Губернаторське сміття
Є в Кіровограді серед місцевої "політичної еліти" і тих, хто себе до неї відносить, така традиція – відвідувати місцеве ток-шоу під назвою "МИ". Провінційний варіант столичних "Свобод".
От і мене туди запросили.
На програму "Ми" обласного телебачення я був запрошений не як політик, а як один з екс-керівників області в недалекому минулому. Та й тема, на перший погляд, до політики мала досить дотичне відношення – про будівництво в обласному центрі підприємства з переробки твердих побутових відходів.
За розробленим сценарієм, у передачі взяла участь кореспондент однієї з місцевих газет, яка вийшла заміж за шведа й приїхала ділитися скандинавським досвідом до рідного міста. Була ще одна жіночка, і розповідала вона вже про американські особливості прибирання сміття в штаті Вашингтон.
Обласну владу представляв заступник голови ОДА, у віданні котрого якраз перебувають питання ЖКГ. Він говорив правильні речі, і запевнив присутніх у рішучості обласної адміністрації побудувати завод.
А от від обласного центру в телестудії захищав інтереси самоврядної громади начальник спецінспекції Віктор Іванов – місцевий Робін Гуд, який самотужки бореться із засміченням степової Еллади, так наші письменники любовно називають Кіровоград.
Ані мера, ані його заступників – не було.
Стало вже неписаним правилом, що всі життєво важливі питання міста сьогодні вирішуються не в "будинку з колонами", приміщенні мерії – а на площі Кірова, у тиші кабінетів обласної влади. Хоча зауважу: якщо в Києві місцеве самоврядування знищено шляхом законодавчих маніпуляцій, то в Кіровограді міського голову ніхто не позбавляв його повноважень.
Голова ОДА, або, як віддано називають Сергія Миколайовича Ларіна підлеглі – губернатор – розбудував таку систему організації влади, при якій посада мера виглядає майже декоративною.
Це при тому, що міський голова Олександр Саінсус взагалі-то є досить досвідченим господарником. До недавнього часу він очолював одне з найбільших підприємств у області – "Червону зірку", і, здавалося, що саме такий керівник і потрібен багатостраждальному Кіровограду.
Та при Ларіні мерія фактично перетворилася в підрозділ ОДА.
До Олександра Дмитровича в міськвиконком Сергій Ларін приставив свого "смотрящєва" – молодого й балакучого Олександра Шаталова, який одночасно є й заступником голови облради. До речі, і обласна, і міська рада контролюються Партією регіонів.
Отже, маємо повну узурпацію влади на Кіровоградщині "пацанами" із Донбасу.
Ларін, кажучи сучасним сленгом, "класний" губернатор. Він – "улюбленець" наших мас-медіа. Його поїздки по області супроводжуються кортежами журналістів, а в місцевій пресі ви не знайдете про нього жодного критичного матеріалу. Зате політичних опонентів очільника області місцеві ЗМІ або просто ігнорують, або обливають брудом.
Ви знаєте, що Кіровоград – танцювальна столиця України? А хто був головним натхненником участі наших земляків у всеукраїнському конкурсі Майдан'S?
Правильно, – Ларін. Він навіть обласним музично-драматичним театром поставив керувати танцюриста. Він і футболом займається, і в баскетбол грає.
Словом, і швець, і жнець...
А що ж зі сміттєпереробним заводом?..
Заступник голови ОДА вважає, що в 2014 році він має бути побудований. Якщо інвестори знайдуться. А вони, на жаль, незважаючи на таких "класних" керманичів, десятою дорогою обходять наш край. Інвестиції в область доходять лише до першого чиновника, а потім стрімко чомусь змінюють курс і прямують будь-куди, але не до нас.
Довго доведеться чекати заводу. У цьому, мабуть, і є інтрига.
Адже попереду ще й вибори до Верховної Ради, а що буде потім? Певно, як у тій притчі: "Або осел здохне, або хан помре".
Анатолій Ревенко, голова Кіровоградської облорганізації політичної партії "УДАР", спеціально для УП