Пам’ятаймо українських Героїв
Давно вже в Україні говориться про європейські цінності, європейські стандарти, європейський спосіб життя тощо. Ми звикли, що у Європі все добре – там є демократія, робота, високий рівень життя... І ми, звісно, тягнемося до того всього, хочемо, щоб і у нас так було, і щоб ми нарешті також стали європейською спільнотою.
Але чи усе там так добре, як ми собі думаємо?
Якщо резюмувати, то либонь побачимо – є і "грішки".
Законодавства чи не кожної з європейських країн передбачають заборону так званих "нелегалів" – людей, які або перебувають на її теріторії без дозволу, або працюють, ховаючись від поліції та місцевої влади.
Українських громадян в таких країнах – не один мільйон осіб, і не всі вони працюють легально.
Якщо поступати чесно, згідно європейських цінностей і стандартів, – то тих людей потрібно або легалізувати, або відправити назад до України.
Але ж ні! Легалізують українців неохоче.
Ось і працюють нелегали-українці "по європах" далеко не один рік, порушуючи закон. А чому? А тому, що європейським урядам вигідно тримати дешеву робочу силу. Ось і "закриваються очі" на цю проблему. Власне, депортують тільки тих, хто добре надебоширив, або щось вкрав.
Проте, знаєте, можна на багато що "закривати очі" – тільки не на пункт 20 резолюції європарламенту від 25 лютого 2010 року щодо ситуації в Україні.
В цьому пункті йдеться про "глибокий сум" з приводу рішення президента Віктора Ющенка присвоїти посмертно Степану Бандері, лідеру ОУН, який "співпрацював з нацистською Німеччиною", звання Героя України. Мовляв, європарламент сподівається, що у цьому відношенні "нове українське керівництво перегляне рішення і підтримуватиме свою відданість європейським цінностям".
Все це добре, а втім – де докази? Де документи про те, що Бандера співпрацював з нацистською Німеччиною?
Здається, їх ніхто не бачив. Є багато різних публікацій і думок – але, будь ласка, "згідно європейських стандартів", покажіть спочатку докази і документи а вже потім починайте сумувати!
Багато хто б хотів їх побачити. Наприклад, відбитки оригіналів чи копій на сайті "Української правди"...
А без доказів подібний "сум" – чи не є втручанням у внутрішні справи нашої держави?!
Наскільки відомо з наших історичних джерел, за наказом Степана Бандери у літку 1941 року, після того як німці зайняли Львів, Ярослав Стецько на площі Ринок оголосив про створення незалежної української держави.
Але, незабаром, гестапо заарештувало – і Бандеру, і Стецька, і весь провід ОУН, вимагаючи, щоб усі відкликали свої підписи під актом проголошення незалежності України.
Усі – відмовилися.
Тоді гестапо тридцятьох розстріляло, інших відправили в концтабори. В тому числі – Бандеру та двох його братів, котрі там, в концтаборі, і були розстріляні нацистами.
Як на мене – дуже дивна "співпраця з нацистами"! І чи можна таке вважати "співпрацею", коли тебе розстріляли або запроторили до концтабору?!..
Справа не тільки у Бандері та очолюваному ним ОУН. Згадаймо, що українська повстанська армія під проводом ОУН була створена на Волині у 1942 році у боротьбі проти німецьких нацистів, а не проти будь кого іншого!
Мабуть, радянська брехлива пропаганда виявилася такою міцною, що їй повірили і на Заході.
Ось один із прикладів, коли на боці українських повстанців воювали і люди з чистим сумлінням. Під час другої світової війни, сімнадцятилітнього хлопця з Криму, росіянина, на прізвище Черношенцев, забрали до служби в Червону армію та відправили воювати проти "бандерівців" на Волинь.
Одного разу, на Рівненщині, пан Черношенцев побачив таку картину: поблизу лісу лежав ще живий молодий волиняк, приблизно такого ж віку як він сам, з розірваним гранатою животом. Було видно, що ось-ось хлопець помре.
Але Черношенцева вразили останні слова воїна УПА. Той не просив врятувати йому життя, не скиглив і не плакав, а шепотів – "мамо Україна не загине… мамо Україна не загине…".
Невдовзі Черношенцев опинився в лавах УПА, і ще довго воював за волю України. Потім було поранення, слідство в НКВД, та пропонований вибір: або шпигувати (стучати) на користь НКВД і бути на волі, або сибірська каторга на 25 років.
Черношенцев вибрав каторгу.
Скажіть – хіба ці двоє "бандерівців" з кимось співпрацювали? Вони воювали за нашу свободу – і проти нацистів, і проти комуністів! Яких до речі, в європейських структурах чи не прирівняли у злочинності.
Дивними мають вигляд і скарги деяких поляків щодо УПА та ОУН, зокрема до того ж Бандери. Може він не боровся проти поляків, які були окупантами на українських землях?
А може, у свій час поляки не боролися за свою незалежність проти Австроугорщини, Росії та тих же німецьких нацистів, і не мають своїх героїв?
А чи пам’ятають у Брюселі і Варшаві, що гововорив про УПА Шарль де Голль? "Якби у мене була така армія, як УПА, то німецький чобіт не топтав би Францію".
Не менш дивними мають вигляд висловлювання головного рабина України Моше Реувен Асмана, про його плани повернути орден "За заслуги III ступеня". Пан Моше пояснює це протестом проти указу Ющенка про присвоєння Бандері звання героя.
А за які заслуги ви отримали цього ордена, пане Моше? Усі ордени видаються за певні заслуги перед країною. Що такого доброго ви зробили для України?
Якщо він вас так пече на кітелі – то навіщо ви його "купували"?
Якби пан Моше набрав в інтернеті в гуглі слова "євреї в УПА" – то побачив би там сотні згадок, як євреї воювали за волю України.
Виходить так, що сучасні українські євреї не підтримують тих єврейських героїв, які воювали пліч опліч зі воїнами УПА проти нацистів?.. Шкода.
Іржі Томан у своїй книзі про ораторське мистецтво говорить про те, що перед тим, як говорити, – треба спочатку добре подумати, тобто вивчити питання.
Думаю що президент Віктор Янукович, перш ніж буде прислуховуватися до порад наших друзів і сусідів, – спочатку вислухає аргументи, подивиться на документи, заслухає історичну довідку, а тоді прийматиме рішення.
Або не прийматиме ніякого рішення. Бо кому яке діло до наших українських героїв.
Слава Україні!
Юрій Сидоренко, менеджер по роботі з діаспорою УВКР, для УП
