Усі матеріали автора
Електричний стілець для українських можновладців
Панове, не сидіть на електричному стільці, на який вас посадили громадські активісти вашої ж країни. Це не зовсім зручно. А, головне, небезпечно. І для вас, і для країни.
Між камікадзе говорячи
Арсеній Петрович, очевидно, розраховував, що й у Європі знайдуться критики грузинського героя. Але він точно не чекав на публічну відповідь від Міхо Саакашвілі. Ну, не прийнято в українських коридорах влади, щоб підлеглий вбивчо спростовував критику свого ніби як і начальника.
Відкладена війна чи заморожений мир
Найрозумніше було б "остудити" ситуацію й запровадити на певний час на бунтівних територіях Донбасу міжнародний протекторат ООН. А згодом за кілька років провести референдум на предмет самовизначення. Від цього варіанту, щоправда, ніхто не виграє. Але ніхто й не програє.
МН17: названа справжня картина катастрофи. Що далі?
Трагедія МН17 – не рецидив виконавців, а усвідомлена й спланована провокація РФ. Навіть найвідкритіше небо не дає підстави стріляти по літакам цивільної авіації. Адже якщо у мавпи граната, то які можуть бути аргументи, що вона її не кине, куди захоче?!
Зміни Конституції: не з того почали?
Хто взагалі в країні приймає державні рішення? Президент? Його адміністрація? Рада безпеки й оборони? Прем'єр? Кабмін? Верховна Рада? Купка олігархів, в чиїй власності знаходиться більша частина непомітно приватизованої економіки країни?
Тимошенко повертається у велику політику
Результати виборів багато в чому будуть залежати від того, чи зможуть політичні партії залучити сильних регіональних лідерів в свою команду, пояснює Палій. І тут у Тимошенко непогані шанси.
Чим загрожує Україні антипутінська "змова" російських генералів
Російський президент Володимир Путін, отримавши червону картку від колег із G7, схоже розпочав пошук виходу із глухого кута, куди він загнав себе і країну.
Хто замінить чинних лідерів країни
Україна останнім часом явила світу дві блискучі революції. Але при цьому не народила жодного сильного революціонера-реформатора національного рівня. В чому справа?
Урятувати нерядового камікадзе. І країну, в яку він цілить
І президент, і прем'єр наробили стільки помилок, що годилося б їм піти. Не вийшло в них. Поки не вийшло. Хоча б мало вийти. Нині у них залишається геть невеликий проміжок часу, щоб встигнути бодай щось позитивне зробити. Кілька кроків назустріч своєму народу.
Донбас погнав порожняк. У Київ чи Москву?
Донбас не хоче незалежності для себе. Бо сам не виживе. Москва руками Донбасу не хоче свободи для України! Вона просто артикулює устами своїх маріонеток у самопроголошених республіках свої стратегічні завдання.
Кадри вирішують усе. І в Україні?
Команда бачить, якими логічними аргументами – тобто їхньою повною відсутністю – було обставлено призначення людей на важливіші посади. Тобто, одразу створилася система, яку заклала перша особа й показала приклад безвідповідального розв'язку кадрових питань.
Політичний мазохізм слабкої влади породжує мародерів
Знекровлена й обдерта як липка країна заклякла перед важким вибором: боротися за землі, на яких нині проживають українці, котрі в масі своїй не вважають себе власне українцями й хочуть до Росії, де більші пенсії та зарплати – чи відмовитися від боротьби й випливати без тягаря на ногах?
За яку партію віддати свій голос?
Зовсім скоро переможці мають сформувати уряд, якому, виявиться, нічого виконувати. Бо війну він не зупинить, що обіцяють майже всі, з об'єктивних причин. А реформи не проведе, бо все це черговий раз заблокують олігархи. Як це було вже багато разів. І все повториться знову.
Невже в цій країні був Майдан?
Скільки треба у вас украсти грошей, скільки треба повбивати й понівечити ваших синів, щоб ви зрозуміли, що черговий раз помилилися й не маєте підтримувати тих, хто не вміє чи не хоче навести лад у цій країні?!
Війна як утилізація ідеї Майдану
Не проведена жодна реформа, ніхто не приступав до модернізації країни. Більше того, ніхто з нових керманичів навіть не поставив перед собою такого завдання.
Коли мовчання – не золото, або Чому мовчить президент
Глава держави поки не вважає за потрібне пояснювати виборцям власні рішення та дії. За нього це роблять численні прес-секретарі, яким важко дається зчитування з папірця бадьорих текстів.
Гартування пасіонаріїв
В Україні немає проблеми з кадрами. В Україні немає проблеми з активністю й самопожертвою громадян. В Україні є проблема з безвідповідальною елітою. Країна вагітна новою політичною елітою.
Розумний Росію обійде
Може, варто "повідрізати" навколо залишків бунтівних "республік" усякі апендикси, оточити ці території по найвигіднішому для стратегічного стояння варіанту, пристрілявши всю територію добре підготовленою українською артилерією?
Що можна протиставити пропаганді на крові
Слід негайно створювати могутню кампанію громадського мовлення, політику якої має визначати не влада, а саме громадськість. Громадськість має й платити. Так, пора зрозуміти, що чесна інформація досить дорогий продукт.
Партійний демарш
Нині лідирують уже навіть не диванні партії, а табуреткові. Раніше було відомо бодай 4-5 чоловік із фронтменів партії. А зараз 1-2. Звичайно, що вся партія поміститься на одній табуретці.
За Вовою Путіним досі біжить великий щур
Як не сумно й жорстоко це визнавати, але якби в цьому нещасному Боїнгу були громадяни України, то реакція світу була б цілком прогнозовано трохи іншою. Така реальність.
Час для перезавантаження
Олігархат як тромб закупорив усі шляхи розвитку й модернізації країни. І не позбавивши їх впливу – тобто читай власності, – Україна залишиться й далі на узбіччі світового розвитку.
Після війни
Є сенс чесно розібратися із причинами, котрі привели країну до війни. І найперше тут – це стан олігархату, в якому безуспішно борсається вся країна. Це – засаднича річ. Про неї всі знають, але вперто прагнуть не помічати. І тим більше не розв'язувати цю проблему.
Рада національної небезпеки
Чи не час взагалі припинити газопостачання із РФ у Європу? Провокуючи подальшу ескалацію воєнних дій, Кремль спонукає Україну до припинення транспортування газопостачання. Можливо, трохи інакше б повела б себе і Європа, що ніяк не може допустити втрати вигод від потенційних ринків у Росії.
Чи зупинить українське літо "російську весну"?
Досі в Україні героєм був не той, хто переміг, – а той, хто став жертвою. Нині все змінилося: українці прагнуть перемог. І можливо, найбільше – над своєю одвічною нездатністю до консолідації.
На кого спиратиметься президент Порошенко
Оскільки Петро Олексійович не має власної команди, то й не має моральних і кадрових зобов'язань перед нею. І це добре. Інше питання: маючи талант і вміння домовлятися, на кого орієнтуватиметься пан Петро?