"Кірєєв, ти не один"!
"Нічого поза текстом"
Жак Дерріда
Один мій знайомий редактор сказав, що арешт Юлі допоміг нам пережити другу половину літа, період завжди бідний на інформприводи, а тому складний для журналістів.
Дійсно, вже декілька тижнів країна слідкує за сакральним переміщенням автозаку та майже театральним судовим процесом. Тому українські журналісти мають подякувати Юлі, пану Кірєєву та всім іншим фігурантам процесу за чудовий інформпривід, що продовжує годувати навіть в потенційно голодні часи.
Українські ЗМІ тільки тим зараз й займаються, що вставляють "арешт Юлі" в загальний інформаційний контекст. Ми жируємо на вічній темі страти гламурної Марії Антуанети та пасіонарної Жанни д'Арк. Щоправда, у нас все в одному флаконі.
І це все в той час, як сусідські колеги нудьгують тільки від вигляду роздруківки з національних інформагентств, звісно, окрім білорусів, котрим бацька забезпечив веселе життя надовго.
Юля навіть не в кріслі прем'єр-міністра, а в клітці дає журналістам роботу так само, як і пану Кірєєву. Хоча, судячи з виразу обличчям мого редактора, яке він робить під час читання чергового тексту про Юлю, йому це все трохи починає набридати, але матеріал все ще пропускає на шпальти.
Як відомо, що сьогодні набридло редакторам та коментаторам, завтра набридне людям (може, навпаки). Тому перед Головним Режисером виникає питання: кого посадити, щоб людям не стало нудно?
В Україні таких людей вже нема, тому доведеться шукати в сусідів. Судячи з розмаху справи, є лише одна літературна постать – Павлік Морозов з сусідньої Росії. Якщо так, то мушу повторити вичитане на Хрещатику аматорське графіті: "судья Киреев, ты не один!".
 |
Олександр Куриленко, Газета по-українськи, для УП
