Підприємці відходять… На шию президенту та уряду

6 переглядів
Вівторок, 12 квітня 2011, 09:26
Петро Камінь
товариство "Мале Коло", для УП

День сміху в незалежній Україні підприємці зустрічали зі страхом. Через введення в дію Податкового кодексу і для "спрощенців", які до останнього вірили в чудо і надіялись на всесильний "авось".

Та воно не спрацювало. І не відкинуло далеко Податковий кодекс як такий, що практично ставить великий хрест на дрібному і середньому підприємництві. Особливо на дрібному.

Спробую зробити перші висновки впливу знищення президентом Януковичем, Верховною Радою та урядом знаменитого указу президента Кучми "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва".

Знаменитого, бо був справді державницьким за суттю і народним за значенням. Єдиним указом, який знає і пам’ятає вся країна до сьогодні.

Отже, висновок перший: підприємці почали йти з ринків і базарів. Йти, через одночасне підняття до "захмарного" рівня соціального внеску, збільшення кількості перевірок і перевіряючих, постійної невизначеності та навішування на них всіх "собак".

Адже виходячи з висновків преси, телебачення, з промов урядовців і депутатів – підприємці винні у всьому. У відсутності коштів в Пенсійному фонді, затримці зарплат вчителів та медиків, поганих дорогах та поганому забезпеченні новою військовою технікою, відсутності коштів на позашкільну освіту.

Винні у тому, чого не зробив президент та уряд. І винні будуть у всьому, чого вони не зможуть виконати зі щедро обіцяного.

Крім всього тяжкий період співпав з остаточним збіднінням народу, яке відбилося на торгівлі малих підприємців. Торгівля зупинилась, борги перед Пенсійним і податковою пішли по тілах дрібноти важким шляховим катком.

Стало зрозуміло, що крику та галасу – ніхто не почує. Навіть Бог…

Спробуємо прогнозувати: куди ж підуть люди, які 10-15 років тягали сумки в Польщу та з Туреччини, мерзли на критих і відкритих базарах, намагалися пройти через пекло дозвільної системи для побудови власного кіоску чи магазинчика?

Де знайдуть себе люди, які за цей час на жарі і морозі нажили цілу низку невиліковних хвороб ? Чим годуватимуть хоча б самих себе і платитимуть комунальні платежі?

Як на мене, то ці люди більше ніколи не підуть у підприємництво або бізнес. Страх перед всесильною корупцію і антинародною владою притисне всіх до своєї квартири. Зневіра в краще життя для себе і дітей – навіки поселяться в їх душах.

Вчорашні підприємці поповнять ряди бідняків, які стоятимуть на біржах за соціальною допомогою від уряду.

Подовжать черги у соціальні фонди для отримання дотації на газ, воду та інші комунальні послуги, куди не дозволялося ставати "підприємцю".

Доповнять лави злиденних, якими і так "кишить" наша "ненька" в час славної 20-тої річниці Незалежності.

Бо працювати на заводах і фабриках наших депутатів – вони не зможуть: сили і вік не дозволяють. Та й не беруть такий відпрацьований матеріал на роботу наші нові пани.

Молодих хочуть і гарних. А в п’ятдесят – "…куди ви, діду ? Вам пора…".

І це – на зміну сплати єдиного податку, Пенсійного фонду, ринкового збору та багато іншого, що робили дрібні підприємці. В силу своїх скромних можливостей. При повній байдужості всіх без винятку урядів.

Кошти невеликі, скажете? Але вони йшли до державної скарбниці.

З прийняттям нового Податкового кодексу бідняки потребуватимуть виплат від держави.

Чим планує уряд замінити платежі, які зникають? Більш жорстким збиранням "недозбираного"? Але підприємництво уже зрозуміло: платити такій владі – це все одно, що губити на дорозі. Навіть гірше: на дорозі гроші може знайти і добрий чоловік. А в уряді – знайдеться такий? Маю сумнів…

Починається нова ера: після "базарників" настає черга "лохів" з більших приватних (але "неурядових") магазинів і фірм. Тих, хто споглядав на провінціальну "дрібноту" під час "підприємницького" Майдану.

Ці лохи мають бути великими, адже необхідно довести, що "нічого не змінилося і уряд іде вірною дорогою". Кошти за "дрібноту" мають заплатити "торгаші", які їздять на "Мерседес-Спринтер". Які чудом вискочили з пекельного котла і змогли "закріпитися" на землі та у власності на неї.

Однак для того і пастух… Від нашого ж – ще ніхто не втікав!

Тим більше, що чисельністю страйків власники магазинів і фірм уряд зовсім не злякають. Бо лишаться "розумні але самі".

Вся ця історія є схожою на самопоїдання ящірки: від хвоста до голови.

Цікаво дивитися на президента і уряд, який працює за такою ж схемою, називаючи це "реформами".

Або я нічого не розумію – або країна втратила розум, обираючи таких правителів.

А втративши розум – швидко втрачає сама себе.

Петро Камінь, Товариство "Мале Коло", для УП



powered by lun.ua
Чи вдарить штрафна система по нардепах-прогульниках?
Новий закон принципово змінює підхід до участі народних обранців в засіданнях парламенту та комітету Верховної Ради. А от чи подіє ця штрафна система в умовах сучасної політичної ситуації – невідомо.
Як задовольнити кадровий голод в агросекторі
До кінця 2019 року загальна кількість вакансій в агросекторі складе 14,5%. При цьому 12,9% серед усіх зареєстрованих безробітних в липні – з сільського господарства. Чому роботодавці та безробітні не можуть знайти один одного. (рос)
Адмінпослуги можуть бути зручними та доступними для всіх
6% відвідувачів центрів надання адміністративних послуг – люди з інвалідністю. І ми здатні зробити так, щоб усі без винятку отримували якісний сервіс.
Кому дістануться функції Держгеокадастру
Нова влада оголосила, що п'яте за величиною штату відомство країни припинить існування у нинішньому вигляді. Що далі?
Інспекція з будівництва корупції
Діяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції — це історія про неефективність і корупцію, що породжує завищення вартості житла. Вирішити ці проблеми можна лише радикально реформувавши ДАБІ.
"Мені біля світлофора зупиніться": що не так з нашим громадським транспортом
Система громадського транспорту в Україні потребує змін, і шанс наблизити її до рівня розвинутих країн Євросоюзу є. Цьому сприятиме новий законопроект.
Чому інноваційна стратегія України не пов'язана з економічним зростанням
Уряд України не може розробити і впровадити якісну науково-технічну політику через інституційну слабкість.