Чи зрозуміє ситий голодного?

П'ятниця, 12 лютого 2010, 11:31

Росіяни питають, чому україномовні українці не люблять Януковича (досить подивитися, скільки він набрав в україномовних областях). Скажу просто: уявімо президента Росії, який говорить не російською мовою, а, скажімо, англійською.

Який хоче англійську зробити "другою державною". Чиї батько і мати були англомовними. Яких завезли (якщо не батьків, то дідів) з США. Тобто у нього немає жодного російського коріння.

Чи не час подивитися на ситуацію, в якій знову опинилася розідрана на два табори Україна, глибше?

Ми всі сповідуємо статус-кво. Але то хіба статус-кво, коли в хату прийшли чужі люди, зі своєю мовою, поняттями, поселилися і швидко забули, що вони гості - і стали потякувати про демократію, про те, що і вони мають таке же право на цю хату. А господарі - знайте своє місце в кутку, бо тепер наша мова і наші поняття будуть тут основними.

Ми тут господарі, бо ми зі своїх вибрали собі - і вам заодно - главу обійстя. Ви проти демократії чи що? А якщо почнете свою мову і своє поняття вивищувати як пануючі в домі - то ми вас назвемо фашистами!

Чи ситий голодного зрозуміє? Щось давно вже не чутно правди про русифікацію України протягом століть (невже цензура повернулася?).

Про те, звідки в Україні в такій кількості взялися не україномовні громадяни і, відповідно, не зрощений українською культурою і українською ментальністю кандидат в президенти (а вже і майже президент).

Про заборону української мови російськими царями, про перетворення цієї мови в другорядну радянською системою, про надання цією системою російській мові статусу державної.

Про випікання вогнем українського патріотизму, про безкінечні кампанії - з розстрілами і ув'язненнями українських діячів культури - проти так званого "українського націоналізму" (натомість нав'язування російської мови "російським шовінізмом" ніхто не смів назвати).

Хоча Янукович мені особисто не симпатичний, але не в ньому корінь зла. Не він, так інший. Зло було закладено давно, дуже давно. Все, що з'являється, з'являється не на порожньому місці - з якогось ґрунту.

Цей ґрунт створювався століттями. В часи Сталіна, Хрущова і Брежнєва в Україну завозили мільйони росіян. В основному на Схід і Південь (але потрохи кругом). Люди (їх найчастіше перекидали, а не вони за своєю волею їхали) народжували дітей, а ті своїх дітей. І їх ставало ще більше.

То що ж дивуватися, що вони вибирають свого російськомовного президента, а не україномовного українця (він же їм органічно чужий!). Що вони не плачуть, коли читають вірші Шевченка чи Лесі Українки...

Ще більше мільйонів манкуртів було створено з самих споконвічних українців шляхом витравлення національної свідомості, залякуванням і пропагандою, нав'язування їм російської мови в якості мови щоденного спілкування.

В радянські часи українську мову в Києві можна було почути лише на базарах і в Спілці письменників. Хоч один представник української комуністичної влади говорив українською (навіть якщо це була його материнська мова)?

У мого брата - російськомовна жінка. Її мати також російськомовна. Але матір цієї матері, як і батько, - жителі полтавського села. Вони не могли двох слів зв'язати російською.

Однак послали дочку вчитися в Київ на лікаря, а там вибору не було: або говори російською, або прощавай вища освіта, робота лікаря. Бо в медінституті, а потім в поліклініці всі говорили лише російською.

Говоритимеш українською - будеш "білою вороною". А до того ж дуже швидко про тебе складуть думку як про "українського націоналіста" і не лише твоя кар'єра, а і життя будуть загублені.

Тому я не засуджую тещу мого брата, яка не лише сама стала російськомовною (та сама історія - і з тестем), а і дочку змалку навчила російської. На всяк випадок. Бо знала, що це облегшить їй шлях в житті.

І тепер жінка мого брата продовжує говорити російською - і не лише на вулиці, на роботі, а і уже зі своїми дітьми.

Добре, що вона живе в Києві - а Київ проти Януковича. Але якби вона жила трохи далі на Схід, російськомовність президента стала би для неї значущою.

Ми говоримо про демократію. Мовляв, російськомовні громадяни України мають таке ж право вибирати президента, як і україномовні. І мають право нав'язати українцям російськомовного керівника держави.

Статус-кво - вище всього. Про це особливо кричать в Росії, ратуючи за демократію в Україні.

Але уявімо: німці перемогли і навезли в Росію мільйони німців, онімечили Росію, а тепер навезені німці і онімечені росіяни, які вже зі своїми дітьми і навіть онуками говорять лише німецькою, вибирають президента Росії: звичайно, зі своїх рядів - німця!

Але кажуть - ми не німці, ми - росіяни. Просто не збираємося говорити вашою смішною російською мовою. Вчити вашого дурного Пушкіна. І "розглагольствують" про "російських націоналістів", які, бачиш, зациклилися на якійсь своїй смішній російськості і не хочуть, щоби німецькомовний президент Росії ввів німецьку в якості державної мови Росії.

Хіба це не фашизм - не визнавати за німецькомовною меншістю права не володіти російською, говорити по всій країні лише німецькою і вибирати зі своїх рядів президента Росії?

Скажете - що за марення сивої кобили. Як таке можливе в Росії? В Росії це неможливе - але в Україні це не лише можливе. В Україні це вже стало реальністю. То ж чи зрозуміє ситий голодного?

Богдан Орлик, політолог, для УП

Увага! Ми увімкнули премодерацію. Коментарі з'являються із затримкою.

Спочатку рублі, тоді гармати. Про російський фонд підтримки публічної дипломатії імені Горчакова 

Ще двадцять років тому Тайвань претендував на Туву

Верховний суд продовжує рятувати від тюрми суддів, засуджених за хабарі Антикорсудом

Компроміс із путінською Росією – це поразка

Як ефективно пітчити свої ідеї

War Speeches. Росія створює ядерну небезпеку та прагне переговорів на своїх умовах