Публічність непопулярних реформ

П'ятниця, 02 липня 2010, 11:13

Публічна політика - така, яку спеціально адаптовано під оприлюднення, під її розуміння публікою й розширення громадської підтримки. Вона спрощена, структурована та візуально оброблена. Про це йшлося в попередніх статтях циклу, "Теорія" та "Практика публічності"

Тепер переходимо від публічної політики до публічності нашого майбутнього. Тобто до публічності реформ, або, як зараз дуже модно говорити серед дурних політиків - непопулярних реформ.

Непопулярні реформи

Сьогодні з усіх усюд ми чуємо слово "реформи" - виключно в тандемі із прикметником "непопулярні". Чомусь саме в цій країні, будь-яка реформа, що планується, одразу називається непопулярною.

Що ця "непопулярність" має для нас означати?

Що реформи готуються погані? Що вони абсолютно не узгоджені з публікою, і готуються виключно в інтересах провладного олігархату й чиновництва? Що ці "непопулярні реформи" збурять громадськість, яка постане проти? Що на бюрократичному рівні вже запланований саботаж реформ? Що нічого в нас не вийде?

Ні. Це означає, що ми вже поховали реформи, які лише збираємося робити.

Політики, що послуговуються цим словосполученням, уже на підсвідомому рівні моделюють провальність реформ, їхню непотрібність і громадський протест на них.

Цікаво буде подивитися, як вони із сумними обличчями й риторикою пробуватимуть провести якусь свою "непопулярну" реформу. Але який буде результат - відомо наперед.

Непопулістичні реформи

Можливо, наші політики, справді, настільки дурні, що наперед знищують те, що самі збираються робити. Але спробую їх реабілітувати. Хтозна, чи не зовсім інше вони мають на увазі...

Що зараз являє собою українське суспільство? Це суспільство, яке наскрізь уражене соціальним популізмом, корупцією й бюрократією.

Що популярне в нашому скаліченому суспільстві? Звичайно, що - популізм, демагогія, тіньові економічні відносини та добровільне підкорення громадськості всесильному чиновнику. Люди найлегше сприймають саме такі руйнівні речі.

Що буде непопулярним у популістичному суспільстві? Правильно - на жаль, непопулістичні реформи соціальної сфери, спрощення й дерегуляція бізнес-середовища, зміна адміністративної філософії держави тощо.

То, може політики, говорячи "непопулярні", мають на увазі "непопулістичні"?

Спробуємо повірити...

Популярні реформи

Нам не можна називати майбутнє "непопулярним" - ми маємо вірити в те, що реформи можна зробити популярними й успішно їх провести.

Неможливо повірити в те, що Де Голль, Рузвельт, Ататюрк, Гавел, Бельцерович, Да Сілва, Обама чи 10-ки інших успішних реформаторів провадили зміни, називаючи їх "непопулярними". Вони розробляли й впроваджували популярні реформи. Вони робили їх для більшості людей, вони апелювали спочатку до громадськості і разом з нею планували реформи. Саме тому вони здобули успіху.

І жоден, я переконаний, не називав свої реформи "непопулярними", жоден не програмував свій програш.

Українські політики мають чітко зрозуміти: тільки популярні реформи можуть бути взагалі проведені до кінця.

В іншому випадку - громадський спротив реформам, саботаж чиновництва, крах і дискредитація реформ, дискредитація політиків-реформаторів, продовження саморуйнування країни.

Публічні реформи

Як же ж зробити реформи популярними? На це питання дає відповідь уже двічі мною оспівана публічність.

Суцільний бюрократичний або економічний текст не може стати популярною реформою. І оприлюднена президентом програма економічних реформ - лише купа текстових папірців, непридатних ані для ефективної презентації, себто роз'яснення громадськості, ані для реклами, ані для чого.

Це просто непридатний до публічного вжитку текст - "непопулярна реформа".

Аби стати публічним, складний текст має пройти відповідну адаптацію. Для цього треба спростити, структурувати, визначити актуальні для громадськості акценти й меседжі. А потім викласти їх людською мовою, візуалізувати.

Величезну й вирішальну роль у створенні доступного публічного продукту грає "візуальна аналітика". Різноманітними схемами, графіками, інтерактивною грою меседжів можна передати найскладніші змісти широкій громадськості.

Не розповідати - а показати реформи людям.

Якісна візуальна аналітика здатна наочно розкрити, пояснити й показати зміст і необхідність реформ. А значить, публічність буде реалізована. Люди глибоко розумітимуть реформаторські пропозиції, велика їх кількість стане щирими прихильниками реформ.

Саме таким шляхом реформа стане популярною, здобуде підтримку громадськості. Шанси на її проведення багатократно збільшаться.

І не важливо, яку реформу ми хочемо провести - адміністративну, територіальну, зарплатну, пенсійну, дерегуляційну тощо - скрізь алгоритм єдиний. А саме: орієнтація передусім на публічність, специфічна адаптація реформаторського змісту.

Наступним разом поговоримо про "Реформування альтернативами", потім, може, про "Текст vs публічність".

А там, дивись, може і до конкретних реформ дійдемо.

Олексій Гашинський, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Як звати невідомого солдата?

Реформа БЕБ: чи зможе бізнес ефективніше захищатися від свавілля в судах?

"Мобілізаційний" закон: зміни для бізнесу та військовозобов'язаних осіб

Чому "Азов" досі не отримує західну зброю? 

Навіщо потрібен держреєстр осіб, які постраждали внаслідок агресії РФ

Чому бізнесу вигідно вкладати кошти в освіту та хто повинен контролювати ці інвестиції