Що змінять місцеві вибори?
Великі надії зазвичай породжують велике розчарування. Природно, особливої ейфорії та надмірних очікувань від місцевих виборів у суспільстві сьогодні аж ніяк не спостерігається. Проте певна надія на покращення, чи принаймні на зміну ситуації в місцевому самоврядуванні - усе ж є.
Однак, яким би не був результат місцевих виборів, хто б не став переможцем, принципових змін у системі місцевої влади не відбудеться.
Спробуємо аргументувати, чому.
Останнім часом місцеві органи влади стрімко втрачають свій вплив, роль і значення.
З одного боку, це пов'язано з наявністю потужних місцевих фінансово-промислових груп і неформальних місцевих еліт. Саме вони часто справляють значно більший вплив на ситуацію в регіоні, районі або місті, ніж офіційна влада, себто місцеві ради й мери.
Тут можна навести одразу декілька показових прикладів.
Наприклад, візьмемо Маріуполь. 70 тисяч жителів цього міста працюють на меткомбінаті імені Ілліча. Тобто на наявність у цих людей роботи зав'язані не лише їхні родини, а й уся сфера послуг міста. Якщо ці 70 тисяч працівників втратять роботу й зарплати - упадуть продажі в супермаркетах, кіосках, на ринках. Місто фактично зупиниться.
Отже, реальна соціально-економічна ситуація в місті, а разом із нею настрої населення й місцева політика залежать, і залежатимуть, не від мера чи міської ради - а від людей, які володітимуть металургійним гігантом.
Власник цього системоутворюючого підприємства, по суті, і є реальним "господарем" міста.
Обрання того чи іншого складу міськради нічого принципово не змінює.
Інший приклад. Місто Запоріжжя. Тут системоутворюючими підприємствами є "Запоріжсталь", "Дніпроспецсталь", Запорізький автозавод і "Мотор-Січ". Відповідно, власники цих підприємств визначають ситуацію в місті.
Мер до останнього часу був висуванцем однією з указаних груп впливу. У конкретному випадку міським головою був Євген Карташов, який нещодавно подав у відставку за станом здоров'я, і якого називали висуванцем "Запоріжсталі".
Нарешті, можна згадати півзабутий приклад Лозинського, який фактично був "господарем" Голованіського району Кіровоградської області. Саме від нього, а не від райради, багато в чому залежала й соціально-економічна ситуація в районі, і результати виборів.
З іншого ж боку, місцева влада втрачає вплив через відсутність власного потужного фінансового ресурсу.
Реальні бюджетні кошти знаходяться в розпорядженні державної виконавчої влади - обласних і районних адміністрацій. Місцеве самоврядування живе на відносно незначні місцеві збори й дотації, які, знову ж таки, розподіляються виконавчою владою.
Розподіл землі та надання дозволів на будівництво, встановлення так званих малих архітектурних форм можна вважати більш-менш вагомим ресурсом хіба що в Києві та столичних передмістях. Більше того, після ухвалення змін до закону про столицю, Київ фактично також позбувся цієї переваги.
Тепер виконавчу владу від Київради здійснює КМДА. На практиці ж міськдержадміністрація здійснюватиме виконавчу владу не від міськради, а від президента.
Власне, без потужного ресурсу й суттєвих повноважень місцева влада перетворюється на формальний атрибут самоврядності громад, а місцеві вибори - на формальну ознаку демократії.
Тому не варто плекати великі надії, аби вони не закінчилися великим розчаруванням.
Олексій Краснопьоров, політолог, для УП
