Уряд без жінок

Четвер, 18 березня 2010, 12:01

Коли в далекому 1960 році, репортер лондонської газети Evening Standard запитав Черчілля, як він відноситься до прогнозів про те, що в двохтисячному році світом будуть правити жінки, він тяжко зітхнув: "...невже вони і тоді будуть? "

Сьогодні світ живе вже 2010-м роком. Жінки не володарюють світом, але про їх визначальне місце у культурній, правовій та політичній сферах можна стверджувати з абсолютною впевненістю.

На жаль, з приводу останньої, Україна є невдалим винятком.

Новостворений уряд не має жодної представниці жіноцтва у своєму складі. І це при тому, що за результатами екзит-полу, проведеного після першого туру Українським інститутом соціальних досліджень імені Яременка, серед виборців, що проголосували за новообраного президента, жінок – 54 відсотки.

І це при тому, що Янукович декларує "рух до Європи", де жінки у владі – суспільний наратив.

Фінляндія – Тар’я Галонен, Німеччина – Ангела Меркель, Литва – Даля Грібаускайте. І цей список не вичерпується.

В уряді Франції – 5 жінок, Німеччини – 6, Швеції – 10, Росії – 3, Іспанії – 9, Молдови – 6, Грузії – 1.

Ми – єдина країна в Європі, в уряді якої немає жінки.

В списку країн світу за кількістю жінок у парламенті ми займаємо 152 місце. Попереду нас такі країни, як Мозамбік, Намібія, Уганда. І це вже не кажучи про Індію, де жінки в законодавчому органі мають третину місць.

Чому представництво жінок у владі є таким важливим?

По-перше, тому що ще в 1995 році, на Пекінській конференції ООН були прийняті важливі міжнародні документи, орієнтовані на рівноправність чоловіків та жінок. Це – "Пекінська декларація" та "Платформа дій".

Саме з їх урахуванням, й були вироблені рекомендації національним урядам до розробки спеціальних стратегій і програм, котрі б дозволяли жінкам встановити паритет з чоловіками у володінні та можливостях реалізації власних прав, в тому числі і у владі.

По-друге, Верховна Рада сама ухвалила закон "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків". Цим законом, хоч і декларативно, але визнано паритетне становище чоловіків та жінок в українському суспільстві .

По-третє, наша держава переживає негативні тенденції трансформації статево-вікової структури суспільства.

В Україні, як зазначила директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Еллі Лібанова, відзначається небезпечне співвідношення чоловіків та жінок – 1:4.

І якщо в Європейському Союзі є спеціальна комісія з рівних можливостей чоловіків та жінок, до компетенції якої входить розробка та затвердження п’ятирічного плану по вирівнюванню позицій чоловічої та жіночої статей в країнах ЄС, то у нас такої немає.

І, нарешті, по-четверте. Хто вирішить проблеми жінок, як не самі жінки?

Питання сексуального туризму, що нагально постало останнім часом, і особливо може загостритись в умовах проведення Євро-2012. Проблема материнства. Рівні права жінок при прийомі на роботу та обрахунку заробітної платні.

Вирішенням усіх цих питань має зайнятися жінка.

Що заважає?

Сьогодні головною проблемою українських жінок є відсутність владного інструментарію.

Для прикладу, у Німеччині існує ціле міністерство у справах жінок. У Венесуелі функціонує міністерство народної влади у справах жінок та питань гендерного розвитку. Аналогічно – Ірак, Канада, Афганістан, Франція, країни Британського співтовариства.

Відповідні спеціалізовані інституції виконавчої вертикалі влади є центрами формування гендерної політики у державі.

До сфери їх компетенції входить розробка рекомендацій та забезпечення гендерної рівності у законах та нормативних актах. Крім того, у своїй діяльності профільні жіночі міністерства опираються на систему органів державного управління нижчих рівнів, що здійснюють відповідну політику.

Завдяки цьому створюється загальна система стимулювання та укорінення гендерної рівноправності у суспільстві.

Щодо України, то в умовах сьогодення, на інституційному рівні ми можемо хіба що похвалитися Комітетом при президентові у справах жінок, материнства і дитинства, комісією ВР у справах жінок, охорони сім’ї, материнства і дитинства та з питань народної освіти і науки, та низкою організацій третього сектора.

На цьому список можливостей вичерпується.

Чи слід очікувати українському суспільстві небезпек у цій сфері? Однозначно.

Саме тому, нова влада в Україні мусить кардинально переглянути власні ціннісні позиції – щодо забезпечення українському жіноцтву паритетних можливостей в порівнянні з чоловіками.

З чого почати? Та хоча б з Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту!

Євген Заїка, Суспільно-аналітичний центр "SWOT", експерт Українського клубу, для УП



powered by lun.ua

З широко заплющеними очима: що заважає Бундестагу визнати Голодомор геноцидом

Чи може одне слово змінити долю країни? Про Європейську Хартію регіональних мов або мов меншин

"Закордон" нам допоможе. Якщо ми зуміємо самі собі допомогти

Україна та НАТО-2030: чого чекати Києву від оновленої стратегії Альянсу

Як світ змушує "Укроборонпром" змінюватись

Якби Чорновіл. Можливо ми б знову жили в СРСР