Уроки Франкла для України

23 перегляди
Понеділок, 14 березня 2011, 12:58
Остап Кривдик
політолог, активіст

 

"Апатія, притуплення емоцій і почуття байдужості були симптомами, котрі виникали на другій стадії психологічної реакції зека, і вони поступово робили його нечутливим до щоденних і щогодинних знущань.Ця нечутливість допомагала йому оточити себе надзвичайно необхідною захисною шкарлупою"писав Віктор Франкл у "Людина у пошуках сенсу".

Друзі збираються в еміграцію. Незважаючи на те, що ми зараз живемо краще, аніж половина світу, що ми є на своїй власній землі на перехресті світів, що можемо створити простір власної культури.

Незважаючи на те, що маємо реальні шанси бути поміж найсильніших і найбагатших народів світу.

Вони не бачать тут власного майбутнього і не хочуть, щоб їхні діти жили у спадковому негативі. Чому?

Вийти з тюрми

"Була сумна – а станеш молодою,
в Твоїх очах розвидняться віки,
і чорну свічку пустиш за водою,
і білі коні випливуть з ріки"*.

Віктор Франкл, батько екзистенційного психоаналізу, змінив погляд на людську психіку. Він не заперечив попередників – він їх доповнив.

За Фройдом, людиною керує лібідо, інстинкти – "хочу". За Адлером і Фроммом, людиною керує бажання самоактуалізації, визнання суспільством – "можу".

Франкл ствердив: людиною керує бажання знайти сенс свого життя – своє "маю зробити", "маю бути". Інстинкти – це немовлятство, визнання – це юність, сенс – це зрілість.

Основа його теорії – психіатрія концтабору і психіатрія самогубства. Він знав, про що каже – за його спиною були Аушвіц і Дахау, де він рятував самого себе, рятуючи інших.

На цій базі Франкл створив психотерапевтичну практику – логотерапію, терапію сенсом.

Згідно теорії Франкла, люди часто закінчують життя самогубством, не знайшовши сенсу у своєму подальшому існуванні. І навпаки, в умовах концтабору вижити можна лише вбачаючи сенс у подальшому своєму житті після нього.

Ми, українці, пережили життя у концтаборі під назвою СРСР, бо бачили сенс майбутнього – здобуття волі, здобуття незалежності для нашої держави, збереження нашої ідентичності і духовної основи.

Та зараз у мене є відчуття, що український народ близький до колективного самогубства – саморозчинення, самозречення, самоліквідації.

Чого бракує тут?

"І струсиш попіл траурний з одежі,
і усміхнешся – то була не Ти,
і на Твої безсмертні білі вежі
злетяться віщі птиці з висоти"*.

То ж що заважає знайти оте наше "маю бути"?

Коли стіни радянської "тюрми народів" впали – зникла ворожа "Система", що була основним мотиватором, з’явилася спокуса знайти собі нову "Систему" для заперечення, збудувати себе на ній. А інших ця картинка "Системи" і жене в еміграцію.

Центральна цінність щоденного буття українця – виживання. Той, хто виживає, може думати тільки короткостроково, постійно перебуває у стресі і страху (котрий стає звичкою) – а тому теж є керованим ззовні. На "високі" речі – нема часу і сили.

Українці хочуть їхати геть через дефіцит віри, довіри, надії, позитиву, перспективи. Ще одна причина – "там" уже встановлені сенси: приїжджаєш на готове.

Таким чином, ми втікаємо від "Системи", котра є лише нашим дзеркалом. Результат – брак наскрізного українського сенсу.

Навіщо нам бути далі у таких умовах?

Щоб подолати це – прийшов час до самомотивації.

"Іншуючі" (тобто такі, які творяться через заперечення "поганого іншого") мотивації – вторинні, а тому керовані ззовні і неповноцінні. Тому тільки творячи власні задачі ми врятуємося.

Подолати страх буття: індивідуальний сенс

"Ще літ Твоїх неміряних аж ген де,
ще світ живий – не вір своїм сльозам,
і всі Твої стривожені легенди
самі себе розказують лісам"*.

Життя людини визначає її етика і естетика. Найдавнішою і глибоко пройнятою українством етичною системою є християнство, своєрідна "інструкція як користуватися власним життям".

Мета життя кожного християнина – спасіння. Для нього у житті немає поразки: смерть – це тільки ключ у воротах Суду. Шлях до спасіння – правильне виконання добровільно взятого на себе Обов’язку.

Християнство встановлює рівність кожного перед Богом. Звідси – автоматична повага до особи і її гідності, її прав, її свободи як Божого дару права вибору.

Бог дав апостолам дар говорити всіма мовами світу. Це – Новий Закон. Не Вавілонська мішанина, мов як покарання за гординю, а мова кожного народу як його власний шлях до Бога.

Відтак, українство – це наш унікальний шлях до спасіння через Його Українське Слово, наша естетична форма буття у світі.

Християнин прагне колективного буття – громади, отого "де двоє-троє, там і Я посеред вас".

Знайти один одного: колективний сенс

"Підніме обрій сонячні забрала,
і чорні списи обітне Орда,
а Ти немов ніколи не вмирала –
така стоїш, вродлива й молода"*.

Самодопомога – це взаємодопомога. Так ми захистимо один одного, допоможемо один одному, звеселимо один одного.

Легенда про Тустань, унікальну давньоруську наскальну фортецю, каже: ворог ніяк не міг здобути її. І не тільки стіни тримали її, а лицарський дух і спільна дія її оборонців. Тоді на захисників замку наслали прокляття – вони перестали впізнавати один одного. І розійшлися у самоті світами. Фортеця ж занепала.

Самотність є наскрізним стрижнем нової, на ¾ міської України. Ми не знаємо більшість своїх сусідів – тоталітарна епоха неначе змусила нас не впізнавати один одного. Тому наша Фортеця – у занепаді, тому ми чуємося такими беззахисними.

Нам треба "впізнати" один одного – через спільну дію. Перш за все, приведімо до порядку наше найближче навколишнє середовище: там впізнаємо одні одних, там спільна праця породить спільну довіру.

Такі місця довіри стануть "точками кристалізації" нашої Нової України, там ми спільно реалізуємо нашу етико-естетичну єдність.

Запитаймо себе – якою я хочу бачити свою власну маленьку Найкращу Україну, котру видно з мого вікна?

Що я хочу і можу віддавати для неї? Скільки часу, сили, грошей, речей я готовий дати для цього? Яким буде план – який перший крок, коли очікувати перших досягнень?

І що треба зробити на вищому рівні, щоб захистити Малу Батьківщину?

Молодий народ

"Обнімеш Батька, поцілуєш Маму,
і знов зійдеш на вогняні щаблі.
Блукаючи у небі між громами,
розбудиш Бога на своїй землі"*.

Тактична задача нашого покоління – відбувати Україну після Руїни.

Занепад – це шанс збудувати Україну, не несучи тягаря попередніх структур.

Ми повинні захистити свою ідентичність. Мовна стійкість (у своїй країні – своєю мовою) і здатність опиратися примітивним культурним матрицям, дематюкізація, зняття негативного фону – будуть засобами захисту плацдарму всередині себе.

Водночас творення "територій майбутнього" – це спосіб знайти таких самих як і ми. Це – творення повноцінного українського міста – міської культури, міського стилю життя.

Це – шанс дати українству бути не тільки фольклорним елементом (що дуже важливо, але недостатньо), а й одним із модерних народів світу. Кінцеві форми "територій майбутнього" – нація і її надбудова держава.

Насамкінець

Еміграція – це феномен усіх часів, від котрого ми відвикли за залізною завісою. Часто еміграція – це відчай, це акт відречення себе від Батьківщини.

Та світ тепер інший – так не повинно бути. Можна жити на території українського Інтернету у будь-якому куточку світу: скайп робить можливим спілкування, блоги – співжиття і співучасть.

Ті українці, що від’їжджають, теж можуть долучитися до української справи, роблячи нас світовим народом – таким, яким є поляки, ірландці чи португальці.

Кожен із них своєю справою, славлячи свою нову країну, прославляє і Україну. Кожен з тих, хто їде, може продовжити своє буття з Україною – підтримкою правильної української справи, інформуванням про неї у світах, придумуванням ідей і допомогою своїм досвідом.

Подолавши дефіцит українського буття, ходімо далі шляхом до зрілого українства, що не боїться бути!

Остап Кривдик, політолог, активіст, для УП

*Як епіграфи, цитовано поезію Оксани Пахльовської.



powered by lun.ua
Обнулення "зелених" тарифів для домашніх СЕС: вбити середній клас на догоду олігархам?
Якщо держава вже взялась через "зелені" тарифи субсидувати альтернативну енергетику, то кому треба допомогати — олігархам чи власникам дрібних домашніх СЕС?
Чому нам всім потрібні ліки від байдужості
Не варто думати, що ліки від байдужості можуть бути потрібні тільки для оточуючих. Так само точно не можна бути байдужим до самих себе, до свого здоров'я. (рос.)
5% виборців про яких ви могли забути
ЛГБТ-спільнота зазвичай частина соціального конфлікту, а не особистого.
Чи готова українська система освіти до STEAM?
Саме STEAM може вирішити дуже актуальну сьогодні проблему втрати інтересу у молодого покоління до навчання.
Крим має здобути свободу, а Україна – повернути свої території
Наша маленька Батьківщина має отримати свободу! А Україна – повернути свої території. І зробити це можливо тільки одним шляхом – шляхом відновлення права на самовизначення, створення у конституційному плані ще до того моменту, як Крим буде деокуповано, кримськотатарської національно-територіальної автономії, відтворення її парламентських інститутів на материковій Україні.
Чи зняла Рада Європи санкції з РФ? 5 питань про рішення у Гельсінкі
Росію не повернули в ПАРЄ, проте рішення Комітету міністрів - це позитивний розвиток подій для РФ. Проте нашим опонентам ще треба пройти довгий і складний шлях. А ми будемо гальмувати їх рух.
Помиритися та перемогти: чому Києву потрібна нова стратегія в Центрально-Східній Європі
У відносинах Києва з Варшавою, Будапештом та Бухарестом потрібні зміни в підходах та стратегії. І зараз слушний момент для цього. Україна має шанс для перезапуску відносин із сусідами.