Логіка vs здоровий глузд
Великий математик Микола Лобачевский був відомий як послідовний апологет геометрії Евкліда. Його надзвичайно цікавила можливість доказу припущення Евкліда про паралельні прямі - через точку поза прямою можна провести лише одну паралельну пряму.
Над цією проблемою, її вирішенням, працювали, без перебільшення, математики всіх епох з часу формулювання аксіоми. Лобачевский вирішив свій доказ будувати "від зворотного". Тобто, припустивши протилежне, показати, що отримана теорія має протиріччя.
Лобачевский припустив, що до прямої можна провести кілька паралельних прямих. Але, побудована ним теорія, протиріч не продемонструвала. Ця теорія була незвичною, занадто абстрактною, та її логіка вад не мала.
Світ отримав нову геометрію, яка підтвердила припущення Евкліда, а його теорію включала як частковий випадок.
Найцікавіше те, що абстрактна логіка Лобачевского, розвинена Ріманом, знайшла подальше підтвердження в фізичних дослідах по виявленню викривлення простору, передбаченого Ейнштейном.
Спробуємо застосувати абстрактну, формальну логіку до простору наших політичних явищ. Мова піде про зміни до регламенту Верховної Ради.
Використаємо підхід Лобачевского, а саме, припустимо, що ці зміни – легальні, юридично бездоганні. Відтак, ми би мали отримати сформовану коаліцію без протиріч.
Якщо зміни до регламенту законні, то законною стає коаліція утворена навіть однією фракцією (можливо й найменшою), яка надасть 226 підписів (своїх та тих "індивідуалів", які долучаться).
Але це – абсурд, бо отримане утворення не відповідає формальному змісту слова коаліція.
Більше того, абсурд досягне свого апогею, коли ми зрозуміємо, що за новими змінами коаліцію можна створити і без фракцій, маючи просто 226 підписів депутатів.
До речі, в цьому випадку слово коаліція буде виправданішим, бо включатиме в себе юридично рівнозначні суб’єкти, але при цьому незрозумілим стає необхідність такого утворення як фракція.
Отже, можна стверджувати, що припущення щодо законності, юридичної бездоганності змін до регламенту Верховної Ради приводить до абсурдних наслідків. Відтак, наше припущення – хибне.
Отже, зміни – не бездоганні, а, радше, небезпечні за своїми наслідками.
Але це формальна логіка. За її законами рухаються планети, розвивається Всесвіт, та це не означає, що її висновки розповсюджуватимуться на поле української політичної культури.
З іншого боку, є необхідність розглянути ситуацію з точки зору не абстрактної логіки, а звичайного здорового глузду.
Якщо на перехресті утворюється "пробка", то ми не змінюємо Правила дорожнього руху (читай: Конституцію) і не змінюємо водіїв (читай: перевибори).
Водії самі, поступаючись, допомагаючи один одному, нехай всупереч ПДР, але від логіки обставин, здорового глузду, виходять з аварійної ситуації.
Коли "пробка" розсмокчеться, Правила дорожнього руху знову запрацюють і знову, невідомо звідки, з’являться інспектори ДАІ.
Але зараз необхідно діяти, щоб уникнути зупинки всього руху та поширення "пробки" на все місто.
Потім вже потрібно буде проаналізувати причини. Адже "пробку" створили ті, хто до цього порушував ПДР (читай: Конституцію) та невірно формував логістику транспортних потоків (читай: політичне життя).
Потім потрібно буде думати, як розширяти дороги, як змінити рух (читай: життя країни).
А зараз потрібно виходити з тупику, щоб рух, який сповільнився, не зупинився взагалі.
При цьому, тому, хто візьме на себе відповідальність за необхідні реформи, слід пам’ятати слова, які приписують Черчиллю: "Якщо вам доведеться пройти через пекло – не зупиняйтесь".
Такою є формальна логіка і здоровий глузд. Вони, як це часто буває, творять протиріччя. Для вирішення його і існує політична воля і політична відповідальність.
У мене особисто до сьогоднішньої політики одне побажання. Воно не логічного і не юридичного характеру. Я хотів би, щоб утворена коаліція була не "коаліцією туш", а коаліцією душ.
Валентин Ткач, Чернівці, для УП
