1 Травня в епоху Руїни

20 переглядів
458
Неділя, 01 травня 2011, 09:20
Скоморощенко Олена
для УП

Світ змінився. А з ним змінилося все. Виключенням з цього правила є тільки наші уявлення про цей факт.

Ми за інерцією знаходимося в полоні старих парадигм – передовсім Просвітницької епохи. Про висхідний характер соціального розвитку, цілераціональність людини, про неухильність прогресу, а, головне, про незворотність соціальних досягнень цивілізації.

Вперта практика цілком дохідливо – на власній шкурі – переконує нас в безпідставності цих наших уявлень. Правда, це ні на йоту не просуває у пошуку відповіді на головні питання: насправді ДЕ МИ і ЩО РОБИТИ?

Якщо неупереджено поглянути довкола, то поза всяких сумнівів очевидно, що ми у Руїні. Між Середньовіччям та Новою ерою. І наявність окремих технічних досягнень ХХІ століття геть не міняє цієї реальності. Хіба що трохи камуфлює.

Пройшовши тріадний цикл епох: вільного підприємництва – корпоративного капіталізму – революції менеджерів, ми відкинуті назад у вихідну точку.

Початок ери вільного підприємництва – та сама епоха Просвітництва, тільки уже з досвідом зворотної сторони та ціни яку доведеться платити за Свободу і Прогрес.

Один аматор соціальної науки, фізик за походженням, пояснює це явище через концепт "первинного спрощення". Цивілізація досягла постіндустріального бар’єру – бар’єру складності.

Подальший сценарій подій можливий тільки двома шляхами: або подолання бар’єру через зміну попередньої парадигми, що себе вже вичерпала. Або через деструкцію і деградацію, повернення у вихідну позицію. Щоб потім знов починати все спочатку.

Що ми і спостерігаємо. Соціальна структура і економіка відкинуті до своїх примітивних форм, з яких більше століття тому починали свій розвиток у вільне підприємництво. Початок промислової епохи і атомізовані локальні соціуми.

Як таке могло статися? Та дуже просто. Ще у своєму класичному тритомнику про феномен Гітлера Еріх Фромм переконливо унаочнив цей механізм – хто неспроможний творити, починає руйнувати. Спрямування вектору його енергії не має значення. Має значення тільки те, щоб енергія була вивільнена.

Креативна людина, людина праці рідко подається у менеджери, управлінці. Вона надає перевагу тому, щоби творити. Тому відсоток креативних менеджерів настільки мізерний.

Вони нічого не створюють, вони тільки управляють створеним іншими. Чужими капіталами, чужими матеріальними і нематеріальними цінностями.

І через це прагнуть панувати над іншими. Та оскільки вони неспроможні креативно управляти, вони роблять те, що тільки і вміють – руйнують.

Секрет полягає в тому, що правляче становище в соціумі вони можуть займати тільки в умовах перманентного процесу тотальної руйнації всього – економіки, соціуму, культури. Та передовсім цінностей.

Сьогодні їхня влада тримається не на багнетах і гарматах, як в примітивні часи. Сьогодні їхня влада тримається тільки завдяки тому, що на руїнах загальнолюдських цінностей, як ви їх не формулюйте – чи "свобода, рівність, братерство" чи "свобода, справедливість, солідарність", чи ще як – вони утвердили свою тріаду – "прагматизм (насправді цинізм), комфорт, гламур".

Не капіталісти, а саме вони, менеджери, "прагматики" встановили принцип: "якщо ти не маєш мільйона доларів – ти лайно".

Найбільш наочні і видимі їхні досягнення в руйнації колись найпотужнішої в СРСР промисловості, чи не найбільших в світі корпорацій. Але, щоб забезпечувати функціонування високотехнологічного виробництва, треба не тільки клепку мати, а і жити в режимі наднапруги. А навіщо? Як сказав один геніальний український менеджер: "Нафіг з пляжа!".

Чим ламати собі голову, як налагодити отримання прибутку з верстата з числовим програмовим управлінням, простіше порізати його на металобрухт вкупі з усім іншим устаткуванням. А виробничі площі здавати в оренду і забезпечити собі окремо взятий комунізм. Собі комунізм, іншим кінець Середньовіччя!

Менш помітним, та не менш відчутним є друге їхнє досягнення – згортання і схлопування соціальних структур. Атомізація і локалізація соціального життя.

Ні, структури нікуди не ділися, вони тільки втратили свою функцію, як парламент втратив функцію народного представництва. І життя пішло поза них – вузесенькими рівчачками особистих ніш.

Відбулося зникнення всезагального – тієї рамки, що тримає соціум, як ціле і, водночас слугує критерієм і дороговказом. А нема критерію – нема чим міряти. Мірило тепер вони, олігархи-менеджери. Правильно лиш те, що вони кажуть і роблять.

Але найжахливіше і геть невловиме сталося на ціннісно-екзистенційному рівні. Кожен опинився сам на сам, адже спільний всесвіт зник. Менеджери його дезінтегрували і структурували суспільство на свій штиб – як міріади дрібненьких, просякнутих безвихіддю і відчаєм життєвих ніш.

Найпідступніше те, що ці наслідки менеджерського соціального конструювання набувають статусу глибоко особистого лузерства всіх креативних людей, неспроможних на попрання моральних орієнтирів.

Через всі менеджерські структури, передовсім медіа, навіюється соціальна секондхендність всіх їм не подібних.

Треба констатувати – ми позиційно програємо цю війну. Вони нав’язали нам свій світ. Світ убогих людей з мрією про "багато бабла". Просто інших цінностей і мрій у них нема. Як і майбутнього.

І що з цим робити? Що робити людині праці, яка раптом знову опинилася на зорі цивілізації? Коли знову за вікном 1789 рік?

Чи буде попереду реіндустріалізація? Чи відбудеться соціальна емансипація з відкиданням поділу людей на аристократів і піпл, що її вже за два попередні століття добився широкий громадський рух людей праці?

З такими головними її досягненнями, як загальне виборче право, яке виборов для цивілізації англійський робітничий рух завдяки чартизму, 8-годинний робочий день, обідня перерва, щотижневі вихідні і щорічна відпустка. Так само, як соціальне забезпечення на старості і у нещасних випадках.

Сьогодні всі ці завоювання світового робітничого руху, руху людей праці, а не тільки робітників, поставлені під сумнів фактично. А владні дотепники знахабніли і перейшли до спроб законодавчого закріплення фактичного статус-кво.

Що ж робити? По-перше, не живіть у їхньому світі. Не розділяйте їхніх цінностей.

Назвіть речі своїми справжніми іменами.

Вони заклали у підмурок свого світу як наріжний камінь глибоку недовіру між людьми. Відкиньте його. Це – механізм їхнього панування. Він розпорошує нас. Унеможливлює нашу солідарність, що є єдино дієвою зброєю проти них.

Мало того, що зацікавлені із-зовні нав’язують нам хибну ідентичність, начебто ми радіємо, коли у сусіда корова здохла, так ще і рідні олігархи-менеджери накидають нам це фуфло.

Якби нашою провідною рисою не була солідарність, ми би не збереглися як народ. Адже такого глибоко ідентичного явища, як толока, нема ні в кого з наших сусідів.

По-друге, будуйте свій світ, світ в якому би хотілося жити всім. Як там у Стругацьких: "Щастя для всіх, безкоштовно і нехай ніхто не піде обділений!".

Нам потрібно відновлювати свої громадянські структури – наш соціальний простір. Яких би форм вони не набирали: від громад до професійних спілок. Багато з них формально уже і так є, лиш треба дати їм нове життя, справжній зміст.

По-третє, змініть обрій. Відкиньте нав’язане нам гасло виживання, як сенс життя. Просто тому, що турбуючись тільки про особисте виживання, неможливо вижити.

Потрібно щось більше. Провідна зоря. Мрія.

Щоб витворити світ без олігархів-менеджерів-прагматиків. Світ людей праці – творців. Адже, як відомо, "життя й свободи гідний той, хто кожен день іде за них на бій!".

І тому всі відповіді на питання про нове відвоювання завойованих у минулий історичний цикл прав і свобод, починаючи з загального виборчого права і закінчуючи 8-годинним робочим днем, включно з реіндустріалізацією, знайдуться, як тільки відбудеться повернення від новочасного гасла "Всі на городи!" до першоістинного – "Всі на 1 Травня!".

Олена Скоморощенко, для УП

powered by lun.ua
Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 95.133.136.---Северянин..
Автору - Понравилось. У меня самый любимый текст - это сказка про голого Короля.
IP: 213.169.88.---Lan4in..
Ми повинні самі на своїй землі навести лад... Україна - це наш дім... А для початку скликати конгрес української інтелігенції. Сказати кожному вчителю, кожній медсестрі: Україна в біді…Потрібен твій голос, твоє плече, твій вчинок… Не можна опускати руки через те, що нам не повезло з лідерами … Всі народи світу борються за свободу, ми не гірші… Вибрати раду старійшин, тепер уже без агентів впливу, заснувати друкований орган - "Український дзвін " - наприклад... І починати новий проект, з ясною і чіткою метою - українська національна демократична держава. І не треба чекати наступних виборів… Їх просто не буде…Буде процес формальної легітимізації призначених владою персон… Допускаю, що комусь мої пропозиції можуть здатися наївними… Ну що ж, тоді хай висловлюють свої… Щось же робити треба – МЕХАНІЗМ НАШОГО ЗНИКНЕННЯ ЗАПУЩЕНО… А здатність оборонятись - це в першу чергу здатність до самоорганізації… ю. кметюк – учасник помаранчевої революції.
IP: 213.169.88.---Lan4in..
.....Вони будують Україну без українців. Будують за допомогою грошей, відібраних у нас.. Будують для себе, витісняючи і розпорошуючи українське населення… І звичайно – що найбільшим ворогом у них є українські патріоти, «свідоміти», «нацики», і т. д. які сміють чинити опір цьому ультраколоніалізму… Ну і що ж нам тепер робити, пограбованим і гнаним ? Починати все з початку... Треба сказати цим людям - росіянам і євреям - ми не бажаємо вам зла... Але ми не хочемо вашого панування над нами. Ми не хочемо ваших партій, створених чужими спецслужбами. Ми не хочемо ваших російськомовних лідерів, які вчать українську мову, щоб прийти до влади, а потім все роблять, щоб знищити її....
IP: 213.169.88.---Lan4in..
Яка основна причина наших державотворчих невдач? Спільні підривні дії двох етнічних груп і їх національних держав, направлених на знищення всього українського. Двохстороння навала, або якщо хочете - двохстороння зачистка. Неоголошена, таємна війна чужих спецслужб проти українства… Тому і така розгубленість серед українців.... А яка основна причина наших економічних бід? Чому у нас не вистачає грошей ні на що? Грабіжницька приватизація, яка була результатом міжнародного зговору… Переважна частина національного добра дісталася не українцям. Якщо би зараз ми могли подивитись статистику приватизації, тобто хто і як забрав собі наші заводи, фабрики, магазини, кафе і перукарні, ви побачили б яскраву картину дискримінації українців. Не вистачає тільки табличок: «Говорящим по-украински вход запрещен».
IP: 213.169.88.---Lan4in..
Ми опинилися в становищі сім"ї, яку пограбували, а тепер витісняють з власної території. Нас витісняють з газет і телеканалів, з церков і храмів, з українських міст і української землі…Згадайте лозунг з російської виборчої компанії: «Наш дім - Росія» , або з ізраїльської - "Наш дім - Ізраїль". А ось за українцями ні ті ні інші не визнають права на власний дім - державу. Нас грабують і витісняють планомірно і цілеспрямовано, крок за кроком, із залученням міжнародних структур, під диктовку як із-за східного так із-за західного кордону. Користуючись з того, що колись їм вдалося обдурити нас і роззброїти. Втрата статусу ядерної держави потягла за собою цілий ряд катастрофічних і трагічних втрат…. Гіркий урок для українців, і показовий приклад для інших народів…У когось може виникнути заперечення: а хіба українці не приймали участі в тих згубних процесах які загнали нас в таку безвихідь? І треба визнати – приймали… Продажна номенклатура… Вирощена імперією, вишколена, відфільтрована
Усі коментарі
Простий шлях до експорту
З приєднанням України до угоди СОТ про державні закупівлі отримати закордонний контракт стало набагато простіше. Мова йде про великі проекти.
"Дайте дитині дограти!", або Ще раз про роль гри в освіті
Аналіз феномену гри на кожному етапі розвитку і дорослішання дитини - предмет серйозного академічного дослідження. (рос.)
Законопроект "про реінтеграцію Донбасу": рівняння з багатьма невідомими
Нам не потрібен будь-який закон про тимчасово окуповані території. Нам потрібен той, що може сприяти миру.
Захист персональних даних: чий досвід може стати в нагоді Україні
Україна в питанні захисту персональних даних спирається на міжнародний досвід. Але в країні ще немає достатньої законодавчої бази і системи, здатної ефективно працювати в сучасних умовах.
Як цифрова економіка змінить Україну
Масштабна цифровізація всіх галузей економіки та базових сфер життєдіяльності, передусім освіти і медицини. Про те, як уряд планує розвивати цифрову економіку в Україні до 2020 року.
#justбізнес. Як поводитися з персоналом: 32 поради
Не беріть на роботу чужі команди. Всі їхні розповіді про клієнтів — блеф. Клієнти ні за ким, крім гінекологів і перукарів, не ходять. (рос.)