Провокація корупції

000
Четвер, 20 січня 2011, 16:31
Віктор БобиренкоВіктор Бобиренко
Бюро аналізу політики, громадське партнерство "За прозорі місцеві бюджети"

Ось кажуть: адмінреформа неефективна, якщо лише просто скорочуватимуть чиновників. Потрібно, буцімто, скоротити функції, особливо ті, що дублюються.

Згоден. Як згоден із тезою, що реальна опозиція має бути готова до того, щоб пропонувати альтернативні варіанти управлінських рішень. Якщо опозиція на себе взяти цю роль неспроможна, або її чути не хочуть, необхідно, щоб це зробили інші інституції громадянського суспільства. У тому числі, аналітичні інституції. І просто ми з вами.

Пропонується до розгляду лише один (перший) альтернативний варіант зміни функцій лише одного органу: Державної казначейської служби, що безперечно дозволить як зменшити штати чиновників (кількісний показник) так і зменшить рівень корупції (кількісний та якісний показники).

Впевнений у цьому, як колишній чиновник, розпорядник бюджетних коштів.

Змоделюємо ситуацію. Ви директор обласної ДЮСШ. Ви підписали наказ про проведення якогось заходу, наприклад, чемпіонату області з якогось виду спорту. Відповідно, вашій бухгалтерії потрібно зробити певні проплати, неважливо сто гривень чи десять тисяч.

Передплати заборонені, а у вас уже сотні спортсменів кожного дня хочуть їсти, судді вимагають грошей за суддівство, потрібно закупити медалі, грамоти, найняти дикторів, озвучку, домовитись про висвітлення.

Вам ще не страшно? Тоді ви нічого не знаєте про рух бюджетних грошей в Україні. І СИСТЕМА йде до вас. Наберіться терпіння і прочитайте покрокову ваших дій:

Ви подаєте письмовий запит про потребу в коштах в бухгалтерію вищої інстанції. У даному випадку – управління спорту (хоча гроші в бюджеті вам і так виділені і ніхто крім вас їх витратити не зможе).

Управління збирає заявки з усіх підпорядкованих розпорядників (а вам уже горить, але ви чекаєте, поки "роздупляться" усі ваші колеги з інших ДЮСШ) і подає заявку про потребу в фінуправління.

Фінуправління збирає потреби усіх розпорядників коштів і раз на тиждень несе їх на погодження заступнику голови облдержадміністрації, який відповідає за фінанси (а у вас була десь помилка, вас не включили у список і кажуть щоб готувалися на наступний тиждень, хоч застрельтеся).

Якщо у вас проплата більше 10 тисяч гривень (наприклад, харчування учасників заходу душ так на двісті), то ви ще маєте погодити цю проплату в управлінні економіки (це відбере у вас додатково кілька днів).

Тільки тепер фінансове управління дозволяє вам (ні, не проплачувати), а лише реєструвати бюджетні зобов’язання, тобто ви здаєте в казначейство, що вас обслуговує, договір з постачальником товарів/послуг, акт виконаних робіт (або накладну на отриманий товар), рахунок.

Ви реєструєте зобов’язання, причому казначейство має право вирішувати цільові це кошти чи ні, перевіряти угоди (в тому числі, і на граматичні помилки).

У 90% випадків усі бухгалтери і юристи бюджетних установ виявляються "тупими", а казначеї розумними і починається гра в учителів та двієчників.

Про нарешті зареєстровані зобов’язання ви повідомляєте бухгалтерію управління.

Тільки після цього бухгалтерія управління отримує гроші на рахунок з фінуправління і скидає кошти на ваші рахунки.

Ваш щасливий бухгалтер мчить нарешті з ПЛАТІЖКОЮ в казначейство і (якщо вам пару раз не повернуть платіжку переробити за неправильну кому) і бухгалтер вистоїть півдня у черзі, то протягом доби казначейство пропускає платіж надавачу послуг.

Ви змогли це дочитати до кінця? А тепер уявіть собі, що це треба зробити. Я знаю випадок, коли від виданого розпорядження до фактичної проплати пройшло чотири дні. Це книга рекордів. І то тому, що проплату контролював особисто губернатор.

А так платежі проплачуються в середньому від 10 днів до 4 тижнів.

А ще, щоб довести свою потрібність, в казначействі видумали поняття КФК (бюджетний код функціональної класифікації), що потрібно, щоб відокремлювати видатки в галузях та КЕКВ (код економічної класифікації), що незрозуміло для кого ліпиться.

Наприклад ваша ДЮСШ неочікувано виграла у сильніших конкурентів обласні змагання і вам потрібно їхати на Всеукраїнський чемпіонат. І у вас є кошти на КЕКВ 1134 (медикаменти), але немає на КЕКВ 1140 (відрядження), бо ви й не розраховували.

Ви витратите місяць, щоб їх вам кинули з одного рахунку на інший (хоч обидва рахунки ваші і вас ця дурня сильно нервує), а тренери повезуть команду за власні кошти, проклинаючи державу, що так ставиться до спорту.

А тепер проаналізуємо. В нормальному бізнесі потрібен лише один документ для здійснення проплати – платіжка.

Якщо казначейство це просто установа з функціями у сфері казначейського (банківського) обслуговування державного та місцевих бюджетів то і функція має бути як у банку: пропускати платежі. І все.

Навіщо казна відбирає хліб у контрольно-ревізійних управлінь, вичитуючи договори, акти виконаних робіт?

Це зона відповідальності (аж до кримінальної) розпорядника коштів.

Якщо казначеї, пропустивши платіж, визнали, що кошти мають цільове призначення, то з якого дива ми кожні два роки зустрічаємо КРУ, яке паралізує роботу бухгалтерій на кілька місяців?

Навіщо в уряді Тимошенко видумали норму щодо проплати тільки зареєстрованих зобов’язань? Взагалі, той, хто придумав норму, що забороняє передплати, зробив для зросту корупції в Україні все можливе.

Знову змоделюємо ситуацію. Вам, наприклад, влітку потрібно відвезти на море в оздоровчі табори дітей кількома автобусами кілометрів за 500. Ви абсолютно чесний чиновник. Ви наймаєте автобуси. А передплата заборонена тупим і бездумним нормативом.

Реально ви домовляєтесь з перевізником. У перевізника прайси на перевезення за 1 кілометр. Наприклад 5 гривень за кілометр. Якби ви були з бізнесу – ви б могли поторгуватися (бо в нього є система знижок), і виторгувати за 4,50. Якщо живим кешем – то й за 4 гривні.

Але перевізник знає, що реально гроші йому будуть заплачені лише через місяць після того, як він надасть вам ці послуги. А заправлятися йому треба зараз. І значить жодних знижок не буде.

Мало того, він, не довіряючи системі, може вимагати у вас гроші в заставу. Ви даєте йому всю суму або її частину власним (з власної кишені, або позичених у друзів) налом, а коли проходять по банку безготівкові гроші – заставу вам повертають.

Якщо вам надають послуги без застави, ви намагаєтесь дружити з таким надавачом послуг. Вітаєте його з святами. Передзвонюєтесь. Здружуєтесь. Зрощуєтесь. Придумуєте за чаркою схеми, де сама простіша – підняти тариф на скількись відсотків – але вже ваших відсотків, які він вам віддасть відкатом.

А ще ж недавно ви були чесним чиновником. А перед собою ви виправдовуєтеся тим, що ви ж берете не собі, просто вам потрібно формувати "чорну касу" (на слензі держслужбовців – чеченська каса). Бо у вас постійна потреба в кількох десятках тисяч гривень для постійної роздачі грошей під застави, щоб не завалити заходи.

Бо десь же є надавачі послуг, які без передплати не працюють. І десь вам товар без передплати не відгрузять.

А якщо ви, наприклад, ремонтуєте дах чи реконструюєте приміщення. Вам приходять гроші 20 грудня, тисяч так п’ятсот. Ви реально знаєте, що ці гроші ви освоїте за місяць-два (не зробиш ремонт за пару днів). Але кінець бюджетного року. Гроші потрібно проплатити, бо пропадуть. А вам без акту виконаних робіт гроші казначейство не проплатить НІКОЛИ.

Ви підписуєте акт виконаних робіт за роботи, які ще й не почалися. А 2 січня до вас заходить УБЕЗ і питає: а покажіть роботи, що у вас вже заактовані. Немає? Ви злочинець. Ви вкрали у держави півмільйона гривень.

Ну невже ж комусь не зрозуміло, що без проплати роботи робитися не будуть? А якщо й будуть, то ціна цих робіт виростає.

Висновок: взаємовідносини у трикутнику Фінансове управління-казначейство-розпорядник коштів побудовані так, що розпорядник коштів завжди винуватий. Він завжди на крючку. Якщо він нелояльний, відкрити на нього карну справу раз плюнути.

Заборона передплат казначейством – це провокація корупції та неефективне використання бюджетних коштів. На цьому бюджети втрачають мільярди.

Ми дійшли до того, що ризики роботи з бюджетними грошима бізнес закладає у витратну частину. Як тільки зробити механізм проходження бюджетних коштів швидким і прозорим, роботи і послуги в державі подешевшають на 10% мінімум.

Пропонується дві альтернативи. Перша. Передати функції прокуратури, УБЕЗу, ГоловКРУ (тепер Державна фінансова інспекція) Державній казначейській службі скоротивши штати решти органів, щоб уникнути дублювання. Смішно?

Друга альтернатива. Значне скорочення функцій казначейства та фінансових регіональних управлінь. Казна – це банк де лежать бюджетні гроші, і діяти він має як банк: тихо і швидко пропускати гроші.

Схема, що пропонується як альтернативна – проста. Всі кошти за кодами функціональної класифікації (КФК) наділяються розпорядникам коштів представницькими органами (на рівні регіону – рішенням сесії облради).

Перекинути гроші з коду на код без рішення сесії неможливо. КЕКВ ліквідовуються, або максимально мінімізуються. За кожним КФК складається календарний річний план та помісячний план асигнувань, що затверджується відповідним заступником голови виконавчого органу та погоджується з начальником відповідного фінуправління.

А далі, автоматично, відповідно до плану асигнувань, розпорядник коштів отримує гроші на рахунок від фінуправління першого числа нового місяця.

Радісний бухгалтер біжить з платіжкою в казначейство і йому проплачують гроші. Без десяти погоджень, без договорів і актів, не виправляючи в паперах коми. Бо якщо десь розпорядник коштів начудить, то не дрімає КРУ, прокуратура, УБЕЗ, СБУ, Рахункова палата, громадськість, сусіди і підлеглі.

І виводять його на чисту воду. А якщо всі вищеперераховані таки дрімають, або "трогать ніззя", то й казначейство ситуацію не виправить.

В регіонах можна скоротити 50% чиновників в казначействах, 30% у фінансових управліннях, 20% в управліннях економіки, прибравши механізми непотрібних погоджень. І скоротити десь третину всіх бухгалтерій в усіх бюджетних установах, а не лише на державній службі.

Бо по ненормальним схемам працює пів країни.

І може нарешті вивільнених коштів вистачить на технічне оснащення казначейства. Україна – єдина країна у Європі де документи в електронній версії досі приймаються на дискетах.

А реальний сектор економіки отримає силу силенну висококваліфікованих спеціалістів. Адже люди, які працювали в ненормальній системі, в нормальній гори звернуть. Хто був під градом, той дощу не боїться.

Я системно не згоден з політикою ПР. Я маю цю владу за брехливу, непрофесійну і корупційну, хоча минула влада була не набагато кращою.

Але якщо пані Ірина Акімова зробить цю найпотрібнішу зміну в системі держуправління, зробить нормальним хід бюджетних коштів – я зніму шляпу і викажу свій респект. Це буде перший реальний крок до зняття корупційних схем.

Це крок, щоб зробити чиновників лояльними по духу, а не ручними та залежними. Тільки хто ж дозволить чиновнику зірватися з гачка?

Віктор Бобиренко, для УП



powered by lun.ua
Рада громадського контролю при Держбюро розслідувань: режим паузи та правовий нонсенс
Як громадськість позбавили права здійснювати цивільний контроль за діяльністю ДБР.
Незручні українці: МОЗ усуває пацієнтські організації від контролю закупівель
Нас усувають від процесу прийняття рішень. Але страждають від цього тисячі українців, які лишаються зі своїми хворобами сам на сам.
Ігри без правил: закон vs рейдерство
Рейдерські захоплення — не кричущий виняток, а масове явище. Чи є законні способи боротьби з ним і куди звертатися постраждалим? (рос.)
Пристебніть паски: суд визнав націоналізацію Приватбанку незаконною
Яких наслідків чекати після рішення Окружного адміністративного суду Києва про визнання націоналізації Приватбанку незаконною? (рос.)
Можлива катастрофа: у чому економічні виклики для майбутнього президента
Ключове завдання для майбутнього президента — забезпечити економічну безпеку країни.
А якщо не стадіон?
Зеленського можуть не сприймати всерйоз, але українці втомились почуватися зобов'язаними боятись. Це викликає обурення. А обурення – один з основних мотивів "протестного електорату".
Втеча від реальності: яким стане зовнішній курс України за президентства Зеленського
В Україні немає суспільного запиту на реанімування проросійської політики. Проте втеча виборців у світ уявної справедливості створює умови для істотної зміни зовнішньополітичних пріоритетів.