Немедичний діагноз для влади: повна атрофія лицарства, прогресуючий пацанізм
"Навіть на унітазі ти маєш сидіти, як на царському троні,
на дибі висіти із посмішкою апостола крізь вибиті зуби,
в драних черевиках ступати по землі, як дорогуща повія в товаристві,
де ніхто не спроможний оплатити її послуги".
Чому уся демократична громадськість сміялася над Рудьковським, коли він приїздив на інвалідному візку у суд? Чому усі зловтішалися над раптово смертельно хворим Цушком, вчорашнім рекордсменом із бігу? Чому не вірили у хвороби Медведька та Семенюк, які виникли одразу тільки-но їх намагалися зняти з посад?
А потім хвороби так само раптово зникли – і ці персонажі знову у недоторканих лавах борців за народне щастя.
Чомусь у наших можновладців, допоки вони при владі – залізне, як в Ілліча, здоров’я, а тільки-но підкрадається якийсь гембель, вони одразу беззахисні перед смертельною недугою та захищені від гніву правосуддя.
Може тому, що робота у владі – то синекура, а її позбавлення – страшний стрес? Тобто, захищаючи народні інтереси, вони не нервують, не напружуються, а захищаючи власні, переживають так, що спалюють здоров’я вщент?
Історія хвороби Тимошенко не вкладається у звичне насмішкувате сприймання народом хитрощів політиків.
Бо Рудьковського ніхто не виймав із інвалідного візка, примушуючи йти ногами, і не відслідковував та документував його вчорашні, перед жалісним візитом у суд, переміщення на "Астон-Мартіні".
Бо фотки хворої Семенюк на пляжі у Туреччині не стали кінцем її політичної кар’єри. Доведений журналістами обман для влади ще не привід для репресій проти своїх.
Бо колишній міністр в уряді Азарова Цушко, герой парканних надписів, так і не поніс кримінальну відповідальність за збройний напад, тільки уявіть собі(!), на Генпрокуратуру! При цьому навіть не перевищив свої службові повноваження і не зловживав ними!
Жодна влада не знущалася над жодним з них. Не намагалася принизити їх людську гідність, доводячи їх очевидний обман, прикритий медичними довідками.
А в Тимошенко довідки немає, тобто є – та, яка влада сама їй виписує.
Навіть якщо Тимошенко не настільки хвора, як вдає, намагатися принижувати її людську гідність для нормальної влади неприпустимо.
Скільки разів говорилося про те, що програвати треба вміти гідно, але завжди забували, що й перемагати треба вміти гідно. Це набагато важливіше та необхідніше для людської душі, в тому числі, і для душ політиків. Якщо вони про них дбають.
Але ті, хто нині при владі, мабуть, у дитинстві "Айвенго" не читали і уяви про лицарство не мають.
Показова, до речі, книжка: там теж спочатку сумнівні лицарі захопили владу, обклали усіх непідйомними податками, ув’язнили своїх ворогів, влаштовували їм тортури, а потім лісові брати, під проводом шляхетних лицарів, позбавили їх влади, а в полум’ї битви декотрих і життя.
Хто не вивчав власної історії, той наступить на ті ж граблі, хто не читав світової літератури – вступить в те ж лайно. Бо літописці-історики і провидці-письменники завжди попереджають недаремне.
Так, лицарів українська влада не надибала, відбулася пацанами, тому немає нічого дивного, що у камері Тимошенко встановлені відеокамери.
Для пацанів немає більшої насолоди, як побачити у щілину відеокамери як ворог сідає на унітаз, а краще на тюремну парашу, особливо якщо це жінка.
Це лицарі ворога вбивають, а потім цілують його і щиро вибачаються перед ним, а пацанам треба спочатку принизити ворога, а потім на пацанських підставах вбити.
Якщо ворог не відчув своєї нікчемності, свого лоховства – пацанам кайфу немає, самоствердження немає, відчуття перемоги немає.
Я завжди дивувався Єльцину: він стільки сил поклав аби досягти влади, а отримавши її, просто пропиячив два президентські терміни. Невже така велика різниця у кайфі, якщо за горілкою бігає керівник охорони президента Росії Коржакова, ніж просто охоронець підполковник Коржаков?
Стрибати по пеньках, грати в гольф з кенгуру та шугати земляних зайців ці люди могли і без абсолютної влади, а ось принижувати Тимошенко без неї їм було складно!
Тепер вони думають, що можуть принижувати кого завгодно і не нестимуть за це відповідальності. Мрія пацана!
Вони не розуміють, що все, що зафіксовано на відеокамеру – це доказ в тому числі і проти них.
Це на зорі кінематографу оператор і глядач лишалися безіменними персонажами. Зараз вони – співучасники та замовники. Завдяки Інтернету та росту модернової громадянської свідомості народних мас.
Хоча ще сер Вальтер Скотт попереджував... Не читали вони "Айвенго", їй-бо, не читали.
Але головне в цій ситуації інше. Я звертаюсь не до операторів з глядачами, а до пані Тимошенко.
"Юліє Володимирівно, шляхетність людини визначається не тим, як інші люди ставляться до неї, а тим, як вона ставиться до інших людей. Тому шляхетну людину нічим, аніяким чином принизити неможливо.
Хай ця істина Вас підтримує".
Сергій Левитаненко, для УП
