Можна було б сказати, що це інтерв'ю про дипломатію. Але насправді воно про те, як країна, що воює, говорить зі світом так, щоб її не просто слухали, а діяли.
В перший день повномасштабного вторгнення Світлана Заліщук прийшла в редакцію УП перекладати новини англійською, щоб світ зрозумів, що відбувається.
Чотири роки по тому вона переконує короля Швеції приїхати в Україну під час війни, запускає кампанії, які збирають сотні тисяч євро, і працює з країною, де підтримка України – політичний та національний консенсус.
Ми поговорили про те, як у Стокгольмі акції на підтримку України досі проводять тричі на тиждень, шведи готуються до війни, а дипломатія воюючої країни – це не про келихи шампанського, а про вміння тримати увагу світу, коли він постійно відволікається.
Про візит короля Швеції в Україну
– Востаннє, коли ми з вами бачилися, це був перший день повномасштабного вторгнення. Ви буквально сиділи в редакції УП і допомагали з перекладом новин англійською. Тепер ви – надзвичайний і повноважний посол України в Швеції. Як змінилося ваше життя за ці трохи більше ніж чотири роки?
– Я була тоді у вашому офісі, я пам'ятаю, з чоловіком і з собакою. Коли почалася війна, була думка, де ж ми можемо бути найбільш корисні прямо зараз, і ми подумали тоді, що перекладати українські новини, щоби світ читав про те, що відбувається. Це надзвичайно важлива справа. І оскільки мій чоловік англієць, то було дуже доречно, щоб і він допомагав тоді створити англомовну версію "Української правди". В якомусь сенсі, можливо, символічно, що я продовжую робити те саме.
Я представляю Україну в Швеції й намагаюся зробити так, щоби світ не просто бачив, що відбувається в Україні, але й допомагав нам, стояв поруч із нами.
За ці чотири роки багато чого було в моєму житті, але для мене насправді це величезна честь бути послом, представляти Україну під час війни. Адже я представляю найвідважніший народ у світі.
– Нещодавно ви приїжджали в Україну з вельмишановним гостем – королем Швеції Карлом XVI Густавом. Це перший візит короля в Україну за 14 років. Як вдалося організувати такий візит?
– Я хочу зауважити, що це єдиний монарх, який за всю історію української незалежності відвідував Україну. Тобто жоден інший монарх жодної іншої країни не відвідував Україну. А він вже відвідав двічі, і перший раз це було в 2008 році з офіційним державним візитом.
Він тоді, до речі, був і в Києві, і в Херсонській області, в селі Старошведське, яке називається у нас Зміївка. Вони його досі називають Старошведським селом у Швеції.
Але також він відвідував і Крим тоді в 2008 році. Тому король дуже добре знає, чий Крим. Так само шведам вистачило мужності, щоб монарх приїхав в Україну під час війни.
В нас були справді представники королівських родин, тобто принци і принцеси, але не було представника королівської родини в статусі глави держави, саме його називають монархом. І треба віддати належне королю – йому за два дні виповниться рівно 80 років (інтерв'ю записувалося 28 квітня – УП), у нього ювілей. Але попри його досить поважний вік король не вагався і підтримав цей візит.
Насправді ми готувалися до церемонії 24 лютого, до вшанування четвертих рокових війни. Для цієї церемонії король виділяє королівську каплицю. І особисто вони з королевою присутні на цій церемонії вже останні три роки.
Ми готувалися до цієї події, співпрацювали з королівським двором для організації. І в одній з таких розмов прозвучала ідея, що, до речі, король, – а ми вже про це знали, – готує візит до Польщі.
Польща і Україна дуже недалеко знаходяться одна від одної. Ми подумали, можливо, король готовий би був відвідати також і Україну. Ця ідея зрезонувала моментально, і до мене досить швидко повернувся Королівський палац, який сказав, що в нас є "зелене світло" на розробку програми. І робота пішла дуже швидко. Ми знайшли дату, і король поїхав.
Але за місяць до візиту був обстріл Львова, чи навіть за три тижні, і тоді я подумала, що, напевно, шведи подумають про скасування, тому що це було серед білого дня і центр міста. Той самий центр, де ми будемо ходити пішки. Чи погодяться вони поїхати? Але, як бачимо, їм не забракло сміливості, і вони приїхали.
Коли ми зустрічали короля на кордоні, був віцепрем'єр Кулеба, я і губернатор (голова Львівської обласної військової адміністрації – УП) Максим Козицький. Король вийшов, всі були такі трошки напружені, тому що це король все ж таки.
Ми його привітали, всі потисли руки, і я в цей момент сказала: "Ваше Величносте, ви знаєте, що ви єдиний монарх, який відвідав Україну?". І король тоді пожартував: "Ha, I think they miss a lot". Тобто "вони багато чого втрачають". І всі, звичайно, вже засміялися в цей момент. І зовсім інша вже атмосфера була. Такий вайб якоїсь дружності і легкості, незважаючи на те, що це був Його Величність.
– Ви згадали в своїй колонці, що минулого разу король відвідував Зміївку. Чи є інформація, що зараз з цією громадою в Херсонській області? І що з тими людьми, які там жили?
– Це одна з невеличких історій, яка теж сталася зі мною, коли я приїхала тільки в Швецію. Ти стаєш повноцінним послом, коли вручаєш вірчі грамоти.
До речі, цікаво про вірчі грамоти. Дуже багато людей думають, що це король мені щось вручає. Насправді навпаки. Це посол вручає королю вірчі грамоти. Бо що таке вірча грамота? Це з давніх часів, коли не було інтернету, мобільних телефонів, імейлів, керівники держав писали вірчу грамоту: "Будь ласка, оце Світлана Заліщук, я їй довіряю, довіряйте так само їй, як довіряю їй я, вона мій посол".
І посол брав цю вірчу грамоту, подорожував в інші країни і вручав це главі тієї чи іншої держави, і тільки з того моменту він вважався повноцінним послом. А до цього ти не мав права зустрічатися з політиками.
Тобто я приїхала сюди 1 вересня, але до вручення вірчих грамот я не мала права зустрічатися з міністрами, чи з депутатами, чи з іншими політичними представниками.
До речі, з вірчими грамотами теж бувають різні історії. Їх гублять, забувають, в останню хвилину виявляють, що помилка в прізвищі. Я тричі перевіряла, коли їхала з Києва, щоб вірчі грамоти були в мене в сумці. В належному місці, щоб їх можна було знайти.
І коли я вже приїхала і мала вручати ці грамоти, вже була запланована зустріч з Його Величністю, я подумала, що було б гарно, можливо, зробити якийсь символічний подарунок королю. І я знала, звичайно, що він був у 2008 році в Україні і що він переймається долею старошведського села Зміївки.
В нас є дипломат Анастасія Набокова, яка сама родом з Херсона. І я попросила: "Анастасіє, чи можете ви зв'язатися з місцевою громадою і дізнатися, як у них справи? Можливо, вони погодяться зробити спільну фотографію, яку я передам, наприклад, Його Величності при зустрічі. Я думаю, що йому буде приємно. Він не бачився з ними, відповідно, 18 років".
На що вона зв'язалася з начальником Бериславської міської військової адміністрації, і він нам повідомив, що, на жаль, Зміївка майже повністю розбомблена, що там зруйнована і школа, і церква. І в селі залишається всього-на-всього двоє людей. Не хочуть їхати звідти. Всі інші виїхали вже давно, і ця громада живе в різних місцях.
Але ми йому пояснили, чому ми дзвонимо, і він сказав: "У мене є краща ідея". І розказав нам історію, що король, коли приїжджав у 2008 році, подарував цій громаді національний прапор, і вони його повісили в сільській раді. І коли їх окупували в 2022 році росіяни, вони, звичайно ж, зняли цей прапор як прапор недружньої країни.
Місцеві якось змогли його сховати і коли українська армія відбила село через вісім місяців і вони повернулися, ця хата наполовину була зруйнована, тому що в неї щось прилетіло, але вони дістали прапор, і прапор був неушкоджений.
І мер сказав: "Ми зберемося зараз з тими людьми, яких я знаю з громади, яких зможу знайти, і ми сфотографуємося з цим прапором, який ми бережемо".
І це для нас був такий символ, що Росія може зруйнувати наші будівлі, але до наших спільних цінностей Росія точно не добереться. І громада вийшла, вони сфотографувалися з цим прапором, я роздрукувала цю фотографію і передала королю.
– Як він відреагував?
– Це було дуже щемливо. Він був дуже розчулений. Більше того, вони цю фотографію опублікували на сайті Королівського палацу.
І зараз, коли король приїжджав, це була теж одна із зустрічей, яку ми організували, з трьома представниками старошведської громади, які приїхали зустрітися з Його Величністю. Одна з жінок, Лілія Мальмас, говорила шведською мовою. Її донька вручала квіти королеві в 2008 році.
А хлопець, який приїжджав, зараз служить і, до речі, допомагає Україні в Перській затоці з дронами. І це в нього була відпустка. Йому дозволили відпустку як військовому для того, щоб він зустрівся з королем.
Про Україну як пріоритет зовнішньої політики Швеції
– Наскільки Україна залишається для Швеції пріоритетом? Враховуючи, що з'явились інші кризи, наприклад, Іран, Дональд Трамп та інші.
– Чому король взагалі вирішив поїхати в Україну? Бо є відчуття, що з війною в Ірані увага дрейфує на Близький Схід.
Швеція вирішила приділити особливу увагу Україні, щоб нагадати, де та війна, в яку потрібно інвестувати сьогодні зусилля для її завершення. Бо потуга Росії та спроможність допомагати тому ж Ірану так само залежить від того, наскільки відбувається протидія Росії тут в Україні.
І, зокрема, якщо говорити про цілі Швеції, то в Швеції є така політична форма, як Foreign Policy Statement, тобто оголошення пріоритетів зовнішньої політики, яке відбувається раз на рік у парламенті. Міністр закордонних справ приходить до парламенту на початку року і оголошує цілі зовнішньої політики.
По-перше, міністр закордонних справ запросила мене, і це було для мене величезною честю насправді – пройтися разом на камери дорогою від Міністерства закордонних справ до парламенту в цей день. Це було як символ. Вона хотіла в тому числі візуально продемонструвати цілі зовнішньої політики Швеції.
Ну, а потім у парламенті, де ми були присутні, вона оголосила, що Україна залишається пріоритетом зовнішньої політики Швеції номер один.
В цьому контексті варто зауважити, що в Швеції є загальний суспільний консенсус про підтримку України. 91% підтримує українську євроінтеграцію, наприклад. Шведи жартують, що це більше, ніж шведи самі себе підтримували в Європейському Союзі. Я жартую, що, можливо, більше, ніж українці себе підтримують в Європейському Союзі.
Швеція входить у п'ятірку донорів, коли йдеться про збройну підтримку. Інститут Кіла – це найвідоміший, напевно, інститут, який веде облік всієї військової допомоги Україні, на початку року зафіксував, що Швеція – в абсолютних цифрах номер три, коли йдеться про військову допомогу.
Коли йдеться про енергетичну допомогу, Швеція була номер два як донор до Європейського енергетичного фонду на, відповідно, підтримку України цієї зими. Вони надали 100 мільйонів доларів. І ми вже зараз говоримо про підготовку до наступної зими.
Варто також зауважити, що консенсус відображається і в загальнополітичному контексті. Таким чином, що уряд і опозиція єдині в тому, як вони голосують пакети підтримки України.
Більше того, вони спромоглися підписати зобов'язання, що Україна буде підтримана цими довгостроковими ресурсами на придбання зброї не тільки в цьому році, але і в наступному, незважаючи на те, що 13 вересня 2026 року в них будуть вибори.
Теоретично влада може змінитися, але цей консенсус їм дозволяє сказати: "Незалежно від того, хто виграє у виборах, допомога Україні збережеться саме в такому вигляді". І це безпрецедентно, як на мене.
Коли я приїхала, мені сказали: "Світлано, приходьте на акцію підтримки України в неділю". Я прийшла, виступила.
Через тиждень мені кажуть: "Світлано, приходьте на демонстрацію підтримки України". Я кажу: "Я вже була тиждень тому". Вони кажуть: "Ні-ні, то ви ходили в неділю, яку організовує Nordic Forum of Ukraine, а це в понеділок, це зовсім інша".
Я прийшла в понеділок на Normalmstorg, це така площа центральна, де колишній член Європейського парламенту і Шведського парламенту організовують демонстрацію, виступила там.
Потім мені дзвонять і кажуть: "Світлано, приходьте на щотижневу демонстрацію". Я кажу: "Я вже була на обох із них". Вони кажуть: "Ні, це третя". Її ми влаштовуємо біля російського посольства на площі Вільної України, яку перейменували спеціально під російським посольством. Яка б вже не була геополітика, а Вільна Україна буде завжди сусідкою російського посольства.
І мене це, звичайно, вразило, що шведи щотижня мають три демонстрації на підтримку України.
І я це сказала в якомусь інтерв'ю, і мене поправив один активіст, він сказав: "Світлана, ви помиляєтеся". Я думаю, чого ж я помиляюся? На що він мені сказав: "Це тільки в Стокгольмі відбуваються три демонстрації, а ще є демонстрації в дуже багатьох містах".
І я вже в цьому теж пересвідчилася, бо ми їздимо в різні регіони, намагаємося не тільки в Стокгольмі бути активними, але й на регіональному рівні. І майже скрізь, куди ми приїжджаємо, є демонстрації, куди нас запрошують виступити, і які відбуваються, повторюся, на щотижневій основі.
І ми бачимо, як це проявляється в матеріальній підтримці. Дуже багато волонтерських груп, громадських організацій, які мобілізувалися і роблять багато різної роботи. Вони закуповують генератори, машини, різну техніку, медикаменти.
Я ще помітила таку рису, що багато з них навіть можуть не розповідати про те, що вони роблять. Багато роботи, мало слів.
– Ви згадали про енергетичну підтримку. Я бачила, що була акція, Keep Ukraine Warm, і вдалося в ефірі зібрати приблизно 10 мільйонів крон, здається, за 10 хвилин, чи якісь там космічні цифри просто були.
– Майже. Справді, коли почалася зима, міністр закордонних справ Андрій Сибіга, зібрав усіх послів і поставив перед нами завдання: "Колеги, працюємо. Україна переживає, можливо, найважчу зиму в своїй історії. І треба мобілізувати ресурси, щоб допомогти людям". І, звичайно, ми працювали з урядом, але ми відчували, що така підтримка в Швеції може реалізуватися в допомозі і в інший спосіб. І ми розпочали кампанію, яка називається Keep Ukraine Warm.
До мене звернувся один шведський бізнесмен, який сказав, що він хоче зробити презентацію протеїнових батончиків як проєкт підтримки України.
Він сказав, що його бізнес-проєкт полягає в тому, що він буде продавати їх у Швеції, зокрема, і за кожний проданий батончик у Швеції, він буде донатити один українській армії. Більше того, саме виробництво він хоче робити в Україні, щоб там були робочі місця і щоб платити там податки. Тобто це його такий бізнес з гуманітарним навантаженням.
Я коли почула ідею спочатку, в мене закрались сумніви, і я сказала: "Якщо ви звертаєтеся до мене через те, що ви думаєте, що, можливо, армія буде закуповувати…." Він сказав: "Ні-ні-ні, це винятково справді такий проєкт підтримки".
Я сказала: "Добре, що ж вам потрібно від мене?". І він каже: "Чи могли б ви долучитися до пресрелізу чи якоїсь презентації цього проєкту?". Я сказала: "Безумовно, з радістю. Ви допомагаєте Україні, і я допоможу вам з цією презентацією".
Коли вже ми встали, потисли руки, я виходила з приміщення і дивлюся – такі красиві золоті леви стоять на поличці.
Я запитую його (його звати Маркус), кажу: "Маркус, що це за золоті леви?". Він каже: "Ну, я був власником агентства стратегічних комунікацій, яке називається "Prime Weber Sandwich". Я вже не володію ним, я його продав, але колись я був його власником і CEO. І це ті золоті леви, які ми в Каннах вигравали і виграємо досі за найкращі маркетингові кампанії в світі".
Це був січень, на що я йому сказала: "А чи не могли б ви нам допомогти з однією з таких компаній?". На що він запитав, з якою, і я сказала: "Ну, власне, ви ж розумієте, що зараз дуже важкі морози і Росія бомбить нас. Креативна допомога нам би знадобилася для того, щоб достукатися до шведів і щоб вони нам допомогли". На що він мені сказав: "Світлано, приходьте через 24 години". Я сказала: "Окей".
Я прийшла за 24 години, в них вже сиділа ціла коаліція людей: сценаристів, режисерів, фотограф, була запрошена керівник енергетичної асоціації, яка об'єднує 400 енергетичних компаній. Вони вже придумали слоган і зробили нам презентацію за 24 години, яка має бути кампанія для того, щоб достукатися до шведів.
І я була абсолютно вражена, що вони так всі включилися. Це люди, які волонтерили. Наступні кілька місяців аж до кінця березня майже кожного другого дня ми зустрічалися цією коаліцією багатьох долучених людей, які допомагали Україні з фандрайзингом на закупівлю енергетичного обладнання і власне донацією самого обладнання.
Паралельно до нас долучилася одна організація, яка називається Beredskapslyftet, яка спочатку війни дуже допомагає Україні, зокрема вони зібрали понад 5 мільйонів євро на відновлення Охматдиту.
Фредерік, керівник цієї ГО, сказав мені: "Світлано, а ще варто б тобі було звернутися до Національного телебачення і громадської організації Radiohjälpen, однієї з найвідоміших благодійних організацій у Швеції. До них велика довіра. Якщо ви їх залучите, вони зможуть вам допомогти з фандрайзингом публічним.
Ми звернулися до них, і там є Крістіна Хеншин, яку я називаю маленька атомна електростанція. По телефону вона звучала: "Так, так, ми розглянемо". Я подумала: "Ну, навряд чи все вийде". А вже через три дні вони запустили кампанію на шведському телебаченні, яка якраз те, що ви сказали: за 5 хвилин ефіру назбирала 400 000 євро. І це був рекорд в існуванні цієї благодійної організації з 1939 року.
І загалом ми зараз підбиваємо підсумки. Можна сказати, що це була одна з рекордних, напевно, саме громадських кампаній на підтримку України цієї зими в світі.
Можливо, не най, але одна з. Нам вдалося зібрати понад 19 мільйонів євро. Це грошима та технікою. Ну, варто зазначити, що одна зі шведських родин, Tetra Laval Group, надала 10 мільйонів доларів у рамках підтримки під час цієї зими.
Вони вже раніше виділили близько 40 мільйонів доларів з початку (повномасштабної – УП) війни. І цієї зими вони передали окремо 10 мільйонів саме для підтримки в енергетичній ситуації. Такий результат роботи.
– Які ключові напрямки вашої роботи, крім енергетичного?
– Це протидія російській агресії в усіх вимірах. Я, от бачите, зі значком Грипена (на піджаку Світлани пін літака JAS 39 Gripen – УП).
Це, звичайно, важливий проєкт на посилення наших авіаційних спроможностей, над якими ми багато працюємо для того, щоб він реалізувався.
Є напрямок, над яким ми працюємо щодо співвиробництва озброєння. Ми виходимо з того, що Швеція готується до потенційно можливої війни. Швеція сьогодні – член НАТО, і є системи озброєння, в яких на сьогоднішній день зацікавлені як Україна, так і Швеція.
Наш підхід полягає в тому, що ми хочемо зараз мобілізувати можливість співробітництва саме таких систем озброєнь, які найбільше потрібні сьогодні на фронті в Україні і які потрібні Швеції як члену НАТО та як країні, яка буде відігравати певну роль у захисті кордонів НАТО.
Нас підтримує Міністерство оборони Швеції, вони теж зараз включені, щоб реалізувати повністю цей потенціал. У Швеції величезна індустріальна база військова. Вони не були членом НАТО, тільки два роки тому вступили.
Хоча водночас вони розуміли, що таке війна, через те, що їхній сусід був окупований, Фінляндія. Вони пройшли зимову війну, і шведи дуже добре її пам'ятають, тому що мають дуже переплетену історію.
І після цієї зимової війни шведи постійно готувалися до потенційної війни з Росією. В них був сценарій, що Радянський Союз може бути нападником, а потім Росія. В них дуже багато військових колишніх знають російську мову, тому що вони тренувалися як перекладачі для можливої війни з Росією.
Тому після Другої світової війни Швеція намагалася забезпечити себе озброєнням, яке могло їй допомогти потенційно у війні. Тому це маленька країна, яка виробляє субмарини і винищувачі, а винищувачі насправді роблять тільки кілька країн світу.
Окрім іншого, в них є і вся інша зброя: радари, БМП, артилерія, дрони і тому подібне. Вони володіють дуже потужними технологіями. На відміну, до речі, від їхніх сусідів. У Данії, наприклад, було набагато менше власного виробництва озброєння через те, що вони були членом НАТО.
І дуже довго, звичайно, Європа бачила захист і оборону як імпортований продукт. Йдеться про Сполучені Штати Америки.
Але сьогодні відбувається переосмислення безпеки. І Швеція для нас стратегічний партнер у співвиробництві зброї, взагалі в спільній роботі над технологіями. Тому для нас це надзвичайно важливий вимір у нашій роботі.
Це, напевно, найбільша історія. Ну, плюс відповідно до цілей, які є в МЗС, це наш курс у ЄС, НАТО, це співробітництво зі Швецією на всіх міжнародних майданчиках: санкційний трек, гуманітарна допомога, культурна взаємодія.
Про підготовку до війни
– Як Швеція готується до війни?
– Швеція виробила доктрину, яка називається Total Defense, що означає Цілісна оборона. Тому що шведи переконані, що воює не армія, воює суспільство.
І в них навіть є тижні в році, які називаються Тижні підготовки, де всі без винятку інституції, чи то приватні, чи то державні, повинні проводити певну діяльність у рамках підготовки до можливого вторгнення, до можливих надзвичайних ситуацій. І коли я тільки приїхала послом, мене запросила мережа супермаркетів – виступити щодо того, як готуватися до війни.
Мене здивувало це запрошення, але потім я зрозуміла, що це частина їхньої системи. І ми пересвідчилися, що в них готуються на всіх рівнях. Наприклад, Національне радіо проводить кампанію із забезпечення шведів безпровідним радіо, щоб в умовах, коли, наприклад, мобільні телефони не будуть працювати, люди отримували інформацію, що відбувається зі Стокгольмом. 75% населення мають таке радіо вдома.
В 2019 році вони розповсюдили серед населення дві книжечки: одна жовта, інша – блакитного кольору. Одна для всіх громадян, інша – для підприємств. Це такий буклет про підготовку до війни. І деякі країни в Європейському Союзі до них дзвонили і казали: "Навіщо ви це робите? Ви створюєте паніку в суспільстві". На що Швеція казала: "Ні, ми вважаємо, що це підготовка належним чином".
Далі, в них є загальний призов, тобто всі у віці 18 років повинні подати свої дані до армії щодо проходження служби. Це приблизно 100 000 молоді на рік, з яких шведські збройні сили вибирають 10%, які запрошують на проходження служби обов'язкової. Ти не можеш не пройти цю службу. Але серед молоді є великий ентузіазм щодо проходження. Для них це вважається як певний соціальний бонус.
– Як виглядає життя посла країни у війні?
– У Швеції настільки велика підтримка України, що працювати тут велика честь і велика приємність. Тому що ти зустрічаєшся з партнерами і з друзями, і багато ініціатив відгукуються величезною підтримкою, і ти можеш показувати результат у співпраці зі Швецією.
Нещодавно, до речі, Центр Разумкова опублікував дані про те, що в українців серед усіх країн світу найбільше симпатій викликає Швеція. І Шведське посольство в Україні зробило пост і відповіло, що ми вас теж любимо, що це взаємно. В цих умовах, звичайно, працювати набагато легше. Але це не означає, що ми мало працюємо.
Дуже багато людей думають про роботу посла досить романтизовано. Що це красиві якісь прийняття, коли ти в красивих сукнях ходиш на якісь зустрічі.
Насправді, одним із показників моєї роботи є мій додаток "Здоров'я" в айфоні. І от я туди навіть боюся заходити. Тому що раніше, до роботи посла, я все життя багато ходила пішки, щоб там 5 кілометрів за день пройтися. Зараз, напевно, 5 кілометрів за місяць проходжу. Тому що кожна хвилина – це робота. Це робота нон-стоп.
Аліна Полякова, УП