Як зробити гроші з повітря

П'ятниця, 15 липня 2011, 15:23

Не скудіє земля наша талантами.

Раніше був Остап Бендер, що знав кілька сотень порівняно чесних способів відбору грошей у лохів. Тепер є люди, що можуть розробити схему, за яку не те що нічого не буде, а ще й можуть нагородити. Осипати орденами, преміями, дачами. І мати заслужену повагу товаришів по партії і любов народу. Думаєте казки? Дивіться самі.

Було таке собі Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Нова назва з кінця 2010 року – Міністерство екології та природних ресурсів України.

Як і всі центральні органи влади воно покликане здійснювати регуляторні функції. І, за (нібито) замислом вождів, – протидіяти корупції.

В Європі стверджують, що централізація, як правило, призводить до корупції. У нас цим не переймаються. У нас інший шлях.

І ось, веселі хлопці хочуть створити покращення життя людей вже сьогодні. Круг людей має бути обмеженим, адже покращення у такому разі буде більшим. Який найкращий вихід? Правильно, централізація, обмеження доступу, монополізація ринку.

Який метод? Прописати процедуру так, щоб відсіяти зайвих. Наприклад, процедуру видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Раніше було так. Територіальні органи Міністерства (обласні управління), за постановою Кабміну від 13 березня 2002 за N 302 безоплатно видавали за погодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби такі дозволи на термін не менш як 5 років.

Для отримання дозволу власник джерел викидів повинен забезпечити:

- інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (є вихідною інформацією для виконання наступного документу);

- документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів.

Раніше, при помаранчевих урядах, діяла норма (наказ від 14.11.2007 N 569), яка відмінила реєстрацію установ, організацій та закладів, яким надається право на проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підприємствах.

Сьогодні такі роботи здійснюються суб'єктами господарювання самостійно, у разі відсутності акредитованої лабораторії для виконання робіт з інвентаризації, залучаються установи, організації та заклади, які мають атестат акредитації на проведення лабораторних досліджень.

Існуюча методика виконання інвентаризації є застарілою і потребує вдосконалення. З цим не будуть сперечатися ані професіонали, ані сторонні люди. Вдосконалення будь-чого – це річ прогресивна.

Тож розроблена нова "Інструкція з проведення інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", проект якої викладено на сайті Мінприроди для обговорення.

Але що це за нормативний документ, який не буде накладати певних обмежень, чи створювати бар’єрів? Кому він потрібний? Тому нову інструкцію розробили з усіма вимогами сучасності, тобто з додатковими обмеженнями та бар’єрами.

Головне для цього придумати класний "відмаз" для населення, чому саме так, а не інакше. Адже, погодьтеся, у нас все що робиться – робиться для блага людей.

Такий "відмаз" – це покращення якості робіт і послуг, що надаються у галузі.

Ця ситуація нагадує старий анекдот про Петьку і Чапаєва: коли Петька приїхав з Британії багатим-багатим, а здивований Чапай запитав: "Як?". Петька повідав історію, як він сів грати в карти, і що спочатку йому не везло. Ось прийшла карта. Петька вскриває англійця: "очко". Але джентльмен говорить, що в нього більше.

"Покажи?" – вимагає Петька. Англієць здивовано піднімає брови: "У нас джентльмену на слово вірять". І, усміхається Петька Чапаю,: "Отут мені карта і пішла".

Тобто основним аргументом для зміни нормативної бази є банальна недовіра контролюючих органів до суб’єктів господарювання. Держава підозрює всіх своїх в нечесності. І дивується, коли не вірять їй (!).

Раніше було як. Я – керівник підприємства, що робить шкідливі викиди. Для отримання дозволу треба здійснити інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та найняти спеціалізовану організацію для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів.

Проведення інвентаризації передбачає виконання лабораторних вимірів та розрахункове визначення кількісних характеристик викидів.

Інструментальні виміри мають право виконувати лише акредитовані лабораторії, що гарантує достовірність вимірів.

Теоретичні розрахунки виконуються за затвердженими методиками, перелік яких дуже широкий.

Кваліфікація фахівців, що виконують інвентаризацію стаціонарних джерел викидів, полягає у володінні методологією виконання робіт та оперування методиками.

Я можу створити свою лабораторію, яка це зробить, або найняти іншу на стороні. Я наймаю, або замовляю професіоналів. Як я визнаю їх кваліфікацію – мої проблеми. Адже коли ви найняли головного бухгалтера, а він вам запоров справу – це не проблема податкової, а ваша. Шукайте професіоналів і працюйте з ними.

А контролюючі функції центральних органів влади дозволяють перевіряти і накладати мільйонні штрафи, якщо ви (або найняті вами, або якщо ви у змові) будете давати "ліву" інформацію про викиди вашого підприємства. Логічно? Але інша логіка у наших хлопців.

У проекті нової інструкції з проведення інвентаризації у пункті 1.11 вказано, що інвентаризація викидів здійснюється організаціями або їх підрозділами, які мають вимірювальні лабораторії, атестовані на проведення відповідних вимірювань, що засвідчуються свідоцтвом про атестацію.

Тобто, нова інструкція жорстко ставить обмеження не на кваліфікаційних вимогах, а на технічних.

При цьому, як правило, фахівці лабораторій не володіють методологією виконання робіт з інвентаризації викидів – це не їх профіль.

Вимоги нової інструкції не дозволяють виконавцям вільно обирати та залучати до виконання лабораторних вимірів різні акредитовані лабораторії, керуючись вартістю послуг.

Тобто, якщо у вас немає пюпітра, фарби і пензлика – то ви не художник, якщо навіть ваше прізвище Пікассо.

Припустимо, є 2 варіанти: акредитована лабораторія на 20 замірюваних викидів і відсутні відповідні фахівці. Або є кваліфіковані фахівці, у яких в розпорядженні є лабораторія, акредитована на 19 речовин з 20 необхідних для виконання даної конкретної роботи.

В такому випадку перевага віддається обладнанню без фахівців, а другий варіант взагалі за даною інструкцією є неприйнятним навіть за умови залучення іншої лабораторії для додаткового виконання вимірів.

Ось так і створюються бадьорі схеми. Після цього в Україні залишаться одиниці організацій, які здатні виконувати такі роботи в оснащених потужних акредитованих лабораторіях. Оскільки контролювати їх буде простіше, відповідно, і якість робіт буде вище.

Адже, якщо одна єдина лабораторія на кілька областей – вам, підприємцю, нікуди діватись – ви дасте будь-яку ціну. Але замовити ті самі виміри в різних лабораторіях неможливо (є обмеження інструкції).

Для довідки: в кожній області не менше 500 організацій, які повинні мати дозволи на викиди, а в індустріально розвинених містах та областях близько 1000.

Отже, так визначаються монополісти на ринку послуг з виконання інвентаризації викидів. Ні в якій мірі не підозрюємо веселих хлопців з Міністерства – все для покращення якості робіт і для народу!

Крок другий – монополізація робіт з розроблення документів, що обґрунтовують обсяги викидів.

Для вирішення задачі монополізації необхідно:

а) встановити умови, які або не можна виконати, або які може виконати лише певна організація /певні організації (попередньо обрані);

б) усунути від робіт інших виконавців.

Все дуже просто. Вносяться зміни до існуючого нормативного документу (наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 13.12.2001 № 465, яким затверджено Порядок реєстрації установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів).

Основна пропонована зміна: пункт 1.2. доповнено абзацом третім у такій редакції: "До Переліку заносяться організації, які мають вимірювальні лабораторії, атестовані на проведення відповідних вимірювань (забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню та для яких затверджені методики вимірювання), що засвідчується свідоцтвом про атестацію".

Але що цікаво – розробка документів, що обґрунтовують обсяги викидів жодним чином не передбачає і не вимагає виконання робіт, пов’язаних з вимірюваннями викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. І стає зовсім незрозуміло, навіщо мати лабораторію для виконання робіт, які не потребують їх використання?

Давайте ще вкажемо вимогу, що в лабораторії повинен стояти білий рояль…?

І як тут пришити турботу про народ та якість виконання робіт?

Крім цього в проекті нормативного акта є новела про те, що інженерів у лабораторії має бути не менше 20 осіб. Уявіть, що тільки зарплатний фонд такої організації (з нарахуваннями) буде не менший за мільйон, а ще колосальні витрати на лабораторію, яка не потрібна для виконання робіт.

А взагалі бюджет такої організації – від півтора мільйона. Це засіб поховати маленькі регіональні організації, чи не дати заробити незалежним і професійним фахівцям?

Нічого особистого – це просто можливість обмежити конкурентів.

Але ж, мало створити монополію. Потрібно ще створити для неї ринок замовників. А приблизно 70% підприємств, а може й більше, такі дозволи мають. Вони зазвичай даються на період до 10 років, і у багатьох він ще не закінчився.

Як варіант вирішення проблеми – анулювати існуючі дозволи. Як? Відповідь у протоколі наради у міністра екології та природних ресурсів України від 18 травня 2011 року, що підписаний міністром Злочевським.

Там йде мова (пункт 6) про необхідність удосконалення нормативів. А це надасть можливість вимагати виконання робіт до завершення терміну дії чинних дозволів.

Також цікавим є пункт 5 того ж протоколу, у якому йде мова про необхідність перегляду переліку установ та організацій, що виконують вказані роботи, на предмет їх відповідності новим вимогам та наявності в них необхідної матеріально-технічної бази (чи є у них "білий рояль").

Фахівці стверджують, що вартість таких робіт і послуг складає від кількох тисяч гривень для маленьких підприємств до сотень тисяч, а навіть і мільйонів гривень для підприємств-гігантів. Весь ринок – кількасот мільйонів гривень. Якщо його монополізувати – ціну можна підвищити. І хтось заробить нормальні гроші з повітря. Бендер відпочиває.

Результатом створення такої схеми буде додаткове фінансове навантаження на промислові підприємства. Вони закладуть витрати в собівартість. Врешті, за все заплатимо ми.

Більш того, подібні рішення "з покращення природоохоронної діяльності", посилять відразу підприємств та громадськості до природоохоронної діяльності.

Усі екологи вичікують. Більшість із тих, хто в темі – бояться посваритися з тими, хто приймає рішення. Ми завжди думаємо: а може нас пронесе?

Як би я хотів помилятися стосовно Міністерства. Але досвід, здоровий глузд і імідж держави підказують: це красива схема. І зупинити її можна тільки поєднавши зусилля чесних людей. І головне тих, хто не побоїться встати і сказати на чорне: ЦЕ – ЧОРНЕ.

Віктор Бобиренко, для УП



powered by lun.ua

Концесія та інші моделі розвитку морських портів

Православна Церква України: понад 1033 роки в утвердженні української державності

Чому пацієнти відмовляються від лікування раку молочної залози, та які послуги мають бути для них безкоштовними

Спецоперація "Окупація". Як російські спецслужби створювали умови для вторгнення в Крим

Фінансова грамотність людей – це утопія! (чи ні?)

Як я познайомилась з "українською проблемою" у 80-90-их