Великі переваги та маленькі недоліки мажоритарки
Гаряча політична осінь 2012 року не за горами, а з нею всі громадяни України, незалежно від їх переконань і бажань, стануть активними учасниками передвиборчої колотнечі.
Різниця для виборців, у порівнянні з усіма попередніми виборами за останні десять років, доволі значна. Вона укладається в тому, що всі ми будемо активніше відчувати передвиборчу агітацію, суміш впливу політтехнологій, маніпуляцій і дискримінацій.
Лише з однією ціллю – отримання почесного та такого необхідного мандата депутата Верховної Ради України.
Пропоную зупинитись на "новаціях" перманентного українського законодавства. Парламентарі, ухвалюючи закон про вибори, мабуть, керувались принципом: усе нове – це добре забуте старе. Адже з моменту останніх змішаних виборів депутатів у Верховну Раду пройшло не багато, не мало, а цілих десять років.
Автору статті хотілось би детальніше зупинитись на очевидних перевагах та певних недоліках, які відчують на собі не ефемерні кандидати в депутати – а всі наші співгромадяни.
У будь-якій ситуації варто бачити явні або приховані переваги. Недоліки ж – знайдуть скептики та затяті песимісти. А із прийняттям та підписанням нового закону про вибори – ситуація дійсно змінюється.
Переваги
Передвиборча мажоритарна агіткампанія вже розпочинається, а в певних регіонах навіть виходить на активну фазу. При глибшому розгляді ситуації видно багато переваг для кожного пересічного українця.
1. В Україні значна частина молодих, мобільних та політично-активних громадян завжди приймають участь у різного роду акціях, агітаціях, концертах. Причому декілька разів за день, від різних політичних проектів, і, звичайно, не тільки за ідею.
Тож поява мажоритарної системи виборів дає змогу мінімум удвічі збільшити обсяги роботи для даної категорії людей, що позитивно відобразиться на частковій зайнятості населення України та, відповідно, мінімум удвічі збільшить їх заробітки.
2. Мешканці кожного мажоритарного округа відчують "благодійну" допомогу від кожного з кандидатів. Приємна особливість виборчої кампанії 2012 року: таких кандидатів буде з гарний десяток, при чому мінімум двоє-п'ятеро будуть справді "ресурсними" кандидатами з передвиборчим бюджетом від 1 мільйона доларів, який освоюватимуть безпосередньо на виборчому окрузі!
Звертаюсь до кожного окремого виборця будь-якого округу: люди, будьте егоїстами! Переймайте досвід майбутніх депутатів!
Витягуйте з кожного агітатора, що завітав до Вас, не тільки набір з ручок, блокнотів, календариків та іншої сувенірної або продуктової продукції, а й просіть зустрічі із кандидатом. Він обов'язково завітає до Вашого району, на вулицю або навіть зайде до Вас на подвір'я.
Далі цікавіше: не просіть, а наказуйте йому відремонтувати паркан, провести газ/воду/телефон, заасфальтувати кусок дороги, зробити освітлення тощо.
Не обмежуйте себе у своїх бажаннях! Озвучуйте їх новоявленому "месії".
Знову приємна новина – переважна більшість Ваших побажань буде виконана! Колективні бажання жителів багатоповерхівок або навіть мікрорайонів будуть розглядатись та виконуватись в рази швидше і якісніше.
Нічого особистого – лише політика.
3. Вважаю, що саме мажоритарна система буде своєрідним "соціальним ліфтом", який заведе в стіни парламенту з десяток принципово нових облич. І, можливо, їхні думки будуть більше зайняті турботою про розвиток держави та народу, ніж про власне самозбагачення.
Автор далекий від думки, що саме ця когорта зможе поламати систему, яка вибудовувалась десятиліттями та значними зусиллями попередників. Але хоча б вони не будуть приймати активної участі в ній.
Також доступ до законодавчої діяльності зможуть отримати особи, які на протязі життя своїми вчинками довели, що вони гідні носити значок нардепа. Наприклад, мери певних українських міст, не маючи великих бюджетів на самопіар, але довівши місцевим жителям свою професійність у місцевій владі, матимуть значну перевагу в боротьбі за мандат із більш фінансово-незалежними, але не такими ефективними суперниками.
Від цього, у першу чергу, має виграти більш якісний склад майбутнього парламенту та, як наслідок, кожний громадянин України.
4. Що б не казали скептики мажоритарних виборів, але саме та людина, яка пройшла від конкретного округу, буде нести персональну відповідальність як мінімум за те, що твориться в цьому окрузі.
Жителі даного округа матимуть можливість особисто скаржитись на життя не в приймальній якогось заступника мера або керівникам комунальних підприємств, а в приймальній народного депутата України від округу. Упевнений, що приймальна точно буде, що не можу сказати з такою ж упевненістю про наявність там самого депутата.
Психологічно, у даних скаргах перевага надаватиметься "статуснішій" людині. А у випадку доведення до відома нардепа про проблему людини або групи людей, його вплив на місці матиме доволі вагоме значення.
Головне, щоб усі виборці бачили, кого вони вибирають – і зробили свій обґрунтований вибір.
І саме тут з'являються певні недоліки мажоритарки, які, при великому бажанні, можна контролювати та частково усувати.
Недоліки
Відомо, що при значному фінансовому забезпеченні та ще й при підтримці влади – не обов'язково з Києва – можна просувати будь-яку одіозну особистість. Але сподіваюсь, що одіозних буде не так багато.
Більша частина кандидатів буде цілком приємна на зовнішність, з гарною біографією, життєвим досвідом, чітко сформованими поглядами на розвиток України. З їхніх вуст литимуться найтепліші та найприємніші слова про самих себе. Хоча в їх головах будуть кружляти зовсім інші думки, завдання та плани на своє майбутнє.
На конкурентів у них буде велика кількість компромату та фактів, які ближче до закінчення передвиборчої кампанії будуть приголомшувати нашу скромну уяву та свідомість.
Задача рядового виборця проста й водночас дуже відповідальна:
Нехай спочатку вони витрачають гроші на нас, про що дивись вище, по максимуму допомагають нам – а вже потім кожний окремий українець буде робити свій усвідомлений вибір, ставлячи галочку напроти графи самого відповідального та розумного.
Надіюсь, вибір зроблений нами, не залежатиме від кількості отриманих плакатиків і подарункових наборів.
Розумію, завдання не з легких, враховуючи бюджети, які будуть витрачені на округ, політичних консультантів, політтехнологів, зірок та зірочок української естради...
Дає надію той факт, що українці отримали імунітет, не раз обпікшись при виборі від подібних акцій та маніпуляцій.
Деякі люди будуть критикувати як у цілому мажоритарну систему, так і автора даної статті зокрема, у тому, що всі обрані нами мажоритарщики забудуть про свої обіцянки й перейдуть у партію влади чи опозиції.
Відповідаю: по-перше, вони встигнуть зробити багато чого корисного в окрузі до офіційного їх обрання, а по-друге, будь-яка людина має право визначатись й робити свій вибір.
Нардепи – це ті самі люди, які мають планувати своє політичне майбутнє й визначатись з партіями.
Крім того, прийняття законів у всіх них буде колективне – як скаже партія. А ось відповідальність на округах – індивідуальна!
Вдалого всім вибору!
Дмитро Соколов, спеціально для УП
