Українській вікіконституціоналізм або скільки можна редагувати?

13 переглядів
Четвер, 14 жовтня 2010, 08:14
Олексій Якубін
політолог

Ось уже 14 років, з часу прийняття Конституції України, вона постійно перебуває в центрі політичної боротьби. Її постійно хочуть змінити, "покращити", відреагувати, внести поправки, прийняти нову редакцію, але... не виконувати.

І, здається, самою відміною політреформи цей процес не завершиться. Адже кожна політична партія в Україні має власний проект омріяної конституції, яка "всіх ощасливить" і "вирішить усі проблеми", - і який вона обов'язково буде намагатися втілити в життя після здобуття влади.

Навіть владний політичний клас, представник якого - президент України, отримавши після рішення Конституційного Суду просто колосальні повноваження, хоче все ж таки змінити чинну Конституцію.

Ця традиція/звичка постійного редагування конституції не є суто українською особливістю. Вона поширена і в іншій частині світу - Латинській Америці. Для позначення такого явища навіть вигадали спеціальний термін - вікіконституціоналізм.

Його автор Лансберг-Родрігес вважає, що цей термін добре відображає процес постійного переписування конституції країни на користь чинного голови держави і виконавчої влади в цілому, що, врешті-решт, призводить до втрати "інституційної легітимності, пам'яті, набутих способів взаємодії і необхідного мандату для самостійного управління".

Тим самим підкреслюється схожість цих конституційних процесів на постійні редагування статей у Вікіпедії, вільній Інтернет-енциклопедії, де кожен охочий може долучитися і змінити, покращити існуючі статті.

Щоправда тут існує значна відмінність. У Вікіпедії це можуть зробити усі бажаючи і це призводить до покращення наявного матеріалу, а щодо конституцій це право монополізують представники влади або й сам голова держави. Постійні переписування мають руйнівні наслідки для більшості громадян, для їх прав і свобод, для конституційної системи стримування і противаг, адже здійснюються вони правлячою меншістю у її ж інтересах.

У Латинські Америці такий вікіконституціоналізм став на перепоні поступальному розвитку більшості країн регіону. Так, Домініканська республіка за час своєї незалежності (з 1821 року) мала 32 конституції, Венесуела - близько 26, Гаїті - 24, Еквадор - 20, а Болівія близько 17. В цілому ж половина з 21 країни регіону за свою незалежну історію мала більш ніж 10 конституцій.

У нас так само складається парадоксальна ситуація - замість гри за створеними і чинними конституційними правилами, кожна група, яка приходить до влади, намагається змінити правила гри і тим самим отримати або закріпити свою перемогу.

Чи можлива в таких умовах навіть обмежена, буржуазна демократія? Відповідь в більшості випадків негативна, адже демократія потребує сталості, принаймні, дотримання чітких процедур і гри за правилами, які існують і вже зрозумілі для більшості населення. Навіть, якщо ці правила на думку когось є недосконалими, щось там "розбалансовують", "заважають проводити реформи".

Це правила, яких слід дотримуватись. Адже "погані" правила кращі за відсутність будь-яких правил. І першими хто постраждає від їх відсутності будуть самі громадяни, бо ж відсутність стійких правил - це прямий шлях до безвідповідальної диктатури і корупції.

Олексій Якубін, для УП



powered by lun.ua
Кому дістануться функції Держгеокадастру
Нова влада оголосила, що п'яте за величиною штату відомство країни припинить існування у нинішньому вигляді. Що далі?
Інспекція з будівництва корупції
Діяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції — це історія про неефективність і корупцію, що породжує завищення вартості житла. Вирішити ці проблеми можна лише радикально реформувавши ДАБІ.
"Мені біля світлофора зупиніться": що не так з нашим громадським транспортом
Система громадського транспорту в Україні потребує змін, і шанс наблизити її до рівня розвинутих країн Євросоюзу є. Цьому сприятиме новий законопроект.
Чому інноваційна стратегія України не пов'язана з економічним зростанням
Уряд України не може розробити і впровадити якісну науково-технічну політику через інституційну слабкість.
Президент Зеленський. Успіхи, які ми не бачимо, і помилки, які нам сліплять очі
Однокласники й друзі на керівних постах, проблеми з комунцікацією з народом і ЗМІ – принципові помилки Володимира Зеленського і його команди.
Гальмування євроінтеграції: чому "Слуги народу" блокують механізми руху України до ЄС?
Чи потрібна Україні державна політика у сфері європейської інтеграції? У "Слузі народу" вважають що ні, оскільки механізм, що робить євроінтеграцію незворотною, потребує додаткових витрат із бюджету.
Чим небезпечна ідея Штайнмаєра Україні, або Як деокупувати та реінтегрувати тимчасово окуповані території?
Встановлення влади на деокупованих територіях є наріжним каменем переговорного процесу в Мінську між Україною та Росією.