Не махайте руками!

40 переглядів
Четвер, 24 листопада 2011, 15:08
Андрій Ільків
адвокат, Львів

Стара помітно згорблена жінка у вицвілому довгому сірому плащі, у такій же сірій хустині та перекривлених великих чоботах, ледь кульгаючи зайшла з поля на міську вулицю. Гірко задумана жінка несла в руці чорний кульок, поверх якого біліли пластикові пляшки з-під пива чи води, заповнені ранішнім молоком.

Так кожен день із року в рік.

Усе ні її плечах, онучка закінчує школу, зять – пияк, дочка на заробітках. Чоловік, отримавши першу пенсію, давно помер.

Раптом до неї із сильним гавкотом і вискаленими гострими зубами підбіг рижий собака. Від переляку стара жінка заклякла, а по всьому її тілу пройшов моторошний холод. Зла некрасива морда хтозна якої бійцівської породи от-от накинулася б на стару... Коли б не вигук господині, яка виплила з-за рогу будинку, розмальована як каравела.

– Жанно, до мене, – з явною похвалою в голосі, гордо сказала із шиком, по-молодіжному одягнута пофарбована блондинка, років під 50.

– Як я перелякалася, жіночко. А чому б Вам не тримати собаку на повідку, чи, бодай, одягнути, намордника, діти ж ходять, старші люди, так і до біди недалеко, – перевівши дух, зважилася й сказала старенька із пластиковими пляшками молока.

– А Ви не махайте руками! – зухвало, із притиском крізь зуби відповіла панянка кріпачці.

Процідивши це, підійшла до свого собаки, який не спускав зі своєї жертви очей, одягла поводок і потягла до під'їзду, показавши в різних ракурсах великі блискучі персні майже на кожному пальці двох рук.

– Не махайте руками! – уже якось весело, але все так же зверхньо крикнула блондинка, озирнувшись біля під'їду.

"Не махайте руками"...

Ці слова глибоко встромилися в мозок старої. Подумки вона повторювала їх цілий день.

А розфарбована 50-ти річна блондинка зайшла із собакою до квартири. Кілька хвилин подивилася новини на великому, як у кінотеатрі, плазмовому телевізорі. Нічого втішного. Юлину апеляцію планують на Андрія в грудні.

Новий податковий кодекс нічого хорошого таким, як вона, підприємцям, які все життя платили єдиний податок, не принесе, і вже не приносить. "При Юлі так не було, вона б цього не допустила. І скільки її ще будуть мучити", – думала жінка, виходячи з дому та поспішаючи відкривати свою будку на базарі.

"При Юлі так не було. Вона б цього не допустила", – весь день обговорювали суд над Юлею сусідки старої жінки – тої, на яку вранці ледь не накинувся бійцівський собака. Обговорювали, вишикувавшись у довжелезну шеренгу попри тротуар, і всі як один пропонували городянам молоко, сир, сметану. Підійшов дільничний, уже як рідний за п'ятнадцять років, чемно привітався, про щось навіть з якоюсь молодицею пожартував, зібрав свої з кожного по гривні.

Звично й буденно.

"Так і моя доня в такій же довгій шерензі жінок з усього світу, тільки з іншим товаром, уже п'ятий рік пропонує себе в далекому Мілані, а зароблених копійок ледь вистарчає на прожиття їй, і щоб ми тут не повиздихали", – подумала жінка й заплакала гіркими невидимими сльозами. Сльози текли цілий день, але яких ніхто з оточуючих не бачив на її некрасивому, перекривленому неприродною посмішкою обличчі.

Молоко й половину не продалося. Час вертати додому. Завтра її черга пасти корови.

"А ви не махайте руками" – згадалося старій.

"А я й не махала руками. Це моя кульгава нога при ходьбі заставляє мою руку відкидатися вбік..."

Андрій Ільків, Львів, спеціально для УП



powered by lun.ua
Реклама:
Найкоротша історія інклюзії, та Чому вона не може обмежуватись одним днем
На жаль, ми продовжуємо жити в системі, що частково ґрунтується на совєцьких цінностях. У ті часи не існувало людей з інвалідністю. Їхня присутність у житті суспільства руйнувала б стереотип про ідеальну совєцьку людину.
Яким буде новий Майдан?
Про зсуви у ментальності за останні 20 років, війну як вибір ідентичності та про те, хто є нашими справжніми ворогами, а хто — нав'язуваними.
У "темному лісі" господарюють "акули" або Війна за відкритий ринок деревини
Чому Держлісагентство та представники лісопереробного бізнесу не зацікавлені у прозорому ринку лісу.
"Дія.City": як допомогти ІТ так, щоб нічого не зламати
На певному етапі урядове бачення «Дія.City» почало суперечити ідеям, які закладалися ІТ-галуззю на старті. Що потрібно врахувати та виправити?
Рука, зависла в повітрі
Як зменшити кількість безробітних в Україні та чому держава не продовжує один із небагатьох працюючих соціальних проектів. (рос.)
Чи вдасться змінити систему оборонних закупівель?
Як підготуватися до переходу на новий формат закупівель для армії.
Подорож до Сковороди
3 грудня – день народження діда української нації Григорія Савича Сковороди. Через два роки на державному рівні будемо святкувати його 300-ти річний ювілей.