Креативний клас і хоче, і може

401 перегляд
Четвер, 14 жовтня 2010, 09:18
Олександр Тертичний
спеціально для УП

Креативний клас має пряму вигоду від інноваційної модернізації. На відміну від інших, йому комфортно жити й працювати лише за умови свободи.

Після публікації Ukrainian dream, у якій суб'єктом оновлення суспільства і держави було названо креативний клас, виникло запитання: чому саме креативний, і що в ньому там такого особливого?

Запитання не дивне, бо, за винятком вузького кола фахівців, у нас ніхто не знає вельми цікавого для всього суспільства факту. Ще півстоліття тому видатний соціальний психолог Мелвін Кон довів, що умови праці "білокомірцевих" найманих працівників, особливо працедавців та менеджерів, сприяють гнучкості їхнього мислення, незалежності орієнтацій, формують здатність цінувати самостійність дітей.

Шкала прихильностей таких осіб доводить, що їхнє прагнення незалежності переважає над прагненням багатства й влади. Це означає ні більше, ні менше як внутрішній пріоритет особистої свободи.

Оце перший аргумент на користь креативників: на відміну від класів і соціальних прошарків інших категорій, їм комфортно жити й працювати лише за умови свободи. Як писав Андрій Окара, "його продуктивне існування можливе лише за наявності вільного соціального простору. І навпаки: У ситуації, де немає свободи - свободи політичної, свободи творчої, свободи духовної, свободи самовираження, де економічна свобода обмежена корупцією, - креативний клас маргіналізується, його сукупний потенціал знижується, починається "відплив інтелекту" - втеча освічених людей із країни або "внутрішня еміграція".

Минули десятиліття, у США запанувала "інформаційна цивілізація", і дослідник Річард Флоріда до креативного класу зарахував практично ту ж страту: працівників, які створюють нематеріальні активи, що приносять матеріальні дивіденди, - нові ідеї, нові технології й новий креативний зміст.

Отже, до цього класу входять науковці, підприємці, менеджери, працівники IT-індустрії, велика частина інтелігенції разом із більшістю професорсько-викладацького складу вишів, особи "вільних" професій. Нехай вибачать соціологи, мабуть, це неповний список. Але й цього вистачить, щоби побачити: саме креативний клас забезпечує випуск педагогічної й духовної "продукції", стимулює й організує розвиток економіки, і перш за все найновіших технологій. Тобто, підтримує сучасний рівень виробництва та послуг.

Отже, креативний клас має пряму вигоду від інноваційної модернізації, яка забезпечує сьогодні провідні позиції економічно розвинутих країн.

Тим часом, модернізацію української економіки, про яку попередники принаймні хоча б говорили, нова влада рішуче забетонувала. Бо газово-металургійне лобі консервує морально й матеріально застарілу промислову базу й структуру важкої промисловості. Адже чим більше газу, нафти, електрики, природних ресурсів витратить Україна, тим більший прибуток отримають головні спонсори владної партії.

Останнє вітання від уряду: у проекті Податкового кодексу підвищили податок програмістам.

Таким чином, кращі мозки нації об'єктивно вже постали перед жорстким вибором: якщо прагнеш перспективи - або виїжджай в еміграцію, або ж, в інтересах власного майбутнього, роби свою рідну країну економічно успішною, а державу - дійсно демократичною. З усього українського соціуму очевидно саме креативники мають найкращі інтелектуальні та професійні можливості очолити й здійснити оздоровлення суспільства, разом із державою.

Ось і ще один аргумент за креативників: вони можуть.

Цей клас лише починає усвідомлювати свою місію й свою перспективу в Україні, оскільки не готовий до масової участі в суспільних змаганнях.

Проте, принаймні одна купка креативників уже зухвало кинула виклик системі. На загальнодоступному сайті свої наміри вони сформулювали гранично ясно: "Наша мета не створення спільноти для "поговорить", а для приходу до влади".

Певно, існують й інші подібні осередки, які поки не воліють розкривати карти. А названа група, тим часом, уже має в складі юристів і підприємців, визначає перелік і частково навіть зміст майбутніх реформ: від конституційної й судової до податкової й територіально-адміністративної.

Готують мереживний майданчик загального користування. На ньому всім бажаючим буде запропоновано спільно опрацювати як Великий проект оновлення країни, так і стратегію та тактику практичних дій. Уже зараз визначили головний принцип побудови Нової держави й власного руху: горизонталь.

"Чинна вертикальна система управління пригноблює інтелект суспільства, вона була створена для ручного управління, надає умови для корупції, а головне - атрофує гідність особи, - написав один з інноваторів у відповідь на публікацію про мереживну демократію. - На противагу вертикальній наша система є горизонтальною, і відкриває перед кожним бажаючим максимальну можливість самореалізації, дозволяє задіяти інтелект нації, щоби закласти основу "інтелектуальної" країни, країни інноваційної економіки... Наш проект, по суті, стане школою електронного самоврядування нації.

Спочатку ми будемо паралельною спільнотою, яка поступово вбере всю Україну. І тоді збудуємо потужну інтернет-плаформу, створимо електронні виконавчі, сервісні структури: електронний уряд".

Багато фахівців такі амбіційні плани вважають утопічними, але принципових заперечень поки не висунули.

Бо що може стати перешкодою в принциповому плані? Суто технологічні можливості для початку такого проекту вже наявні. Мозків у креативістів України вкільканадцятеро більше ніж у влади разом з усіма консультантами й радниками.

Наприклад, ось тільки що збірна України виграла Всесвітню шахову Олімпіаду, а в уряді не додумалися не тільки влаштувати гідну зустріч чемпіонам, але хоч би вчасно привітати гордість нації. У влади не вистачає мозків хоча би примазатися до успіху шахістів. Чи вона їх підсвідомо боїться, як чисте уособлення інтелекту?

Головна ж перевага креативістів моральна: їм забезпечена масова підтримка. Бо система Нової держави, яку вони будують, принципово прозора для кожного, вивільняє потужні суспільні сили, що здатні створити не просто заможну, а комфортну Україну. І зовсім не в далекому майбутньому.

Щодо коштів - то на початку активісти обходяться виключно особистими ресурсами: сервіси інтернету переважно безкоштовні. Отримувати гроші ззовні під будь-які умови взагалі не передбачається: лобісти в цього руху принципово й заздалегідь виключені. Сподіваються на те, що підприємці малого й середнього бізнесу приєднаються до Великого проекту, бо їм остогидла нескінчена ненаситність хижих чиновників і підступних політиків.

Теоретично, прямий інтерес у креативному оздоровленні держави мають і підприємці великого калібру. Бо давно мріють хоча би частину коштів, зароблених іноді з ризиком для життя, трансформувати в спадкову власність, що не відчужується. Так заведено в правових державах, демократичних суспільствах.

В Україні ж гарантію дає тільки близькість до головного "тіла" - близькість, яка може урватися цілком раптово. І сьогодні залишається лише невесела перспектива: виводити активи за кордон та готувати запасний аеродром.

Виходить, що Великий проект у принципі може бути реалізований. А час Х залежить, в основному, від темпів самоусвідомлення креативного класу. У цьому напрямі маємо цікавий симптом: нещодавно біля входу до Харківського національного університету радіоелектроніки з'явився пам'ятник програмісту.

Самоорганізація ж, як бачимо, фактично вже розпочалася - заради самоврятування, заради збереження власної гідності. А гідність - це останнє, що залишається в порядної людини.

Ось і уявімо: креативісти свій проект реалізували, створили прозорий для кожного громадянина електронний уряд паралельний кабміну.

І кому ми станемо платити податки?!..

Туди, де бюджет розкрадають, де тендери мають наперед визначений результат? І що зможе старий уряд, якщо залишиться без грошей? Командувати й наказувати?

А хто послухає, якщо підкорятися електронному уряду буде вигідно всім?

За винятком чинної верхівки, якій таки доведеться піти. Комусь дорога лежить, може, і на нари: відпочити від нервово-виснажливого дерибану...

Олександр Тертичний, спеціально для УП



powered by lun.ua
"Укрзалізниця" – мертвий актив чи ласий шматок для інвесторів?
"Укрзалізниця" втілює в собі парадоксальну різницю між потенціалом для приватних інвесторів і реальністю. У чому ризики та перспективи її приватизації?
Викривач корупції – не лише заявник: що не врахували законотворці
Попри загалом позитивний характер закону про викривачів корупції, законотворці обрали звужений підхід до врегулювання статусу викривача. А це матиме значення для викриття можливих корупціонерів та захисту тих, хто їх викриває.
Газова формула: як державним підприємствам купувати газ за чесною ціною
Мінекономіки придумало формулу, яка дозволить державним та комунальним організаціям купувати газ за ринковими цінами. Річна економія сягне 3 млрд грн.
Стратегічна програма уряду: прогалини, які її заблокують
Люди мають отримати доступ до впливу та прийняття рішень у тих громадах, на які вони фактично впливають своїм проживанням у них. Без цього реформи відбудуться на папері, але аж ніяк не в реальному житті, де мешканці все ще мають два життя: одне фактичне, а інше "за реєстрацією".
Чому не варто обмежувати емоції та як їх контролювати
Проявляти емоції безпечно для себе і для оточуючих можна різними способами. Головне, робити це вчасно, не доходячи до критичної точки.
7 причин задуматися над тим, щоб всиновити старого битого пса
Дорослі собаки нічим не поступаються в дружбі та відданості молодим.
Чи вдарить штрафна система по нардепах-прогульниках?
Новий закон принципово змінює підхід до участі народних обранців в засіданнях парламенту та комітету Верховної Ради. А от чи подіє ця штрафна система в умовах сучасної політичної ситуації – невідомо.