Дух, що тіло рве до бою

103 перегляди
Понеділок, 30 серпня 2010, 16:16
Ігор Орел
спеціально для УП

Ці слова Івана Франка я недаремно виніс у заголовок. Адже тема формування нації, її мети і інструментів, викладена в попередній статті, дала привід критикам закинути наявність меркантильного інтересу в можливому творенні мережі "діаспора - громадянське суспільство". Мовляв, хочете фінансування "потягнути" із діаспори.

По-перше, усі хто стикався з діаспорою, знають, що американська діаспора не надає фінансування в Україну, а російська, навпаки, потребує фінансування з України.

По-друге, мова йшла про надання сприяння переселенню українців з діаспори в Україну, за допомогою мережі співпраці груп самоорганізації громадян.

Що стосується останньої, то тут можуть бути різні форми. Наприклад: українські ОСББ і ЖБК могли б, на взаємовигідних умовах, продати дахи своїх будинків представникам діаспори. ОСББ і ЖБК отримали б кошти на реконструкцію своїх будинків, наприклад, на утеплення стін і заміну комунікацій. А переселенці змогли б на даху будувати мансардне житло. Це значно дешевше, ніж купувати готове.

По-третє, наведу слова Юрія Сидоренка: "Якщо раніше діаспора допомагала українцям і Україні із зовні, то тепер, коли вона стає суб'єктом державотворення, розроблятиме програми з повернення українців на батьківщину.

Українці діаспори розуміють, що теперішня олігархічна космополітична державна влада в Україні не сприятиме поверненню.

Але вони все одне повертатимуться. Бо знають, де знаходиться земля предків, і використовуватимуть для цього міжнародне й українське законодавство."

Тепер повернемося до стану справ в Україні, де діють "два вектори" і точаться дискусії про розподіл.

Якщо проаналізувати впливи Західного й Східного векторів на Україну, то ситуація нагадує часи Мюнхенського пакту, коли Німеччина та СРСР ділили Європу, а "демократичний світ" благословив цей зговір.

 
Обидва вектори працюють на розподіл України. Теоретично, у результаті такого поділу, одна частина підпаде під вплив Заходу, інша - Сходу. Невідомо, чи існують якісь конкретні домовленості, між стратегами Сходу й Заходу щодо України. Але, об'єктивно, такий сценарій повільно розвивається. І не бачити цей можливий сценарій, ігнорувати його - не можна.

Як же протидіяти цьому сценарію?

Для мене ясно, що проблема лежить у площині формування державницької нації.

У нашім випадку з Україною, двох агресорів, начебто, немає. Натомість створено два важелі впливу в Україні, які й працюють на розподіл держави. На наших очах нагнітається напруга між Західним і Східним векторами в Україні, яка має поділити Україну на Західну та Східну.

Чи в інтересах - не нації, не народу, а населення України взагалі - "попасти" на такий сценарій?

Як усі розуміють, кордон по Збручу - не влаштує одну сторону, кордон по Західному Донбасу - іншу. Тому мирно такий розподіл не пройде.

Прихильникам Східного вектору: хочу нагадати наслідки відносно цивілізованого "розводу" в 1991 році: ой - розірвані економічні зв'язки; ой - розділена енергосистема; ой - втрачена кооперація між підприємствами; ой - розділена банківська система; ой - втрачено збут; ой - втрачено поставки; ой - армія; ой - і так далі.

І це при тому, що на початку "розвід" проходив без елементів ненависті. Це вже потім "старший брат" став генерувати цю ненависть, як основу своєї державної ідеології.

А тепер перенесіть усі ті проблеми на ґрунт нинішньої української держави.

Думаю, всі погодяться: можливий розподіл буде значно болючішим і катастрофічнішим.

Прихильникам Західного вектору: хочу звернути увагу на міграцію населення Західної України в Європу на заробітки. Ось яка перспектива уготована для України в об'єднаній Європі. А на фоні катаклізмів розподілу держави, і зауважу - не мирного розподілу, - міграція значно посилиться.

Створення автономних утворень теж не добре.

Усі автономії на пострадянських теренах завжди носять проросійський характер. Вони створюють внутрішню напругу в державах, яка рано, чи пізно, виллється в збройний конфлікт. Так відбувалось в Придністров'ї, Абхазії, Південній Осетії...

На черзі Крим.

І не треба плекати ілюзій, бо у всіх випадках "замовник музики" один і той самий. А значить, один самий і сценарій - випробуваний і надійний.

Хіба такого результату ми всі хочемо?

Єдиний вихід - консолідуватися в образі нової української нації. Однак наявна людська популяція в Україні не хоче становитись нацією, пручається, лінується, краде, п'є, грішить. Але інших людей в Україні нема.

А діаспору - треба ще залучити до процесів в Україні, щоб вона поверталася.

Тому, суспільству потрібні лідери. І тут альтернативі громадським активістам із груп самоорганізації населення немає. Як і немає альтернативи творенню державницької нації.

Пропоную звернутись до джерел теологічного характеру, які пояснюють світобудову. До Біблії.

Розглядаючи людство, як тіло Бога, ми бачимо, що воно ділиться на: роди - це раси, що відрізняються кольором шкіри, формою тіла та ареалом; види - це нації, що відрізняються мовою, вірою та законом; індивідууми - люди, що відрізняються суспільним станом, властивостями та волею.

Через єдність світобудови, можна розглядати націю, аналогічно окремій людині, яка складається з тіла, душі й Духа.

Як істоті тілесній - нації притаманні інстинкти.

Як одушевленій - страсті.

Як духовній - розум.

Одна характеристика може бути слабшою, інша - сильнішою. Тому між націями існують відмінності, як і між людьми.

Виходячи з єдності законів світобудови для всіх її елементів, застосуємо їх до нації. Тобто для нації, як і для всього, притаманні формування і розкладання. Шляхом формування людність проходить еволюцію від ізольовано-індивідуального стану первинної людини до соціального об'єднання - нації.

Очевидно, що ця форма є кінцевою й сталою, як елемент людства. Адже злиття націй в однорідну расу в історії людства не відбувалося.

Шляхом розкладання - відбувається зворотній рух до ізольовано-індивідуального стану людини.

Застосовуючи цей закон Природи до української нації, можемо припустити: українська козацька нація пройшла процес розкладання на індивідуальні елементи й знаходиться на початку зворотного процесу - формування нової нації.

Цей процес має трояку природу :

- неминучість Провидіння, яке виявляється через згоду;

- неминучість реальності, яка виявляється через почуття;

- Воля, яка узгоджується або суперечить цим неминучостям.

Тобто, потрібно досягати згоди в суспільстві, щодо неможливості далі жити за теперішньою моделлю суспільства (реальність), і проявляти відповідну, до згоди й реальності, волю суспільства на зміну обставин.

І це, здається, ось-ось відбудеться

За такими закономірностями буде проходити формування національного суспільства.

І безперспективна боротьба політичних партій - до цього процесу не буде мати ніякого відношення.

Ігор Орел, спеціально для УП



powered by lun.ua
План повернення Донбасу: чия політична гра?
Що варто робити, щоб забезпечити реальне повернення тимчасово окупованих територій у реальну адміністративну і юридичну систему координат держави України.
Польський розклад: як президентські вибори можуть вплинути на відносини з Києвом
Перемога опозиціонерки може спростити історичний діалог Києва та Варшави. Проте посилення політичного протистояння у Польщі може бути небезпечним для України.
Скільки коштує лікування раку в Україні. Інфографіка опитування
В хірургії 1% тільки пройшов лікування безоплатно. Інші платили хірургам, медсестрам, купляли ліки для анестезії, реанімації та післяопераційного періоду.
Чому звільнення директора НАБУ парламентом – це гол у власні ворота. Юридичне пояснення
Депутати мають право на політичну позицію щодо необхідності звільнення директора НАБУ. Проте якою б обґрунтованою не була політична позиція, вона не може бути реалізована у вигляді незаконного рішення. Інакше від побудови правової держави ми повернемося до судів Лінча...
Внутрішня авіація. Чому українці не літають
Потенційні пасажири не користуються літаками через дорогі квитки. Авіакомпанії не відкривають рейси через низький попит. Як розірвати це зачароване коло?
Яка епідемія насправді загрожує Україні?
Якби до епідемії ВІЛ, від якої страждає так багато наших співгромадян, було прикуто стільки ж уваги скільки до коронавірусу, яким не інфікувався ще жоден українець, ми б вже давно її подолали.
Гайда у художній музей на Мирослава Ягоду
Мистецтво Ягоди випадає з конвенційних рамок. Його твори не просто сповнені есхатологічних образів і християнської символіки – вони мають характер візіонерських прозрінь.
Як справи з реформою прокуратури? (FAQ)
Генеральна прокуратура vs Офіс генерального прокурора: атестація прокурорів, доля тих, "хто не пройшов", та ще деякі нюанси в контексті реформи прокуратури.