся – позаду найдовший блок у цьому тексті.
Тобто частина київських вулиць, пов'язаних з російськими діячами, все-таки залишиться на карті?
Саме так. Принаймні зараз.
А білоруські топоніми?
Також лишаються в Києві, до того ж – майже всі.
Винятками є хіба дубляжі – наприклад, щоб зменшити кількість об'єктів під назвою "Мінський", проспект Мінський пропонують перейменувати на Литовський.
Ще одна категорія винятків – це білоруські топоніми, які є малозначимими для української культури.
Наприклад, вулицю Славгородську, названу на честь білоруського міста Славгород, пропонують перейменувати на вулицю Дениса Антіпова – військовослужбовця 95-ої бригади ЗСУ, що на початку травня загинув під Ізюмом.
Загалом експертна комісія пропонує розділяти "білоруську державу, окуповану Росією, і білоруський народ, який в абсолютній більшості не підтримує війну в Україні".
"Ми знаємо, що в складі ЗСУ воює полк імені Кастуся Калиновського з білоруських добровольців. А також, що в перші місяці війни білоруські партизани вчиняли диверсії, щоб не дати росіянам підвозити озброєння", – пояснює позицію комісії пан Тиміш.
До речі, окрім білоруських топонімів у назвах вулиць, комісія також рекомендує їх залишити у назвах станцій метро – "Берестейська" та "Мінська".
Чи потрібно перейменовувати вулиці саме зараз?
На цьому питанні думки розділяються – як серед ініціаторів великого перейменування та членів експертної комісії, так і серед громадянського суспільства.
Володимир Бондаренко називає нинішній час "вікном можливостей", через яке можна як провести рішення з перейменуванням вулиць у Київраді, так і примирити з ним самих киян.
"Якщо у 2022 ми проґавимо цей шанс, то далі завершити цей процес буде вкрай важко", – вважає Бондаренко.
Водночас пан Тиміш із такою думкою не погоджується аж ніяк, пояснюючи, що попередні 8 років Київраді нічого не заважало перейменовувати вулиці. Ба більше, у Київради був час робити це розмірено та осмислено, а не в турборежимі: 5 днів на роботу експертів, 5 днів на голосування в "Київ Цифровий".
Він пропонує швидко позбутися найбільш токсичних назв вулиць, але водночас зачекати з перейменуванням тих, навколо яких спалахують дискусії або непорозуміння. Щоб не ухвалювати поспішних емоційних рішень.
"Пересічна людина, яка не може своїми руками дотягнутися до шиї російського окупанта, шукає вихід емоціям, і найближче, куди вона може дотягнутися – це назва вулиці, розташованої поруч.
Людина заходить у Вікіпедію і бачить, що Васнєцов – це якийсь російський художник. Усе, його треба нафіг знищити! Але це є злочин відносно міста", – описує свої враження від непослідовної міської політики пан Тиміш.
Результати голосувань в "Київ Цифровий" – остаточні?
Ні.
Після завершення голосування по всьому списку ще раз "пройшлася" експертна комісія, яка викидала повторювані назви та перевіряла нові на предмет доцільності. Так список оновився приблизно на 15-20%, побачити його повністю можна тут.
Зокрема, комісія не погодилася перейменовувати вулицю сім'ї Сосніних на Марії Кюрі й просить Київраду назвати її іменем відомого українського письменника Івана Дзюби. Вулицю Металістів експерти просять назвати іменем історика Михайла Брайчевського, а не – Червоної Рути. А вулицю Ломоносова – вулицею молодої науковиці Юлії Здановської, а не "вулицею Науки".
Надалі рекомендації комісії передадуть у Київраду, а кінцеве рішення буде вже за депутатами. Голосування, найімовірніше, буде або пакетним, тобто за всі вулиці одразу, або по районах. Окремих голосувань за кожну з 296 вулиць не планується.
І Бондаренко, і Семенова впевнені у 100% підтримці залу.
"Зараз не буде жодної людини, яка скаже: "Оце треба залишити на території Києва!", – ділиться думками Бондаренко.
Добре, а коли в Києві почнуть змінювати таблички з назвами вулиць?
Централізовано – точно не цього року. Грошей у бюджеті Києва, як пояснює Бондаренко, на це немає.
Тому, якщо вашим будинком опікується комунальне підприємство, то з новими табличками доведеться почекати. Або – знайти мецената чи самостійно скинутися грошима з сусідами. Заміна однієї таблички – це питання плюс-мінус тисячі гривень або й менше.
Втім, якщо вашим будинком опікується ОСББ, то з питанням "Ну, коли вже?" ви можете йти до його голови одразу після голосування Київради.
Чи треба змінювати документи, якщо мою вулицю перейменували?
Ні, ані реєстрацію в паспорті, ані документ, що підтверджує право власності на квартиру, змінювати не треба.
На цьому дерусифікацію Києва завершено?
Ні, попереду ще багато роботи.
По-перше, виконком Київради, як розповідає депутатка Семенова, наразі затягує демонтаж пам'ятників і табличок, що стосуються Росії та її колоніальної спадщини.
Через два місяці після депутатського голосування виконком досі не створив міжвідомчу групу, яка має затвердити точний перелік пам'ятників для демонтажу та визначити місце для їхнього зберігання (в орієнтовному списку їх 47, зокрема Ватутіну, Ковпаку, Пушкіну, Щорсу).
По-друге, ймовірно, на нас чекає повторне голосування за зміну назв п'яти станцій київського метро.
Бо результати, зібрані через Google-форму, деяким депутатам видаються ненадійними (зокрема через те, що в такий спосіб одна людина може голосувати нескінченну кількість разів).
Тому голосування за нові назви для метро планують винести в "Київ Цифровий".
І, по-третє, рішення, власне, про перейменування вулиць теж наразі ще не ухвалене. Так що все тільки починається.
Ольга Кириленко, УП
