Гоголь як джерело права

17 переглядів
Понеділок, 17 січня 2011, 17:22
Андрій Ільків
адвокат, Львів

Шановні майбутні судді, прокурори, усіх мастей магістри та партнери etc!

Mutatis mutandis, тобто із заміною того, що підлягає заміні у відомому висловлюванні Альберта Ейнштейна – ваші пізнання юриспруденції це те, що залишиться після того, коли ви забудете всю юриспруденцію, якої вас навчали в університетах.

Спробую ненав'язливо пояснити сказане на прикладі "джерел права", до яких юридична наука відносить правові звичаї та релігійні норми, правові прецеденти, нормативно-правові акти та договори. Із цього переліку саме нормативно-правові акти, на думку українських правників, найбільш чітко формулюють зміст юридичних обов'язків та суб'єктивних прав, створюють умови для адекватного розуміння громадянами істинного змісту норм права.

Однак, це тільки юридична наука в такий щирий альтруїстський спосіб кваліфікує та класифікує джерела права. Але тільки не пересічні, маленькі, як любить говорити, не проти ночі згаданий, громадянин Ющенко Віктор Андрійович, українці.

Назвемо їх – Іван Іванович та Іван Никифорович, які на генетичному рівні знають істинні джерела права в українській системі судочинства.

Процесуальні кодекси, інші нормативно-правові акти процесуального права, про існування яких, зазвичай, даруйте, не здогадуються маленькі українці Іван Іванович та Іван Никифорович, втрачають для них будь-який сенс уже на підході до "присутственного места", у якому присутні судді, прокурори etc. А джерелом права для них стає "заповітна скриня" та "забруднені руки чорнильних ділків".

"Але – усе закінчено!

... Він замкнувся у своєму будинку. Заповітна скриня була відімкнута, зі скрині були вийняті – що ж? Карбованці! Старі, дідівські карбованці! І ці карбованці перейшли в забруднені руки чорнильних ділків. Справа була перенесена в палату. І коли отримав Іван Іванович радісну звістку, що завтра вирішиться вона, тоді тільки виглянув на світ і зважився вийти з дому. Нажаль! З того часу палата сповіщала щодня, що справа закінчиться завтра, у продовженні десяти років!

Років зо п'ять тому я проїжджав через місто Миргород.

Я їхав у поганий час. <…> Суддя Дем'ян Дем'янович уже тоді був небіжчиком, Іван Іванович, що із кривим оком, теж наказав довго жити. <…>


– Чи здорові ви, Іван Никифорович? Як же ви постаріли!


– Так, постарів. Я сьогодні з Полтави, – відповів Іван Никифорович.


– Що ви говорите! ви їздили до Полтави в таку погану погоду.


– Що ж робити! Тяжба
<…> Не турбуйтеся, я маю вірну звістку, що справа вирішиться на наступному тижні, і на мою користь.<…>


Після перших привітань Іван Іванович
<…> сказав:


– Повідомити вас про приємну новину?


– Про яку новину? – Запитав я.


– Завтра неодмінно вирішиться моя справа. Палата сказала, напевно.


... Знову те саме поле, місцями порите, чорне, місцями зелене, мокрі галки й ворони, одноманітний дощ, слізливе без просвіту небо. – Нудно на цьому світі, панове!
"

Шановні майбутні судді, прокурори, усіх мастей магістри та партнери etc!

Із часу написання Миколою Васильовичем Гоголем його "Повісті про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем" до сьогоднішнього другого десятиріччя ХХІ сторіччя – мало що змінилося.

Те ж саме слізливе без просвіту небо судочинства. А джерелом та мірилом права й надалі залишаються "заповітна скриня", тобто хабар, та "забруднені руки чорнильних ділків", себто юристів-правників.

І достеменно не відомо, що ж було первинним, та що породило одне одного: "заповітна скриня" чи "чорнильні ділки". Як досі невідомо, що було спочатку: курка чи яйце.

Але це вже не має значення.

Повість Гоголя про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем – уже котре сторіччя залишається не тільки пам'ятником культури, а й актуальним джерелом права. А для цілого легіону українських правників, власне, закон, судочинство – і надалі виконують мікроскопічну бутафорську роль на тлі справжнього українського судочинства.

Шановні майбутні судді, прокурори, усіх мастей магістри та партнери etc!

Cosa Vosntra, тобто ваша справа, не плутати з "Сosa Nostra"/"Наша справа" – наскільки швидко ви забудете вивчену в університетах юриспруденцію та перетворитеся в чорнильних ділків із забрудненими руками, до яких потечуть карбованці із заповітних скринь.

Чи гоголівська "Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем" залишиться для вас лише неперевершеним літературним твором. А джерелом права будуть українські закони, котрих ви не забудете, які б скрині не відкривали перед вами гоголівські іван іванович чи іван никифорович.

Поки що, українське судочинство в більшості випадків – це безперервний кругообіг карбованців із "заповітних скринь" від одних до інших, від інших до ще інших "забруднених рук чорнильних ділків". І так роками – десятиліттями! Що аж деякі справи нудно тривають довше ніж земне життя людини.

Судді дем'яни дем'яновичі стають небіжчиками. Івани івановичі, що із кривими очима, теж наказують довго жити.

А розпочаті ними справи й надалі "вирішуватимуться на наступному тижні".

Я не апелюю тут до вже практикуючих юристів та сформованих державних мужів, адже для багатьох із них служити закону та перестати жити за повістю Гоголя – подібно суїциду. Інші ж можуть сказати краще за мене.

Уже пора. Каміння скоро волатиме від українського правосуддя.

У будь-якому випадку – читайте Гоголя Миколу Васильовича. І не буде так нудно на цьому світі.

Андрій Ільків, адвокат, Львів, спеціально для УП

powered by lun.ua
Капітолій. Початок реваншу Трампа
Дональд Трамп не здасться зараз, оскільки має намір балотуватися на наступних президентських виборах.
Заробити на смертях: як нас позбавили світової вакцини в 5 разів дешевше
Три долари заплатила Всесвітня організація охорони здоров'я за вакцину, закупівлю якої в ручному режимі зірвав міністр охорони здоров'я Максим Степанов.
Справжня ціна хутра норок: історія одного розслідувача
Наприкінці вересня 2020 року польський Сейм (нижня палата парламенту) провів історичну нараду з питань правового захисту тварин у Польщі.
Чи змінив Національний банк свою політику на валютному ринку
За яким принципом НБУ буде виходити на ринок з валютними інтервенціями та як впливатиме на курс. Що змінилося у новій стратегії?
Торговельний фокус з лісом: друзям — усе, а суспільству — нічого?
Чому торгівля необробленою деревиною відбувається на закритих "аукціонах" та без конкуренції.
Справа генерала Назарова — сигнал, який не можна ігнорувати
Справа Назарова як потенційний прецедент для військового судочинства України та свідчення неврегульованості ключових питань військової юстиції.
Демократія і некомпетентність
Чому Арістотель не довіряв демократії як формі правління, у чому полягають вади останньої та що це означає для сучасної України.