"Все нагадує про наболіле"
Днями побував у місті Сквира Київської області. Увечері на виїзді з міста в напрямі Білої Церкви побачив цікавий білборд. Дослівно відтворити побачений на ходу текст, на жаль, не можу, але написано було приблизно наступне: "Плекайте рідну землю!"
Виникає логічне питання: а що ж власне такого цікавого та дивного?! А те, що написано від імені ПР. Саме тієї, яка зараз має абсолютну більшість у парламенті, домінує в уряді та має повну, в усьому сенсі цього слова, владу.
Це спонукало мене задуматися про наболіле. Знову.
Не секрет, і багато хто зі мною погодиться в тому, що відмова Ради продовжувати мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення в Україні разом із заявами президента про необхідність створення "ринку землі" – топ-тема обговорень та дискусій у нашій державі в 2011 році.
Із приводу вищевказаного тексту виникає ще одне питання: що ж тоді плекати, і для кого?! Особливо у випадку продажу більшості землі громадянам та підприємствам. Виражаючись мовою юридичною – фізичним та юридичним особам іноземних держав.
Геніальний парадокс!
В Україні зосереджені найкращі, безцінні, найродючіші в більшості своїй чорноземи, більше половини від кількості світових – а наші аграрії змушені буквально, без перебільшення, виживати й зводити кінці з кінцями. А їхня професія залишається однією з найменш престижних та невдячних у своїй віддачі та результатах праці професією.
Не мені розповідати й пояснювати, чому так трапилось, хто винен тощо. Це й так зрозуміло як божий день.
Починаючи з 1 січня 2012 року, ми ризикуємо опинитися в ситуації, коли наша земля перестане годувати нас взагалі, і буде приносити велику вигоду іншим.
З огляду на діяльність теперішньої влади та результати цієї діяльності, які вже проявилися або ті, що проявляться незабаром, не принесе нічого хорошого для українського народу і цей черговий її крок. Найстрашніше в цьому те, що вона, влада, дуже явно й нахабно порушує закони. Нехтує... та що там – плює на інтереси населення та обкрадає громадян України.
Перелік можна скласти чималий, але обмежусь найяскравішими прикладами.
Почнемо з порушення норми 5-ї статті Конституції України, у якій наголошено на тому, що єдиним джерелом державної влади в Україні є народ. Тему Податкового Кодексу варто, мабуть, лише назвати, вона говорить сама за себе й реклами не потребує. Ще однією явною причиною характеризується рішення Верховної Ради про продовження своїх повноважень до жовтня 2012 року, адже Євро 2012 означає значний прилив коштів до бюджету. Коштів, які можна буде благополучно роздерибанити.
Такий бажаний для президента і його команди "ринок землі" означатиме віддати останню сорочку.
При цьому сорочку зніме із себе й віддасть народ, а влада дуже вигідно її продасть з огляду на її високу якість. І гроші аж ніяк не підуть на освіту, медицину та інші соціальні потреби.
Земля – набагато більше ніж середовище проживання чи то засіб для існування.
За українську землю загинули мільйони людей, більшість з яких були саме українцями, які її відстоювали для себе й своїх нащадків. Вона рясно зрошена кров'ю українців, росіян, поляків, німців, турків, татар, угорців, румунів... Вистраждану, відвойовану, виснажену – наші можновладці її роздерибанять зі швидкістю світла. Знову українці стануть рабами на своїй землі. І це стане черговою трагедією нашого багатостраждального народу.
У Сквирі я спілкувався з людьми із приводу референдуму про неприпустимість продажу земель сільськогосподарського призначення, який ініціює ВО "Свобода". Вони доносять запитання занепокоєних аграріїв із приводу ситуації, що склалась. Крім того, власне, ставлять багато складних і хвилюючих питань. Зокрема, питають про механізми та засоби підтримки аграрного сектора, умови оренди землі, які наче пропонуються тощо.
На це прямої відповіді зараз шукати нема сенсу. І не тому, що її нема, а з інших об'єктивних і зрозумілих при роз'ясненні причин. Насамперед скажу, що проблема лише в часі та подіях, які ще не настали.
Отже, із приводу роз'яснень.
Поки що слід сконцентруватися на негативних цілях. Чому негативних? Досягти негативної цілі – у даному випадку означає запобігти, не допустити, перешкодити. Такою негативною ціллю є недопущення продажу землі С/Г призначення.
Мова про здійснення кроків по досягненню позитивних цілей не йде. Під позитивними вже мається на увазі покращення, розвиток тощо. Думка про те, що в даній ситуації можна одразу приймати позитивні міри не є вірною. Вона являється пережитком "совкового", радянського мислення.
Пояснюю чому. Для цього слід звернутися до історії.
Оригінальним не буду, повернемося в трагічні часи, а саме червень 1941 року. Вермахт терзає Червону Армію, яка розсипається й гине, а Сталін видає директиви №2 і №3, відповідно до яких частини армії мають наступати й вибити гітлерівців з території СРСР – замість того, щоб прийняти міри по збереженню та порятунку її, щоб реорганізувати й застосувати відповідно до основних законів тактики й стратегії. Натомість вони кинулися в самовбивчі атаки – і були знищені.
Я підкреслюю: порятунок та збереження!
Ось чим доводиться займатися на даний момент. Порятунок та збереження землі як головного нашого багатства й засобу до існування.
Прийняття подібних мір означатиме приблизно те ж – марні зусилля, відсутність потрібних результатів, невиправдані втрати. Зараз найголовніше – ліквідувати, закреслити той мінус, до якого нас штовхають, врятувавши землю від дерибану. Це означатиме повернення до нуля, до стартових позицій.
А далі, слід задуматися над різного роду покращеннями.
Тобто, зараз ми не можемо перестрибнути через цей "нуль", адже опинилися в ситуації, коли навіть за це доводиться боротися.
Безумовно, я відповів, що в усіх питаннях земельного та господарського законодавства аграріям слід розбиратися за допомогою існуючих та діючих норм. Хоча ми прекрасно знаємо ціну законів у державі, у якій правлячі клани не поважають та нахабно порушують навіть Конституцію. Сюди можна додати також безініціативність та байдужість місцевої влади, яка покірно мириться зі статусом "машин для голосування" в цілях центральної влади. Місцеві чиновники не просто не бажають допомагати громаді, а й усіляко придушують будь-які ініціативи.
З 1 січня 2012 року полегшенням для аграріїв не стануть ані старі, ані нові нормативно-правові акти земельного та господарського законодавства.
Тож, читаючи між рядками в наведеному тексті, можна сказати: мабуть, влада закликає нас плекати рідну землю для когось іншого. Але аж ніяк не для себе.
Українцям слід нагадати Януковичу, Азарову та Присяжнюку про те, що вони хоч і формально, але представляють саме їх інтереси. І порадити прислухатися до думки народу, а не діяти лише у власних корисливих інтересах.
Хоча навряд чи правлячий клан прислухається до цих слів...
Олександр Солонько, спеціально для УП
