Політекономія по-українські

13 переглядів
П'ятниця, 26 лютого 2010, 10:38
Олександр Куриленко
для УП

Ще з середини ХХ століття західні соціологи помітили, що політична пропаганда повністю копіює комерційну рекламу.

Ті ж самі методи навіювання, повторювання, формування асоціативного ряду, поширення чуток, та інші хитромудрі фокуси тодішнього маркетингу.

Сучасна українська і світова політика також використовує надбання сучасної маркетології, витворені транснаціональними корпораціями.

Всі політики, наприклад, намагаються правдами і неправдами загнати нам в підсвідомість своє гасло – точнісінько так само, як це роблять світові бренди.  

"Почую кожного", "Вона працює", "А з нашого боку – Тягнибок"... Це так само, як "Я це люблю" McDonald's, найківський "Просто зроби це", або "Специфічний виріб повсякденного вжитку" Обухівського папіру.

До речі, всі пам’ятаєте червоний ярличок Тимошенко? А тепер згадайте ярлик Nike. І куди дивляться адвокати та топ-менеджери корпорації?

Великим корпораціям якщо не плювати, то, принаймні, не дуже важливо, які там насправді проблеми у реального сектора. Проблемами виробництва переймаються лише в Південно-Східній Азії, куди перемістилися виробничі потужності, але не грошові потоки.

Місце товару заступив бренд.

Американські корпорації з середини 90-х більше уваги приділяють абстрактним ідеям і концепціям, втіленим в рекламних образах, ніж реальному виробництву. Бренди панують у світі, де самі створюють цінності.

І вже видно, що бідолашні українці "хочуть" наступні десять років зайнятися "модернізацією економіки", чим збільшать своє відставання від цивілізованого світу. Воістину, "кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має – забереться від нього і те, що він має" (Євангеліє від Св. Луки 19, 26).

Втім, є й добра новина.

Наші невдачі в економіці можуть бути частково компенсовані тим, що наші політики вже опанували брендінг в політичному житті.

Як корпораціям, так і нашим провідним політикам – нема ніякого діла до реальності. Реальний скандал ніколи не стає причиною звільнення міністра, а от надумані звинувачення – справжня небезпека для посадовця. Для чогось же їх вигадують!  

Реальна людина не така й важлива – важливий її образ, а вірніше бренд.

Це особливо простежується за політиками нової хвилі. Нещодавно я спитав у свого знайомого:

– Хто це такий "ефективний менеджер" – Біл Гейтс, чи хто?

– Ти що, це ж Тігіпко! – відповів він.

– І справді, це ж – "Тігіпко"... – повторив я.

Ще однією спільною здатністю українського політикуму та світового капіталізму є здатність до асимілювання.

Асимілюють все! І перш за все – мейнстрім та героїв минулого.

Врахування лідерами Партії регіонів "позитивних сторін майдану", та все активніше використання послань типу "ми і всі інші демократичні сили" свідчить про асиміляцію мейнстріму. Адже раніше "демсилами" називали тільки "демократів" з помаранчевого табору.

Логіка приблизно така: якщо в моді демократія, то всі політичні сили – демократи. Ми трохи забули, що навіть ті, хто влаштував жовтневий переворот 1917 року, також були членами демократичної партії. Але згодом вони поміняли "моду" та "політичні смаки" українців, і не тільки.

Аналогічно проводять асиміляцію й "акули глобального капіталізму".

На початку 90-х набрав популярності хіп-хоп. І корпорації, які спеціалізуються на одязі, музиці, дозвіллі та кіноіндустрії – миттєво відреагували. А наприкінці 90-х популярний вже інший стиль, "загублених в космосі" – то й купуйте "матрицю", будь-ласка.

Іншим, більш зрозумілим прикладом є асиміляція героїв.

Так, "Revolution Soda" провела асиміляцію образа Че Гевари для своїх пляшок під гаслом "Приєднуйся до революцій". Звісно, навряд чи сам Че був би дуже задоволений такій популярності у капіталістів – але продажі збільшилися.

Аналогічно діють і політики, котрі так люблять революціонерів.

Знаю одного вже колишнього президента, він – палкий прихильник Бандери. В тій самій країні міністр внутрішніх справ відвідує фестивалі в честь анархіста Нестора Махна.  

Звісно, цим вони піднімають вартість власних брендів на виборах. Так само, як і алкогольні магнати піднімають віртуальну додану вартість свої товарів на ринку.

Але не треба тішити себе ілюзіями.

Корпораціям подобається лише мертвий Че, а міністрам та президентам – лише мертві герої.

Якщо уявити, що уельсівська машина часу перенесла нам сюди цих трьох мешканців підручників з історії, то корпорації прибрали б Че, президент – засадив Бандеру, а Міністр внутрішніх справ – дав наказ провести облаву на Махно.

Тільки вже мертві – вони становлять цінність для них, живі – загрозу. Лише мертвих вони  здатні асимілювати, підсиливши власний бренд.

Отже, як не тікай від пожовтілих сторінок класиків історичного матеріалізму, але провідні тенденції в бізнесі продовжують опановувати політичне життя.  

Хоч українська економіка нічим особливим не може нас порадувати, наша політика все ж показує ознаки життя. І, можливо, колись навіть перетвориться на мистецтво.

Це не може не тішити. Адже після того, як світ відмовиться від нашого металу, хімії та горілки – ми матимемо змогу нав’язати йому нашу політику.

Якщо вийде, то десь років через 700, публіка, що тут житиме, буде заманювати  туристів побрехеньками про те, що Україна - якщо це слово взагалі залишиться в моді - батьківщина світової політики, Чорнобиля, козаків та православної архітектури.

Олександр Куриленко, для УП



powered by lun.ua
Що таке STEAM-освіта і чому вона така популярна
Під час STEAM-уроків в центрі уваги знаходиться не вчитель, а практичне завдання, яке потрібно вирішити.
Об'єднати зовні, щоб трансформувати зсередини
Змінити країну із закостенілою закритою системою управління не може одна людина. Потрібна команда однодумців. Стара система не зможе перемолоти критичну масу активних лібералів.
Хто або що найбільше загрожує економічній безпеці України?
За останні чотири роки Україні вдалось відновити макроекономічну стабільність. Утім уже зараз варто готуватись до нових внутрішніх та зовнішніх викликів.
Чому варто купувати електромобіль уже зараз
Через шість років вартість електрокарів зрівняється з вартістю автомобілів з двигунами внутрішнього згорання. Однак чи варто чекати 2025 року?
Рейдерство після виборів: як бізнесу захиститися
Перерозподіл активів після виборів може торкнутися навіть найбільш стійких підприємців.
Вибір за язиком, або Чи обов'язково дебатувати кандидатам у президенти?
"Дебатна дискусія": імперативні дебати кандидатів у президенти як добро чи як інструментарій з дещо репресивним відтінком?