Молоді демократи організацією нинішнього "майдану реформ" дуже ризикують. Якщо вони програють, і їхні вимоги не буде виконано, це законсервує розвиток країни ще на кілька років. Але куди ще?
Країні, яка має подібну історію становлення незалежності, не варто так категорично висловлюватися. Каталонія – це не історія Криму. І тим паче не Донецьк. Це історія України з певними особливостями.
Демопозиція вже зараз починає ділити шкуру невбитого ведмедя – майбутнього президента. Проте вони не створять альтернативи чинній владі, допоки не об'єднаються. Але чи потрібні вони тоді будуть країні?
Не думаю, що Саакашвілі й Тимошенко отримають аж так багато політичних дивідендів. Але те, що вони поставили Порошенка в ситуацію цугцвангу, доконаний факт.
Смисл пропаганди втрачає сенс при об’єктивному висвітлені своєї роботи, коли дотримується "доктрина справедливості", де кожна проблема подається принаймні з двох точок зору. Це вже сучасне інформзабезпечення.
"Динамо" і "Шахтар" – іграшки в руках власників-олігархів, чия дута велич заснована на банальній експлуатації поцупленого. Ця штучна фінансово-спортивна піраміда мала завалитися. Ось вона й валиться потроху.
Політична еліта, яка зажирається й перестає бути адекватною, потребує радикальних жестів вулиці. І може, тоді парламент почне прислухатися до народу і його актуальних вимог.
Взагалі Україна своїх героїв ще не порахувала, не назвала й не увічнила. Однак чи розв'язує проблему увічнення доброї пам'яті масове перейменування вулиць, міст і сіл? Гадаю, що ні.
Буде справді шкода, коли ще одна людина з неймовірно сильним характером, щирим прагненням загального добра, надзвичайно високим авторитетом – усе це власноруч спалить. І ще прикріше, якщо ми самі допоможемо Надії це зробити.
Остаточним виявом розгубленості стало призначення Андрія Шевченка головним тренером збірної. Чим керувалися функціонери української федерації, призначаючи людину, котра ніколи й дворовою командою не управляла – залишається загадкою.
Найшвидше слід чекати серйозної ескалації з боку ОРДЛО, підтриманої свіжими вливаннями російської техніки й військовослужбовців. Тобто, від безсилля й безперспективності почнеться агонія.
Досвід останніх років не дає підстав вірити у реінкарнацію самостійного політика Юрія Луценка. Фатальні компроміси, до яких він вдався, руйнують особистість. І батарейки вже не ті.
Дивно, що такий досвідчений і тонкий дипломат як пані Вікторія, котра досить непогано знає Україну, подолала таку величезну відстань із абсолютно неприйнятними пропозиціями.
26 квітня у фатальний для України день – на прокурорській конференції відбудеться консервування української прокурорської малини. Що, очевидно, цілком задовольняє президента.
Який сенс у зміні облич, якщо склад нового уряду значно поступається своїм професіоналізмом попередньому? Нинішня перемога президента Порошенка над парламентом повинна бути останньою.
Призупинка об'єднання дрібних проектів на чолі з відомим політиком може на якийсь час загальмувати процес створення нової політичної еліти й приходу її до влади. Але логіка розвитку подій свідчить, що все до цього йде.
Україна не має іншого вибору, як зіграти у свою гру на випередження – і оголосити ОРДЛО тимчасово окупованою Росією територією. Це повністю зламає сценарій Кремля.
Мінськ-2 не працює в силу своїх внутрішніх суперечностей і недосконалостей. Голосів у парламенті для внесення змін до Конституції не буде. Очевидно, потрібен референдум, який легітимізує процес.
Якщо президент настільки задоволений своєю командою, як оголосив на останній прес-конференції, то на підставі яких критеріїв він дійшов до таких висновків?
Нова угода про поновлення енергопостачання Криму, необхідність якої постала після початку енергоблокади півострова, може стати ефективною альтернативою мертвонародженим Мінським угодам. І дати Україні стратегічну ініціативу.