Партнерський збір УП. Задонать на дрони та РЕБи

Проєкція. Росіяни переносять свою сутність на нас

Субота, 23 квітня 2022, 08:00

Агресивна пропаганда росіян проти українців використовує підступний інструмент – проєкцію своєї сутності на нас.

Тобто об'єкт агресії "нагороджують" тими рисами, бажаннями, планами, злочинними намірами і вадами, які характерні саме для сучасної росії загалом. Зокрема і путіна як породження росії, росіян, їхнього "глибинного народу".

Адже це війна не путіна, а всіх росіян

Декілька простих прикладів. 

  1. До вторгнення 24-го лютого, та й після, роспропаганда активно переконувала свою аудиторію в тому, що це саме Україна хоче війни. Що саме ми проводимо агресивну політику, розпалюємо ворожнечу і шукаємо можливостей для кровопролиття. 

Як було насправді, загальновідомо... росія цілеспрямовано здійснювала підготовку до широкомасштабної агресивної війни та масового фізичного знищення українців. 

Весь цей час відбувалося накачування населення рф з метою забезпечення підтримки війни. І це лягало на благодатний ґрунт. 

Росіяни вчинили проти українців немислимі для цивілізованого світу за масштабом і жорстокістю криваві злочини. Ми живі свідки цього і свідчення одночасно. 

Злочинець прагне замести сліди попередніх злочинів, вчиняючи нові. А їх цього разу приховати від світу майже неможливо. 

  1. Роспропаганда постійно вживала слово "геноцид". Звинувачувала Україну в геноциді то російськомовних, то жителів Донбасу. 

Продукувалися фейки про начебто масові поховання вбитих українськими військовими на Донбасі. В цьому випадку звинувачення були натуральним віддзеркаленням самих себе. 

росія нищить українців саме за те, що вони – українці. Те, що ми побачили в Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці… що відбувається в Маріуполі. Фізичне знищення українців. Це лише частина того, що нас чекало в Києві та інших містах, якби їх окупували росіяни. 

Оті 45 тисяч мішків для трупів та мобільні крематорії, вони були не для загиблих російських солдатів. Вони були для нас з вами, яких мали стратити і чиї тіла знищити, щоб приховати докази злочинів. 

Окупанти докотилися до того, що перейшли до прямих закликів знищувати нас за національною ознакою. І виправдовувати це якоюсь уявною необхідністю.
Прагнення знищити нас вони на нас же і проєктують, приписуючи ці наміри нам. 

  1. Звинувачення в нацизмі.

Це клеймо на Україну та українців роспропаганда клеїла з особливою наполегливістю, з усією пролетарською ненавистю. 

Як тільки почалася Революція гідності, Москва взялася кувати міф про "український нацизм". Звісно, ми розуміємо, що нема ніякого нацизму в країні, де президент – єврей, а ставлення до інформаційних, віртуальних і фінансових впливів країни-агресора було, м'яко кажучи, досить толерантним. 

Навіть відверті агенти впливу та антиукраїнські діячі в Україні на певному етапі почувалися дуже вільно й комфортно після виборчого циклу 2019-го року. Та й до того з цим були серйозні проблеми. 

Тим не менш, Кремль доводив і своєму населенню, і світу, й навіть українцям, що ми – нацисти. Ототожнював українську мову та культуру з нацизмом. 

Всі прояви української менатальності, нашої європейськості, відмінності від росіян, маркувалися як нацизм.

Щоправда, улюблені ідеологи Кремля, такі як Дугін та учасники "руской вєсни", такі як Гіркін, не приховують своїх відверто расистських і нацистських поглядів. Пропагують людиноненависницьку ідеологію. Вони самі – шалені антисеміти, але нацистами маркують українців. 

рф на офіційному рівні пропагує фізичне знищення українців за національною ознакою. Ключовий наратив російської пропаганди: "вирішення українського питання" так, як свого часу Гітлер "вирішував єврейське питання". 

Вони мавпують з'їзди НСДАП та маркують свою військову техніку за тим же зразком. Вони навіть послуговуються категоріями Другої світової у своїй війні проти України. Тільки цього разу в ролі нацистів уже не німці, а росіяни.

  1. Роспропаганда, вищі посадові особи рф включно з путіним роками розповідали про утиски російської мови в Україні. Одним з тектонічних рухів у довоєнній Україні був "Мовний майдан", спровокований антиукраїнським законом Колесніченка-Ківалова

Мовна карта завжди розігрувалася росією як зброя проти України і не тільки. 

Власне, Москва здійснювала проєкцію на Україну своїх намірів знищити нашу мову. В цьому вони звинувачували нас, але історія та сучасність показує протилежне.

Щойно росія приходить на нашу територію, вона береться викорінювати мову, українські книжки, підручники, стирати пам'ять про українську історію. 

Щойно окупанти прийшли в наші міста, вони почати ставити пам'ятники Леніну та знищувати меморіальні знаки українським героям. 

Роспропаганда роками кричала про утиски російської там, де українська просто існувала. Все українське є мішенню і підлягає викоріненню. 

Вони звинуватили нас у посяганні на їхню мову, плануючи знищення нашої. Знову вийшло чітке віддзеркалення на нас їхніх намірів. Приписування нам того, що збираються зробити і роблять вони самі. 

  1. Звісно ж, росія невтомно розповідала, що Україна знищує, "бомбить" і "геноцидить" Донбас. Квінтесенцією цього наративу є пости мешканців "л/днр" про те, як вони вперше прокинулися від звуків вибухів. Тільки "цього разу" стріляли не в їхній бік. 

Що ми бачимо насправді. Людей, які живуть в ОРДЛО, хапають на вулицях і кидають, як гарматне м'ясо, перед російськими військами на наші позиції. 

Армія російських вбивць і мародерів стерла з лиця землі Маріуполь та активно перетворює Донбас на територію, непридатну для життя. Там немає майбутнього. І це робить росія, яка прийшла "звільняти".

Я вже мовчу щодо наративу про штучність держави. 

Давайте подивимося, що таке "росія", як воно виникло і на чому тримається. Україна – це доказ штучності російської держави, побудованої на брехні та крові. Це вони також проєктують на нас.

Список можна продовжувати і деталізувати. Це лише узагальнення. 

В рамках війни думок росіяни дегуманізують Україну та українців, виправдовуючи геноцид. 

Особовим виявом морального падіння є те, що вони цілком серйозно кажуть, що Україна – це штучна держава, а тому нас можна знищувати. 

Те, що вони придумали собі якусь там "штучність" нашої країни, подається як індульгенція на геноцид.

І це говорять не лише пропагандисти та воєнні злочинці з військово-політичного керівництва росії. Це кажуть прості росіяни на вулицях, ще раз підтверджуючи, що це не просто "війна путіна", як її сором'язливо і наївно часто називають на заході. Це війна росіян.

Вони намагаються приписати нам всі свої негативні риси та злочини, які вчиняють на нашій землі проти наших людей і навіть тих, хто вважає їх своїми. 

Читайте також: Ти – вбивця!

Пропагандистські дезінформаційні тези Кремля останніх тижнів і місяців перед вторгненням показували шалений сплеск антиукраїнської істерії. 

Дійшло вже до маразму з порушенням справи проти українського журналіста Цимбалюка, який був акредитований для роботи в РФ. Напевне, це один з останніх українців, яких лишилося "легально" звинуватити в екстремізмі. При цьому поняття легальності в Кремлі дуже схоже на те, як там сприймають питання історичної пам'яті.

путін договорився до того, що СРСР – це "історична Росія". В знаменитій вже статті зі закликами до геноциду йдеться не лише про знищення України. Там прозорий натяк на те, що нинішня росія прагне повернення Європи і свого стану в ній до схеми 1913-го року. 

Україна – об'єкт агресії, але вони намагаються формувати реальність, у якій вона якраз суб'єкт. Як Фінляндія 80 років тому. Країна без агресивних намірів у ситуації екзистенційної загрози стала об'єктом нападу, але з подивом дізналася, що сама є агресором.

Щоправда, нас цим не здивуєш. Нам треба вигравати війну думок, як і війну фізичну.

І варто пам'ятати: відмова від боротьби принесе нам набагато більше страждань, ніж сама боротьба. Тож сприймаймо за благо те, що ми маємо можливості для боротьби.

Солонько Олександр

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Що чекає на Україну і чи можемо ми змінювати сценарії власного майбутнього?

Чому Чехія рубає лісу більше, ніж Україна

Шість українок стартують в основній сітці Roland Garros. Четверте коло – реальність чи межа мрій?

Акцизний збір: доходи бюджету чи джерело тіньової економіки

Важке питання про перемогу

Загибель іранського президента та наслідки для стійкості режиму